"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/48957/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2008 роки.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі, управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 має статус визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18.11.2004.
Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, вирішуючи даний спір суди дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду із зазначеним позовом 14 травня 2008 року, та оскаржує дії відповідача починаючи з 01 січня 2007 року.
Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали, відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач про порушення свого права знав при виплаті йому відповідачем щомісячної пенсії, і відповідно, звернення позивача до відповідача із заявою з питання проведення перерахунку державної соціальної допомоги за минулий час не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням строків звернення до суду з позовом, передбачених статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, та вимогою відповідача щодо застосування цих строків, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку в частині задоволення позову з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто в межах річного строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дрогобицькому районі Львівської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко