18 вересня 2013 р.Справа № 1570/5782/2012
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Жука С.І., Лук?янчук О.В.
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 20121 року по справі за позовом ОСОБА_1 до начальника ГУ МВС України в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області, Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування наказів в частині звільнення, зобов'язати поновити позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 20121 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Постановою від 10 грудня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника ГУ МВС України в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області, Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування п. 1 наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області від 03 вересня 2012 року № 1780; визнання нечинним та скасування наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області від 10 вересня 2012 року № 462 о/с в частині звільнення ОСОБА_1; зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області поновити позивача на посаді старшого слідчого - слідчого відділу Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області; стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 10 вересня 2012 року по день винесення рішення по справі, виходячи з розміру середнього заробітку 3 257,74 грн.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує недоведеністю обставин, що мають значення для справи та які суд першої інстанції вважає встановленими, оскільки суд першої інстанції посилається лише на висновки службового розслідування, які фактично і стали підставою для звільнення позивача, але суд першої інстанції не звернув увагу на те, що стосовно позивача кримінальна справа не порушувалась.
Апелянт вважає, що розглянувши справу суд першої інстанції фактично перебрав на себе функцію суду, що розглядає кримінальні справи, адже обвинувального вироку у відношенні позивача немає.
Апелянт вважає, що факт перебування позивача поряд з особами, які були затримані в рамах кримінальної справи не є надзвичайною подією, яка дискредитує органи внутрішніх справ, а причетність позивача до шахрайських дій інших осіб не може бути підтверджена поясненнями слідчого. Також апелянт посилається на те, що свідки, які надавали показання в рамках кримінальної справи, відмовились від своїх показань, в частині причетності позивача до дій, що інкримінуються іншим особам в рамках кримінальної справи.
Апелянт вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивач застосовувала недозволені методи досягнення власної вигоди, які призвели до порушення прав та інтересів людини в результаті порушення вимог чинного законодавства, оскільки на думку апелянта такі висновки не підтверджені матеріалами справи.
Начальник ГУ МВС України в Одеській області, ГУ МВС України в Одеській області, Малиновський РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1, (а.с. 91-103), з червня 1998 року по 10 вересня 2012 року проходила службу в органах внутрішніх справ України, в тому числі на посаді старшого слідчого - слідчого відділу Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 04.11.2011 року (а.с. 95).
03 вересня 2012 року посадовими особами ГУМВС України в Одеській області за результатами проведеного службового розслідування щодо причетності старшого слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 до фактів шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян складено висновок, згідно якого встановлено порушення позивачем ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІУ, Закону України «Про міліцію», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, Присяги працівника органів внутрішніх справ, Звернення колегії МВС України від 07 лютого 2012 року та зобов'язань, наданих при прийнятті на службу до ОВС України. Встановлені порушення виразились у низьких показниках службової діяльності, незабезпечення належним чином дорученої ділянки роботи, відсутності особистого внеску у протидії злочинності, у вступі у неділові стосунки з особами з метою шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян, вчиненні дій, які негативно впливають на позитивний імідж міліції, партнерські стосунки з населенням та довіру громадян. У зв'язку з цим запропоновано за наведені у висновку порушення звільнити старшого слідчого - слідчого відділу Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 37-41).
Суд першої інстанції встановив, що згідно Акту про відмову надавати пояснення від 30 серпня 2012 року, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення в рамках службового розслідування за фактами причетності останньої до скоєння злочинів, пов'язаних з шахрайським заволодінням нерухомим майном громадян, але надавати письмові пояснення ОСОБА_1 відмовилась (а.с. 51).
03 вересня 2012 року ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись з висновком службового розслідування, проведеного 03 вересня 2012 року за фактом причетності останньої до скоєння злочинів, пов'язаних з шахрайським заволодінням нерухомим майном громадян, на що позивач з прийнятим рішенням ознайомилась, але підтвердити цей факт своїм підписом відмовилась без надання пояснень, про що складено акт про відмову від ознайомлення з висновком службового розслідування від 03 вересня 2012 року (а.с. 50).
Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновку службового розслідування наказом начальника ГУМВС України в Одеській області за № 1780 від 03 вересня 2012 року за порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІУ, Закону України «Про міліцію», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, Присяги працівника органів внутрішніх справ, Звернення колегії МВС України від 07 лютого 2012 року та зобов'язань, наданих при прийнятті на службу до ОВС України, що виразилось у низьких показниках службової діяльності, незабезпечення належним чином дорученої ділянки роботи, відсутності особистого внеску у протидії злочинності, у вступі у неділові стосунки з особами з метою шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян, вчинення дій, які негативно впливають на позитивний імідж міліції, партнерські стосунки з населенням та довіру громадян, старшого слідчого - слідчого відділу Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 10-12).
Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області за № 462 о/с від 10 вересня 2012 року позивача звільнено за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 10 вересня 2012 року (а.с. 14).
13 вересня 2012 року ОМУ ГУМВС України в Одеській області на адресу позивача надіслано лист (вих. № 31/8-3647), яким позивача повідомлено про те, що згідно наказу начальника ГУМВС України в Одеській області від 10.09.2012 року № 462 о/с її звільнено з органів внутрішніх справ України з 10 вересня 2012 року та запропоновано прибути до ВКЗ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (каб. № 2) для проведення розрахунку та отримання трудової книжки у зв'язку зі звільненням (а.с. 13).
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідачів щодо підстав звільнення позивача з органів внутрішніх справ та встановив, що відповідач, при прийнятті оскаржених наказів, якими ОСОБА_1 з 10 вересня 2012 року звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції встановив, що фактичною підставою для прийняття наказу № 1780 від 03 вересня 2012 року, щодо звільнення позивача став висновок службового розслідування ГУ МВС України в Одеській області від 03 вересня 2012 року.
Суд першої інстанції встановив, що згідно висновку службового розслідування ГУ МВС України в Одеській області від 03 вересня 2012 року та матеріалів справи, позивач фактично звільнений з органів внутрішніх справ за дискредитацію звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що виразилося, зокрема, в тому, що позивач, діючи умисно всупереч інтересам служби та держави, з метою власного збагачення, зловживаючи своїм службовим положенням, вступала у неділові стосунки з особами, які мали мету шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян.
Службовим розслідуванням встановлено, що 23 серпня 2012 року працівниками УДСБЕЗ ГУМВС України в Одеській області під час проведення оперативних заходів при спробі здійснити купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, яку у червні 2012 року з використанням підроблених документів та рішення Приморського районного суду м. Одеси незаконно отримали невідомі особи, затримано ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також старшого слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1
Також суд першої інстанції встановив, що в ході перевірки встановлено, що позивач спільно зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_6 достовірно знаючи про те, що вказана квартира після смерті у 2011 році гр. ОСОБА_8 належить територіальній громаді Приморською району м. Одеси і неприватизована, вступили у злочинний зговір з гр. ОСОБА_7 з метою шахрайського заволодіння вказаною квартирою та подальшою її реалізацією.
Від імені ОСОБА_7 було складено та направлено до Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву про визнання за останнім права користування квартирою АДРЕСА_1 При цьому, посилаючись на норми чинного Житлового кодексу України вимагалось також зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_7 договір найму цієї квартири та ВГІРФО Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області зареєструвати ОСОБА_7 за вказаною адресою.
Підставою для позову були завідомо неправдиві відомості про те, що останній нібито впродовж тривалого часу мешкав з померлою ОСОБА_8 та вів з нею спільне господарство.
26 жовтня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси винесено заочне рішення, згідно якого позов гр. ОСОБА_7 задоволено у повному обсязі. Внаслідок цього, в КП ОМБТІ и РОН на останнього зареєстровано право власності на квартиру та Приморській районній адміністрації Одеської міської ради завдано матеріальний збиток у розмірі 160 000 грн.
За вказаним фактом 28 серпня 2012 року слідчим відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУМВС України в Одеській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_21 порушено кримінальну справу № 01201200112 у відношенні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та на теперішній час у справі триває провадження досудового слідства.
Крім цього, встановлено, що слідчий ОСОБА_1 має безпосереднє відношення й до інших злочинів, пов'язаних з незаконним заволодінням нерухомого майна громадян. Так, 22 січня 2007 року прокуратурою Малиновського району м. Одеси порушено кримінальну справу № 053200700006 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 190 КК України за фактом підробки генеральної довіреності на право розпоряджатися квартирою АДРЕСА_2, складеної від імені гр. ОСОБА_10, та використання цього документу при шахрайському заволодінні вказаним нерухомим майном.
Службовим розслідуванням встановлено, що слідчий ОСОБА_1 особисто запропонувала ОСОБА_10 продати своє житло та допомогла приватизувати її квартиру. Незважаючи на те, що остання відмовилась оформити генеральну довіреність на квартиру АДРЕСА_2, та більше ніяких документів не підписувала, вказана квартира була незаконно відчужена, адже паспорт громадянки України на ім'я ОСОБА_10 залишився у ОСОБА_1
Аналогічний спосіб заволодіння нерухомим майном по АДРЕСА_3 шляхом оформлення документів на підставну особу встановлено в ході розслідування кримінальної справи № 052200900066, порушеної 03 вересня 2009 року прокуратурою м. Одеси за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Допитані у якості свідків ОСОБА_5, а також ОСОБА_11, на яку безпосередньо оформлялись документи на вказаний будинок, також вказують на причетність до злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_1
Крім цього, встановлено, що 18 травня 1999 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 посвідчено договір дарування, за яким ОСОБА_13 та ОСОБА_14 подарували, а ОСОБА_1 прийняла в дар домоволодіння, що знаходяться у АДРЕСА_4 (3/5 частини домоволодіння знаходилось у приватній власності ОСОБА_15, а 2/5 - ОСОБА_13.). Мотивуючи тим, що його підпис підроблено, ОСОБА_13 звертався до суду щодо скасування цього договору та 09 липня 2002 року рішенням Апеляційного суду Одеської області позов останнього задоволено.
Договір в частині дарування 3/5 будинку ОСОБА_13 ОСОБА_1 визнаний недійсним, оскільки за результатами проведеного в ході цивільного судочинства криміналістичного дослідження від 27 жовтня 2001 року визнано, що підпис ОСОБА_13 на вказаному договорі дарування є підробленим.
Суд першої інстанції встановив, що оперативні заходи працівниками УДСБЕЗ ГУМВС України в Одеській області фактично були проведені 20.08.2012 року, а не 23.08.2012 року, як це помилково зазначено у висновку службового розслідування та в наказі № 1780 від 03.09.2012 року «Про надзвичайну подію у слідчому відділі Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області», що підтверджено також і поясненнями представників відповідачів, які пояснили, що у висновку службового розслідування та в наказі № 1780 від 03.09.2012 року «Про надзвичайну подію у слідчому відділі Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області» дати щодо вказаної вище події 23.08.2012 року є технічною опискою, а зазначена подія мала місце 20.08.2012 року, що зокрема підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_1, який складений 20.08.2012 року, саме в той день коли були здійснені зазначені вище оперативні заходи (а.с. 52).
Суд першої інстанції встановив, що зазначені у висновку обставини були підтверджені у судовому засіданні поясненнями допитаних у якості свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, які безпосередньо проводили службове розслідування щодо причетності старшого слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 до фактів шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян, за результатом якого склали висновок службового розслідування від 03.09.2012р., а також поясненнями слідчого ОСОБА_21, який безпосередньо порушив кримінальні справи відносно осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за фактом події яка мала місце 20 серпня 2012 року та ОСОБА_18, який обіймає посаду начальника СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та на момент звільнення позивача був її безпосереднім керівником, також допитаних судом у якості свідків.
Суд першої інстанції встановив, що причетність позивача до встановлених у висновку службового розслідування обставин підтверджуються письмовими поясненнями громадян ОСОБА_11 від 31.08.2009 року, ОСОБА_7 від 20.08.2012 року, рапортами слідчого ОСОБА_21., старшого оперуповноваженого ОСОБА_19, наявними в матеріалах справи (а.с. 42-49, 55-57).
Суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи - висновком службового розслідування щодо причетності старшого слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 до фактів шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян від 03.09.2012 року, встановлено, що позивач, діючи умисно всупереч інтересам служби та держави, зловживаючи своїм службовим положенням, неодноразово вступала у неділові стосунки з особами, які діяли з метою шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян.
Суд першої інстанції встановив, що вищезазначені дії позивача вірно кваліфіковані відповідачем як такі, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справи України.
Скоєння позивачем таких дії повністю підтверджується як результатами проведеного відповідачем службового розслідування, так і показаннями допитаних судом свідків.
Оскільки дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ з боку позивача виразилась в тому, що вона умисно всупереч інтересам служби та держави, зловживаючи своїм службовим положенням, вступала у неділові стосунки з особами, які діяли з метою шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян, а службове розслідування проведено з додержанням встановленого порядку, суд першої інстанції встановив, доведеність вчинення позивачем протиправних дії, що є дискредитацією звання працівника органів внутрішніх справ.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача та його представника на той факт, що за порушеними кримінальними справами відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, обвинувальні вироки відсутні, а у відношенні позивача взагалі жодної кримінальної справи за встановленими у службовому розслідуванні фактами не порушено, оскільки ці доводи є хибними, а звільнення за дискредитацію звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є окремою підставою для звільнення, яке ніяк не пов'язано з порушенням кримінальної справи і набранням чинності вироком, який постановлено судом за результатами розгляду кримінальної справи.
Також суд першої інстанції не прийняв доводи представника позивача на то, що позивач за час проходження служби має заохочення про що свідчать відповідний запис у послужному списку (а.с. 99-100), оскільки у позивача могло змінитися ставлення до роботи, що наявне вбачається з матеріалів службового розслідування.
Оскільки суд першої інстанції встановив правомірність оскаржених наказів, він дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що підставою для прийняття ГУ МВС України в Одеській області наказу № 1780 від 03 вересня 2012 року (а.с. 10-12), наказу № 462 о/с від 10 вересня 2012 року (а.с. 14), є висновки від 03 вересня 2012 року Службового розслідування щодо причетності старшого слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУ МАС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 до фактів шахрайського заволодіння нерухомим майном громадян (а.с. 37-41).
Як зазначено у висновку службового розслідування від 03 вересня 2012 року згідно первинних пояснень затриманого ОСОБА_7 позивач причетна до шахрайського заволодіння нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 оскільки неодноразово спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_20 відвідувала державні установи, діяльність яких пов'язана з оформленням та реєстрацією нерухомого майна.
Надалі у висновку службового розслідування від 03 вересня 20112 року зазначені відомості дослідчої перевірки, що стосуються шахрайського заволодіння нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 які стосуються громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_20, та містять висновок про намір цих осіб разом з позивачем заволодіти зазначеною квартирою.
Апеляційний суд встановив, що висновок службового розслідування від 03 вересня 2012 року містить припущення осіб, які проводили службове розслідування, щодо перебування позивача на місці затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_20, та щодо намірів позивача у відношенні квартири АДРЕСА_1 оскільки згідно первинних пояснень позивача вона випадково опинилась на місці затримання її колишнього чоловіка - ОСОБА_20 та ОСОБА_7, який відповідно до рапорту слідчого ОСОБА_21 (а.с. 55-56) в ході допиту, як підозрюваний, змінив свої показання та пояснив, що ОСОБА_1, не має ніякого відношення до скоєння злочину щодо шахрайського заволодіння нерухомим майном.
Таким чином, єдиною підставою вважати, що позивач мала намір незаконно заволодіти нерухомим майном є пояснення ОСОБА_7, від яких він в подальшому відмовився, та будучи у якості підозрюваного зазначив про непричетність позивача до вчиненого злочину.
Також апеляційний суд встановив, що у висновку службового розслідування від 03 вересня 2012 року зазначено про відношення позивача до інших злочинів, пов'язаних з незаконним заволодінням нерухомим майном, які мали місце у листопаді 2002 року та у травні 1999 року.
Про обізнаність позивача щодо подій 1999 року свідчить висновок за результатами перевірки скарги ОСОБА_13 від 23 жовтня 2003 року (а.с. 27-28), та щодо подій 2004 року свідчить висновок по матеріалам службового розслідування від 04 січня 2006 року (а.с. 33-36).
Таким чином, посилання відповідача у вересні 2012 року на події, що стались у 1999 році та у 2004 році, як на одну з підстав для висновку про дискредитацію, є порушенням ст. 16 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Також у висновку службового розслідування від 03 вересня 2012 року зазначено про встановлення незадовільних особистих показників службової діяльності ОСОБА_1, з посиланням лише на те, що в її провадженні у 2012 році знаходилось тільки 21 кримінальна справа (а.с. 40).
Апеляційний суд встановив, що позивач була звільнена з органів внутрішніх справ на підстав п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ № 114 від 29 липня 1991 року, яким встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Апеляційний суд встановив, що висновок службового розслідування містить припущення щодо обставин за яких особа скоїла дисциплінарний проступок та припущення щодо подій 20 серпня 2012 року, які у висновку датовані 23 серпня 2012 року; також містить посилання на події які стались у 1999 та 2004 роках про які керівництво позивача було обізнано у 2001 та 2005 роках; містить не підтверджений будь-якими фактичними (статистичними або інш.) даними висновок про незадовільні показники діяльності позивача.
В резолютивній частині висновку службового розслідування від 03 вересня 2012 року зазначено про:
- порушення позивачем ст. 7 Дисциплінарного статуту внутрішніх сил України;
- порушення позивачем Закону України «Про міліцію»;
- порушення позивачем Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 155 від 20 лютого 2012 року;
- порушення позивачем Присяги працівника органів внутрішніх справ України;
- порушення позивачем звернення колегії МВС України від 07 лютого 2012 року;
- порушення позивачем зобов'язань, наданих при прийнятті на службу до ОВС України;
При цьому висновки про низькі показники службової діяльності, «незабезпечення належним чином дорученої ділянки роботи», відсутність особистого внеску у протидії злочинності, вступ у неділові стосунки з особами з метою шахрайського заволодіння нерухомим майном, здійснені відповідачем без встановлення мотиву та мети вчинення дисциплінарного проступку, його наслідків (їх тяжкості), що настали у зв'язку з цим; без встановлення наявності причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи та їх наслідками; без встановлення умов, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; без зазначення конкретної норми законодавства або посадових обов'язків, які було порушено.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що висновки службового розслідування від 03 вересня 2012 року базуються на припущеннях, та є необґрунтованими.
Апеляційний суд не встановив факту скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, оскільки з боку позивача відсутні умисні дії, направлені на підрив авторитету, іміджу чи довіри до ОВС.
Оскільки оскаржений наказ ГУ МВС України в Одеській області наказу № 1780 від 03 вересня 2012 року (а.с. 10-12) повністю дублює висновки Службового розслідування від 03 вересня 2012 року, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість п. 1 оскарженого наказу про звільнення позивача з ОВС за дискредитацію. Так само має бути скасований наказ № 462 о/с від 10 вересня 2012 року.
За таких обставин, з урахуванням вимог п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ № 114 від 29 липня 1991 року, та довідки про розмір середньої заробітної плати позивача (а.с. 77), апеляційний суд встановив, що порушені права позивача мають бути відновлені шляхом зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області поновити позивача на посаді старшого слідчого - слідчого відділу Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, та шляхом стягнення з Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 10 вересня 2012 року по день винесення рішення по справі, виходячи з розміру середнього заробітку 3 257,74 грн.
Таким чином, апеляційний суд встановив невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права, що, відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 70,Ю 71, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3, 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_1.
Визнати нечинним та скасувати п. 1 наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області від 03 вересня 2012 року № 1780.
Визнати нечинним та скасувати наказ начальника ГУ МВС України в Одеській області від 10 вересня 2012 року № 462 о/с в частині звільнення ОСОБА_1
Зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області поновити позивача на посаді старшого слідчого - слідчого відділу Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.
Стягнути з Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10 вересня 2012 року по день винесення рішення по справі, виходячи з розміру середнього заробітку 3 257,74 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення складений 28 жовтня 2013 року.
Головуючий: суддя С.Д Домусчі
суддя С.І.Жук
суддя О.В. Лук'янчук