09 квітня 2009 р.
№ 12/45
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю представників: позивача -
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Петрівське плюс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2008 року у справі за позовом ВАТ "Жовтоводський хлібзавод" до ТзОВ "Петрівське плюс" про стягнення 16409,48 грн.,
У липні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відповідача про стягнення 16409,48 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28 серпня 2008 року (суддя Коротченко Л.С.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 16409,48 грн. боргу, судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2008 року рішення суду змінене. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14115,52 грн. боргу, судові витрати. В іншій частині рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТзОВ "Петрівське плюс" просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судом, 5 січня 2004 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу №05/01-04.
За умовами укладеного договору, відповідач зобов'язався організувати та забезпечити безперебійну заправку пальним автотранспорту позивача, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити пальне на умовах, визначених цим договором.
Умовами цього договору передбачено, що покупець зобов'язується прийняти пальне, згідно накладної, в момент його отримання.
Відповідно до умов вказаного договору, продавець для підтвердження своїх зобов'язань, що виникають із цього договору, видає покупцю талони на всю кількість нафтопродуктів, вказаних у відповідній накладній. Відпуск нафтопродуктів здійснюється лише після пред'явлення талонів. Право власності на пальне у покупця виникає з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в сумі, зазначеній у відповідному рахунку. З часу проведення оплати та до моменту відвантаження нафтопродуктів покупцю, продавець зобов'язується забезпечити схоронність нафтопродукту, який є власністю покупця.
Згідно п.3.2 укладеного договору, оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом тридцяти банківських днів з моменту отримання товару.
З матеріалів справи вбачається, що за період з січня 2006 року по січень 2007 року позивачем на користь відповідача було перераховано оплату за паливно-мастильні матеріали в загальній сумі 455405,28 грн., а відповідачем передано позивачеві талонів на отримання пального (бензину марки А-76 та дизельного палива) на загальну суму 456816,56 грн.
В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання з відпуску нафтопродуктів позивачеві по пред'явленим талонам належним чином не виконав, передати позивачу пальне згідно талонів відмовився, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Як правильно встановлено судом при розгляді справи, кількість невідпущених відповідачем паливно-мастильних матеріалів, згідно виданих відповідачем і наявних у позивача талонів, становить: - бензин А-76 - 4020 літрів;
- дизельне паливо - 1230 літрів.
Крім того, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, фактично у позивача наявні талони на отримання бензину А-76 у кількості 4020 літрів, а не 3790 літрів, як зазначив позивач в позовній заяві.
Позивач 22 березня 2007 року звернувся до відповідача з претензією про повернення йому грошових коштів в сумі 16409,48 грн. за невідпущені паливно-мастильні матеріали, яка відповідачем була залишена без реагування.
Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд виходив із того, що наявні у позивача талони на отримання бензину А-76 у кількості 4020 літрів та дизельного палива у кількості 1230 літрів, по яким відповідач відмовився надавати нафтопродукти, видані на підставі накладних від 11 січня 2007 року №3 (ПН-74) та №2 від 24 січня 2007 року про передачу бензину А-76 у кількості 12000 літрів та дизпалива в кількості 6810 літрів.
Оскільки кількість талонів, які залишилися у позивача, є меншою від кількості талонів, виданих на підставі вказаних накладних, а пізніше накладні на передачу нафтопродуктів сторонами не складалися, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вартість нафтопродуктів за наявними у позивача талонами необхідно розраховувати виходячи із ціни, вказаної у цих накладних, а саме бензин А-76 - 2,92 грн. за літр, дизельне паливо - 3,08 грн. за літр.
Таким чином, згідно виданих талонів вартість невідпущених відповідачем нафтопродуктів складає 15526,80 грн.
При цьому, відповідачем було передано талонів на отримання нафтопродуктів на суму 456816,56 грн., а позивачем в оплату нафтопродуктів було перераховано відповідачеві 455405,28 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що апеляційний господарський суд у постанові вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14115,52 грн.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Петрівське плюс" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко