"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/21330/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі за позовом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Прокуратура м. Києва, Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним та скасування розпорядження, -
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві звернулось до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, прокуратура м. Києва, Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним та скасування розпорядження від 11.07.2009 №667 «Про затвердження Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)» в частині пунктів 5.11, 5.12, 5.13, 5.15 та 5.20.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю пунктів 5.11, 5.12, 5.13, 5.15 та 5.20 оскаржуваного розпорядження як таких, що дублюють функції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього середовища.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Державне управління охорони навколишнього природного середовища із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.06.2009 №667 затверджено Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно із пунктами 5.11, 5.12, 5.13, 5.15 та 5.20 вказаного положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: бере участь у розгляді та погодженні матеріалів відведення земельних ділянок, продаж яких передбачається здійснити на конкурентних засадах; погоджує відповідно до чинного законодавства документацію із землеустрою шляхом надання висновку; приймає рішення щодо необхідності розробки екологічного обґрунтування розміщення об'єктів та оцінки впливів діяльності суб'єктів господарювання на навколишнє середовище; погоджує висновки обстеження зелених насаджень, що підлягають знесенню чи пересадці у зв'язку із забудовою та впорядкуванням земельних площ на території міст; має право брати участь в комісіях з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Позивач не погоджувався із вказаним розпорядженням в частині покладення на Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради вищезазначених повноважень, які законодавством віднесені до виключної компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього середовища.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що предметом переданого на вирішення суду спору є правомірність пунктів 5.11, 5.12, 5.13, 5.15 та 5.20 оскаржуваного розпорядження від 11.06.2009, які станом на 07.10.2010 втратили свою чинність.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, вважаючи за необхідне при цьому зазначити наступне.
Рішенням Київської міської ради від 19.02.2009 №53/1108 "Про реорганізацію управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)" структуру виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доповнено позицією такого змісту: "Головне управління екології та охорони природних ресурсів".
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.06.2009 №667 затверджено Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.10.2010 №819, внесено зміни до Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого оскаржуваним розпорядженням від 11.06.2009, якими виключено з Положення пункти 5.11, 5.12, 5.15 та 5.20, з пункту 5.13 виключено слова «приймає рішення щодо необхідності розробки екологічного обґрунтування розміщення об'єктів та оцінки впливів діяльності суб'єктів господарювання на навколишнє середовище".
Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для вжиття заходів судового захисту оспорених інтересів позивача шляхом задоволення вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження від 11.07.2009 №667 «Про затвердження Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)» в частині пунктів 5.11, 5.12, 5.13, 5.15 та 5.20, оскільки зазначені пункти розпорядження на момент судового розгляду справи були виключені.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: