15 квітня 2009 р.
№ 05-6-32/250-32/330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Головного управління Державного казначейства України у Київській області
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 року
у справі
№05-6-32/250-32/330 господарського суду міста Києва
за позовом
Акціонерного банку "Брокбізнесбанк"
до
1) Державної митної служби
2) Головного управління Державного казначейства України у Київській області
3) Бориспільської митниці
4) Державного казначейства України
про
стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідачів:
1) Горячов Д.О. -за довіреністю від 12.11.2008р.
2) Ваган Г.В. -за довіреністю від 18.09.2008р.
3) Писанка А.М. -за довіреністю від 12.01.2009р.
4) не з'явились
В судовому засіданні 08.04.2009р. оголошувалась перерва до 15.04.2009р., відповідно до ст.77 ГПК України, про що учасники процесу повідомлені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2008р. (суддя Хрипун О.О.) в позові про відшкодування за рахунок державного бюджету 3160512,28грн., які були необґрунтовано стягнуті у вигляді державного мита, відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2008р. (судді Капацин Н.В. -головуючий, Пашкіна Н.В., Коротун О.М.) рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2008р. змінено; резолютивну частину рішення викладено в новій редакції; позов задоволено частково; стягнуто з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" 3069456,87грн. матеріальної шкоди, 36884,40грн. державного мита (в тому числі за подачу апеляційної скарги) та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Головне управління Державного казначейства України у Київській області в касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2008р., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2008р. -залишити в силі.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову -без змін.
08.04.2009р. від представника позивача надійшло клопотання про оголошення повного тексту постанови, у зв'язку із чим в судовому засіданні 08.04.2009р. оголошувалась перерва до 15.04.2009р., про що представники сторін повідомлені під розписку.
Представник Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" в судове засідання 15.04.2009р. не з'явився. При цьому від Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою його представника. Враховуючи, що представник Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" надав свої пояснення в попередньому судовому засіданні 08.04.2009р., а явка представників сторін в наступне судове засідання обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо можливості завершення розгляду справи за відсутності представника Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" і відхилення з наведених підстав зазначеного клопотання.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за період з 30.09.2004р. по 14.07.2005р. на митну територію України через Бориспільську митницю позивач ввіз за вантажними митними деклараціями банківські метали (золото, срібло у мірних зливках виробництва країни Швейцарії).
Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, виходив з того, що позивачем при розмитненні золота та срібла у мірних зливках за період з 30.09.2004р. по 14.07.2005р. самостійно визначено код товару, заявлено митну вартість ввезеного товару, визначено та сплачено ввізне мито в розмірі 3160512,29грн., а тому, на думку суду першої інстанції, відсутні підстави вважати, що сплата позивачем ввізного мита в зазначеному розмірі стала наслідком неправомірних дій відповідача-1 чи відповідача-3.
При цьому з посиланням на Закон України «Про Єдиний митний тариф» в редакції, чинній на момент розмитнення позивачем банківських металів, місцевий господарський суд зазначив, що банківські метали не звільнялися від сплати ввізного мита, а відповідно до ст.25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» надміру сплачене мито підлягає поверненню на вимогу власника товару протягом одного року з моменту митного оформлення товарів; трирічний термін для повернення надмірно стягнутих податків, акцизного збору та інших платежів і зборів закріплений в пункті 2.2 Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України, затвердженої наказом Держмитслужби, Мінфіну від 30.06.2000р. № 368/149. Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивач не звертався у передбаченому порядку протягом встановленого законодавством строку за поверненням надмірно сплаченого, на його думку, мита. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Однак, Вищий господарський суд України не може погодитися з переконливістю висновків суду першої інстанції.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) є вимога Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" щодо зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в м.Києві відшкодувати АБ "Брокбізнесбанк" за рахунок державного бюджету 3160512,28грн., які були необґрунтовано стягнуті у вигляді державного мита. При цьому, в обґрунтування таких позовних вимог АБ "Брокбізнесбанк" посилається на те, що під час розмитнення банківських металів, які надходили на адресу банку із-за кордону, Бориспільською митницею безпідставно нараховувалось ввізне мито, і такі дії митниці завдали матеріальної шкоди позивачеві, а тому, на його думку, відповідно до статті 1173 ЦК України, заподіяна йому шкода повинна бути відшкодована державою.
Вищевикладене місцевим господарським судом при вирішенні позову в повній мірі враховано не було, а тому висновки цього суду щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на порушення позивачем порядку повернення надмірно сплаченого мита, є передчасними.
Натомість апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення, виходив з того, що у даній справі позивачем заявлено вимогу про відшкодування шкоди на підставі ст.1173 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги в розмірі 3069456,87грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивача виникло право на відшкодування шкоди, спричиненої у зв'язку з неправомірним нарахуванням і оплатою ввізного мита за банківські метали. Неправомірність дій митної служби, на думку апеляційного господарського суду, полягає в тому, що заступником Голови Державної митної служби України в листі № 25/4-14-34/11541 від 22.09.2004р. дано вказівку митним органам стягувати ввізне мито за розмитнення банківських металів, а Бориспільська митниця за аналогією до банківських металів (дорогоцінних металів вищої проби і сертифікованих) застосувала ставки ввізного мита на дорогоцінні метали (в необробленому і напівобробленому вигляді).
Проте колегія вважає, що суд апеляційної інстанції припустився порушень ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи наступне.
Згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи. Таким чином, відповідач-1 -Бориспільська митниця та відповідач-3 -Державна митна служба України є спеціально уповноваженими органами державної влади в галузі митної справи.
Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені ст. 1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою. При цьому, відшкодування шкоди здійснюється державою незалежно від її вини, якщо саме її орган здійснив протиправну поведінку, прийнявши незаконне рішення або здійснивши незаконну дію.
Враховуючи, що Бориспільська митниця та Державна митна служба України є спеціально уповноваженими органами державної влади в галузі митної справи, то спір щодо неправомірності дій даних відповідачів є компетенцією адміністративного суду, рішенням якого може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій повинні були дослідити обставини щодо того, чи було у встановленому законом порядку визнано рішення відповідачів, їх дії чи бездіяльність незаконними.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідні обставини повинні доводитися певними засобами доказування.
З постанови суду апеляційної інстанції не вбачається встановлення тієї обставини, що на момент прийняття судом рішення про задоволення позову, існували будь-які чинні судові рішення, за якими дії посадових осіб Бориспільської митниці при проведенні митного оформлення банківських металів чи Державної митної служби України були б визнанні неправомірними.
Також важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Однак, господарськими судами не досліджено, чи довів позивач заподіяння йому витрат майнового характеру, як невідворотного результату незаконних дій або бездіяльності відповідачів-1, 3, та наявності причинного зв'язку між понесеними ним витратами та надісланням листа №25/4-14-34/11541 від 22.09.2004р., виходячи з того, що вказаний лист Державної митної служби України не є обов'язковим до виконання.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2008р. у справі №05-6-32/250-32/330 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький