14 квітня 2009 р.
№ 43/723
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Короткевича О.Є. (доповідач у справі)
суддів :
Заріцька А.О., Хандуріна М.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ АБ "Укргазбанк"
на ухвалу
господарського суду міста Києва від 09.11.2006 року
у справі
№ 43/723
за заявою
Приватного підприємства "Ліратто-Трейдинг"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Партнер"
про
Банкрутство
За участю представників сторін
Від скаржника: Колосова К. В. до. Від 09.09.2008 року за №156;
Від боржника: не з'явився;
Від заявника: не з'явився
Постановою господарського суду міста Києва від 04.10.2006 року у справі №43/723 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Партнер" визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "МТК Партнер", (м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 н. п. 43 ідентифікаційний код 25396223) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора - Приватне підприємство "Ліратто-Трейдинг" та зобов'язано останього надати суду звіт та ліквідаційний баланс.
На виконання вимог суду ліквідатором було надано звіт про проведену роботу по ліквідації підприємства-банкрута та ліквідаційний баланс боржника, який ухвалою від 09.11.2006 року був затверджені судом та припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Партнер" на підставі ст. 32, ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2006 року ВАТ АБ "Укргазбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 09.11.2006 року скасувати, посилаючись на неповне дослідження всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про визнання боржника банкрутом та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, що призвело до порушення прав та законних інтересів ВАТ АБ "Укргазбанк".
Вищий господарський суд України ухвалою від 18.03.2009 року прийняв касаційну скаргу ВАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.11.2006 року до провадження та призначив скаргу до розгляду.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволення з наступних підстав.
Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
У даній справі судом першої інстанції порушено провадження справі у №43/723 та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.
Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.
Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.
Господарський судом міста Києва розглянув справу за відсутності установчих документів боржника та достовірних доказів щодо його місцезнаходження, не встановив обставини наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.
В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.
В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатором було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута та ліквідаційний баланс.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2006 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "МТК Партнер" та припинено провадження у справі №43/723.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.
Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.
Частиною 5 ст. 52 вказаного вище Закону передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.
Відповідно ст. 31 ГПК при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Відповідно ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Отже, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів.
Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов'язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.
Ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, запитів до обслуговуючих боржника банківських установ, державної виконавчої служби, реєстру вимог кредиторів боржника, даних інвентаризації майна боржника, не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.
Тобто, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом », ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу ВАТ АБ "Укргазбанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.11.2006 року у справі №43/723 задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.11.2006 року у справі №43/723 скасувати.
Справу №43/723 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий
Короткевич О. Є.
Судді
Заріцька А. О.
Хандурін М.І.