09 квітня 2009 р.
№ 05-5-53/14668
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя
Ходаківська І.П.
судді
Данилова Т.Б.
Кравчук Г.А.
розглянув
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"
на
ухвалу від 31.12.2008 господарського суду м.Києва
у справі
№05-5-53/14668
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"
до
Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація"
про
стягнення 51 930,30 грн.
За участю представників сторін :
від позивача -Качанов М.М. (дов. №09/09 від 05.01.2009),
від відповідача -не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Міжнародна агропромислова корпорація" про стягнення 51 930,30 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.12.2008 позовну заяву, згідно статті 17 Господарського процесуального кодексу України, передано за встановлено підсудністю до господарського суду м.Києва.
Ухвалою господарського суду м.Києва від 31.12.2008 позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі пунктів 4, 10 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 31.12.2008 господарського суду м.Києва скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та направити позовну заву з доданими до неї документами на розгляд до господарського суду м.Києва.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Місцевим судом встановлено, що позивачем в якості доказу сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу додано платіжні доручення, які не відповідають положенням листів Головного управління державного казначейства у м.Києві та державного казначейства України, якими передбачено реквізити на яких зараховується державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що справляються з позовних заяв у справах, які розглядаються господарським судом м.Києва.
Відповідно до частини першої статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви позивача без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що реквізити рахунку для зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зазначені в платіжних дорученнях №757 від 03.12.2008 та №759 від 03.12.2008, не відповідають реквізитам рахунків, на які повинно сплачуватися державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з позовних заяв, що подаються до господарського суду міста Києва.
Проте, визнавши відсутніми належні докази сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в установленому порядку, місцевий господарський суд не врахував, що при вирішенні питання щодо дотримання скаржником вимог пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України юридичне значення має факт зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до державного бюджету, а не те, за місцезнаходженням якого суду здійснено таке зарахування.
За наявності сумнівів у надходженні та зарахуванні державного мита до державного бюджету України місцевий господарський суд не позбавлений права, прийнявши позов до провадження, на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребувати у позивача додаткові докази такого зарахування, зокрема, відповідне підтвердження територіального органу державного казначейства, якому мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу перераховано.
Отже, господарським судом міста Києва неправильно застосовано приписи пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття ним неправильного рішення про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" без розгляду, а тому оскаржувана ухвала від 31.12.2008 господарського суду м.Києва підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись, ст.ст. 107, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" задовольнити.
Ухвалу від 31.12.2008 господарського суду м.Києва скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Кравчук