"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/74739/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 2007 - 2008 роки.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира неправомірними та зобов'язано зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
У касаційній скарзі, управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті судові рішення, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні прозову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом IIІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що стверджується копією відповідного посвідчення та витягом із акту огляду МСЕК.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набула чинності 01 листопада 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги положення частини 3 статті 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої статті 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої статтями 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суди дійшли вірного висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Разом з тим, відповідно до підпунктів 12, 13, 14, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з 01.01.2008 року внесені зміни до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, підпункти 12, 13, 14, 15, 17 пункту 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року (включно) відповідач правомірно проводив нарахування пенсій позивачу згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний перерахувати пенсію позивачу, виходячи із розмірів, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону від 28 лютого 1991 року.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до неправильного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м. Житомира про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію, передбачену статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко