15 квітня 2009 р.
№ 46/29-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. ( головуючого ),
Вовка І.В.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 224" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року у справі № 46/29-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 224" до Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ" про визнання договорів недійсними,
У січні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсними договорів оренди від 30.09.2005 року, від 21.11.2005 року та від 01.04.2006 року № 41-1Т-06 року у зв'язку з суперечністю вимогам закону.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2008 року в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати, та позов задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Виробничим управлінням торгівлі та громадського харчування Лозівської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Аптека 224" (орендар) було укладено договір № 4 від 01.02.2004 року, за умовами якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування нерухоме майно загальною площею 211,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Лозова, Харківська область, мікрорайон 5, Торгівельний центр, перший поверх будівлі.
Відповідно до п.3.4. зазначеного договору розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики ЇЇ розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів.
15.07.2005 року між Територіальною громадою м. Лозова в особі Созівської міської ради ( продавець) та ППТФ "ЮСІ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта комунальної власності, за умовами якого продавець передав у власність покупця частину приміщень двоповерхової нежитлової будівлі "Торгівельний центр" загальною площею 4721,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Лозова, мікрорайон 5, буд. 1.
З листа від 05.10.2005 року за № 47-юр вбачається, що відповідач запропонував позивачу переукласти договір оренди № 4 від 01.02.2004 року з новим власником без зміни дії первинного договору оренди, окрім суми орендної плати.
30.09.2005 року між сторонами було укладено договір оренди (узгоджений та підписаний 21.11.2005 року), за умовами якого ППТФ "ЮСІ" (орендодавець) передав ТОВ "Аптека 224" (орендар) у строкове платне користування 211,7 кв.м. торгівельної площі у нежитловому приміщенні за адресою: Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон 5, буд. 1 для здійснення торгівельної діяльності.
В подальшому стосовно зазначеного приміщення сторони уклали Договір оренди № 41-1Т-06 від 01.04.2006 року без змін та припинення первісного договору, але зі зміненою сумою орендної плати.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання спірних договорів оренди недійсними у зв'язку з суперечністю вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За вимогами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився й апеляційний господарський суд, про відсутність правових підстав за заявленими вимогами для визнання спірних договорів недійсними, й обґрунтовано відмовив в позові.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 224" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 року - без змін.
Головуючий суддя П. Гончарук
Судді І. Вовк
М. Малетич