07 квітня 2009 р.
№ 21/207-08
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Бернацької Ж.О-головуючої (доповідач),
Малетича М.М.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу проектно-будівельного концерну "Прогрес" на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2008 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 в справі № 21/207-08 за позовом закритого акціонерного товариства "Харківспецмонтаж" до проектно-будівельного концерну "Прогрес" про стягнення суми
за участю представників сторін:
від позивача: Філатова Ю.О.,
від відповідача: не з'явилися, -
Позивач -закрите акціонерне товариство "Харківспецмонтаж" у вересні 2008 року звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -проектно-будівельного концерну "Прогрес" про стягнення 60000 грн. основного боргу згідно договору купівлі-продажу № 2 від 01.08.2005 за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2008 (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволенні заяви відповідача вх. № 18461 від 14.10.2008 про застосування позовної давності відмовлено, позов закритого акціонерного товариства "Харківспецмонтаж" до проектно-будівельного концерну "Прогрес" задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості вимог, стягнуто з проектно-будівельного концерну "Прогрес" на користь закритого акціонерного товариства "Харківспецмонтаж" 60000 грн. основного боргу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 (судді: Шевель О.В. -головуючий, Афанасьєв В.В., Бухан А.І.) рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2008 залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2008 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2008, проектно-будівельний концерн "Прогрес" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
В обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на невірне застосування судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2008 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність її доводів.
Вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що закритим акціонерним товариством "Харківспецмонтаж" із проектно-будівельним концерном "Прогрес" 01.08.2005 укладено договір № 2, згідно пункту 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець - прийняти та оплатити баштовий кран вантажопідйомністю 4,8 тон моделі КБ-308А.
Накладною № 2 від 04.08.2005 позивач передав відповідачу кран КБ-308А вартістю 60000 грн., що також підтверджується довіреністю ЯЛГ № 030302 від 04.08.2005.
Відповідно до пунктів 2.2., 2.3. договору вартість крану складає 60000 грн. (в тому числі ПДВ).
Датою реалізації крана вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Суд першої інстанції, з яким правомірно погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що сторони в договорі № 2 від 01.08.2005 не передбачили строк оплати відповідачем поставленого товару.
Крім того, позивач не отримав від відповідача оплату за поставлений товар, і тому 05.03.2008 направив на його адресу вимогу № 15, у якій вказує на виконання зі свого боку зобов'язань по договору та просить оплатити вартість отриманого баштового крану вантажопідйомністю 4,8 тон моделі КБ-308А у розмірі 60000 грн.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що з моменту пред'явлення позивачем вимоги № 15 від 05.03.2008 у відповідача виникло зобов'язання з оплати отриманого від позивача товару за накладною № 2 від 04.08.2005. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав та отриманий товар не оплатив.
Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили початок перебігу строку позовної давності у позивача саме з часу виникнення у відповідача зобов'язань по оплаті товару за договором № 2 від 01.08.2005, тобто з моменту пред'явлення вимоги на оплату.
Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що відповідач не заперечував факт отримання від позивача баштового крану за актом прийому-передачі, який є предметом договору № 2 від 01.08.2005 та несплату позивачеві вартості вказаного товару в сумі 60000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана стаття кореспондується з нормами статті 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Інші доводи касаційної скарги про порушення під час прийняття оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права свого підтвердження не знайшли.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вичерпних висновків щодо обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду є законними і обґрунтованими, тому підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу проектно-будівельного концерну "Прогрес" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2008 в справі № 21/207-08 господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий, суддя:
Ж. Бернацька
Судді:
М. Малетич
С. Самусенко