09 квітня 2009 р.
№ 21/4765
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.І.,
суддів
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на
рішення господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2008 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року
у справі
№ 21/4765
за позовом
дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до
відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз"
про
стягнення 4 196 734,49 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -Левченко О.Є.
відповідача -Доценко О.І., Яроцька О.Л.
У серпні 2008 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" суми грошових коштів, що складається з 677 450, 41 грн. трьох відсотків річних та 3 519 284, 08 грн. втрат від інфляції, що вираховувалась із розміру основної заборгованості за договором № 10/16-25 на постачання природного газу для потреб населення від 18.01.2000 р. Станом на день подання позову зазначена заборгованість склала 5 515 045,93 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2008 року (суддя -К.Огороднік), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року (головуючий - А.Ляхевич, судді - І.Вечірко, Л.Зарудяна), у задоволенні позову було відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2008 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 18 січня 2000 року ДК "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого є позивач) уклала з ВАТ "Хмельницькгаз" договір №10/16-25 на постачання природного газу для потреб населення, за яким ДК Торговий дім "Газ України" зобов'язалась передати в 2000 році природний газ для потреб населення, а ВАТ "Хмельницькгаз" зобов'язалось прийняти його та оплатити на умовах цього договору з урахуванням відповідного протоколу узгодження розбіжностей. Оплату за газ ВАТ "Хмельницькгаз" повинно було здійснювати грошовими коштами. Згідно з пунктом 5.1. договору (в редакції відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до зазначеного договору) остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця. Відповідно до пункту 10.1. договір діє в частині поставки газу до 31 грудня 2000 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
Фактично природний газ позивачем було передано, а відповідачем прийнято, проте, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" остаточний розрахунок в установлені договором строки проведений не був, а тому в серпні 2003 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 7 809 356,66 грн. основного боргу за переданий природний газ, 6 070 70,76 грн. річних, 545 779,78 грн. пені та 807 487,48 грн. інфляційних. ВАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" подало зустрічний позов, в якому просило визнати недійсним пункт 5.1 договору №10/16-25 від 18.01.2000 р., укладеного між сторонами у справі.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.12.2006 р. у справі №8/12/5/9/4190 в задоволенні первісного позову відмовлено. Провадження у справі за зустрічним позовом припинено на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою відповідача від зустрічного позову.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.12.2007 р., вказане рішення господарського суду Хмельницької області у справі скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення боргу в сумі 7 809 356,66 грн. та в цій же частині прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнено з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 7 809 356,66 грн. основного боргу. В решті позову відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 квітня 2008 р. у справі №8/12/5/9/4190 постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.12.2007 р. у справі №8/12/5/9/4190 залишено без змін.
Предметом даного спору є вимога про захист майнового права позивача шляхом стягнення з відповідача, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, 677 450, 41 грн. трьох відсотків річних за період з 01.09.2005 р. по 18.08.2008 р., 3 519 284, 08 грн. втрат від інфляції за період з вересня 2005 р. по червень 2008 р. із урахуванням часткової сплати основної заборгованості у розмірі 2 294 310,73 грн.
При винесенні оскаржуваних судових рішень, господарські суди виходили з того, що розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних, у даному спорі, враховуючи положення пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, не може розраховуватись на підставі статті 625 ЦК України, з огляду на те, що основна заборгованість виникла до 01.01.2004 р.
Проте, до таких висновків господарські суди дійшли внаслідок порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 5.1. договору №10/16-25 на постачання природного газу для потреб населення від 18.01.2000 (в редакції відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до зазначеного договору) остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця. Відповідно до пункту 10.1. договір діє в частині поставки газу до 31 грудня 2000 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
Стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, визначені статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Іншими правовими нормами, закріпленими статтями глави 50 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання із прийняттям судового рішення про його примусове виконання не передбачається.
Таким чином, на час подання позову, у відповідача перед позивачем існувало невиконане грошове зобов'язання, з якого і розраховувався розмір інфляційних втрат і трьох відсотків річних за вказаний період.
Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Отже, положення пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не перешкоджає нарахуванню, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, суми інфляційних втрат і трьох відсотків річних виходячи із заборгованості по договору що виникла, до набрання чинності Цивільним кодексом України, оскільки обов'язок відповідача оплатити спожитий у 2000 р. спожитий газ продовжує існувати і після набрання чинності Цивільним кодексом України, а вказані нарахування за своєю правовою природою не є санкціями.
Таким чином, вирішуючи вказаний господарський спір, місцевий та апеляційний господарські суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, а відтак, постановили судові рішення при помилковому тлумаченні норм матеріального права, що свідчить про незаконність постановлених судових актів як підставу для їх скасування.
Водночас, при розгляді даного спору, господарськими судами не досліджувалось питання обґрунтованості заявленого розміру і правильності нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних.
З огляду на те, що господарськими судами зазначені обставини, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, не встановлювались, а згідно імперативних вимог частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази, рішення господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2008 року та постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати характер і суть правовідносин, що виникли між сторонами, перевірити обґрунтованість заявленого розміру і правильність нарахування інфляційних втрат і трьох відсотків річних, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2008 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20 січня 2009 року у справі за № 18/125 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя
Б.Грек
Суддя
Л.Стратієнко