"09" жовтня 2013 р. м. Київ К-32913/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю секретаря: Кіт О.С.
представника відповідача: Чулова С.Ф.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі №2а-1382/09/0670 за позовом Дочірнього підприємства «Премдор-Україна» до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення коштів
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Премдор-Україна» (далі-ДП «Премдор-Україна», позивач) до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі-Бердичівська ОДПІ відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області (далі-ГУДКУ в Житомирській області, відповідач 2) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2008 №0000482301/0 та від 21.04.2008 №0000672301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Премдор-Україна» заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларації за січень 2008 року в сумі 182603,00грн. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача 1706,80грн. сплаченого судового збору.
Рішення судів мотивовано тим, що чинне законодавство не ставить право платника на одержання бюджетного відшкодування у залежність від факту сплати постачальниками відповідної суми податку на додану вартість до бюджету, а визначальною умовою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є факт оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, що підтверджується матеріалами справи.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Бердичівська ОДПІ 15.10.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 11.11.2010 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач 1 просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач 1 посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема п.1.8 ст. 1, п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР).
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача щодо достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (за грудень 2007року) та на рахунок платника у банку (за січень 2008 року), внаслідок чого були складені відповідні акти перевірки: акт №614/23-01/32721155 від 11.03.2008 «Про результати виїзної позапланової перевірки ДП «Премдор-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів за період з 01.11.2007 по 31.12.2007»; акт № 937/23-01/32721155 від 07.04.2008 «Про результати виїзної позапланової перевірки ДП «Премдор-Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.12.2007 по 31.01.2008».
На підставі вищезазначених актів податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 17.03.2008 №0000482301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2007 року на 68058,00грн. та від 21.04.2008 №0000672301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на 79520,00грн.
Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем п.п.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Стек Плюс» та ТОВ «Ліст ЛТД», з огляду на неможливість підтвердження факту надмірної сплати суми податку на додану вартість до бюджету, оскільки контрагенти позивача відсутні за місцем реєстрації, що унеможливлює здійснення зустрічної перевірки.
Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.
За встановлених обставин, та враховуючи, що факт сплати сум податку на додану вартість постачальнику встановлено податковим органом, про що зазначено в акті перевірки, позивачем виконано всі умови, передбачені Законом, а тому останній має право на отримання бюджетного відшкодування.
При цьому, слід зазначити, що Закон України №168/97-ВР не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.
Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені податковою інспекцією у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв