08 квітня 2009 р.
№ 2-25/8271-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
заступника Прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради
на рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2008 р.
у справі
№ 2-25/8271-2008
за позовом
Севастопольської міської державної адміністрації
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангуп -А"
про
звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
та за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангуп -А"
до
Севастопольської міської державної адміністрації
про
спонукання до виконання певних дій
в судовому засіданні взяли участь представники:
прокуратури:
Сахно Н.В., ст. прокурор відділу ГПУ, посв. № 99 від 20.05.2004 р.;
скаржника:
Близнюк О.А., дов. № 03-15/5323 від 29.12.2008 р.;
позивача:
- не з'явились;
відповідача:
- не з'явились;
У червні 2008 р. Севастопольська міська державна адміністрація (далі -Адміністрація) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просила зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мангуп -А" (далі -Товариство) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 21,6963 га, розташовану у районі бухти Ласпі, м. Севастополь.
Позовні вимоги Адміністрація обґрунтовувала тим, що вона заборонила Товариству здійснювати на земельній ділянці, щодо якої виник спір, будь-які дії, пов'язані з дослідженням та вимірюванням ділянки, проте Товариство неодноразово проводило обстеження ділянки, її огляд, допускало присутність на ній своїх представників.
У липні 2008 р. Товариство звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з зустрічною позовною заявою, у якій просило вважати укладеним між ним та Адміністрацією договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію) у доданій до заяви редакції щодо земельної ділянки площею 21,6963 га, розташованої у районі бухти Ласпі, м. Севастополь.
Зустрічні позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Земельного кодексу України, обґрунтовувало тим, що Адміністрація безпідставно відмовилась від укладення з ним договору про право користування земельною ділянкою для забудови (договору суперфіцію) у запропонованій редакції, запропонувавши при цьому іншу редакцію окремих пунктів вказаного договору, яка не базується на вимогах законодавства України.ього кодексу України та Земельного коедксу України і доказі
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2008 р. (суддя Копилова О.Ю.) у задоволенні первісних позовних вимог Адміністрації відмовлено, а зустрічні позовні вимоги Товариства задоволено.
В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Адміністрації рішення мотивовано тим, що Адміністрація не надала доказів неодноразового проведення Товариством обстеження земельної ділянки площею 21,6963 га, розташованої у районі бухти Ласпі, м. Севастополь, її огляду та присутності на ній його представників.
В частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства рішення прийнято з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Земельного кодексу України з мотивів, наведених Товариством у зустрічній позовній заяві.
В апеляційному порядку рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2008 р. не переглядалось.
Заступник Прокурора м. Севастополя звернувся в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (далі -Рада) до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2008 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. Викладені у касаційному поданні вимоги заступник Прокурора м. Севастополя обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосував ст. ст. 9 та 1021 Земельного кодексу України, ст. ст. 319, 373 та 627 Цивільного кодексу України, порушив ст. ст. 21, 24 та 43 Господарського процесуального кодексу України.
Інші особи, які беруть участь у справі, не скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційне подання заступника Прокурора м. Севастополя до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання заступника Прокурора м. Севастополя підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої ст. 1021 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Виходячи з наведеної норми Земельного кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію) щодо земельної ділянки площею 21,6963 га, розташованої у районі бухти Ласпі, м. Севастополь, має укладатись між власником відповідної земельної ділянки (уповноваженою особою/органом) та Товариством.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги Товариства, місцевий господарський суд виходив з того, що договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (договір суперфіцію) щодо земельної ділянки площею 21,6963 га, розташованої у районі бухти Ласпі, м. Севастополь, має укладатись з Адміністрацією.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказаний висновок є передчасним, оскільки його було зроблено без урахування частини першої п. 12 Розділу X "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Земельного кодексу України, згідно з якою до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Розмежування земель державної та комунальної власності у м. Севастополі не проведено, а відтак питання щодо того, хто саме наділений повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянки площею 21,6963 га, яка розташована у районі бухти Ласпі, м. Севастополь, залежить від того, де саме знаходиться вказана ділянка: у межах м. Севастополя чи за його межами.
З матеріалів справи вбачається, та про це зазначає заступник Прокурора м. Севастополя у касаційному поданні, що земельна ділянка площею 21,6963 га, яка є об'єктом договору суперфіцію, визнаного укладеним оскаржуваним судовим рішенням, знаходиться у м. Севастополі.
Тобто, у даному випадку повноваження щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою належить не Адміністрації, а Раді.
Відповідно, саме Рада має бути стороною договору суперфіцію, який господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням, яке оскаржується, визнав вважати укладеним між Товариством та Адміністрацією.
Зазначене свідчить про те, що:
- договір суперфіцію щодо земельної ділянки площею 21,6963 га, який оскаржуваним судовим рішенням визнано вважати укладеним, не відповідає частині першій ст. 1021 Земельного кодексу України та частині першій п. 12 Розділу X "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Земельного кодексу України, оскільки його стороною є неуповноважена особа (орган) -Адміністрація;
- рішення по даній справі зачіпає права та охоронювані законом інтереси Ради, оскільки саме вона, виходячи з частини першої ст. 1021 Земельного кодексу України та частини першої п. 12 Розділу X "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Земельного кодексу України, має повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою площею 21,6963 га, яка є об'єктом договір суперфіцію, визнаного укладеним рішенням, яке оскаржується.
Частиною першою та п. 3 частини другої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2008 р. у частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у тому числі як таке, що стосується прав та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі.
При цьому справа у цій частині має бути передана на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим, оскільки Вищий господарський суду України у даному випадку, виходячи з наданих йому розділом Розділ XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" повноважень, позбавлений можливості виправити порушення, допущені господарським судом першої інстанції.
В іншій частині вказане рішення має бути залишено без змін, оскільки господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що Адміністрація не надала доказів самовільного зайняття Товариством земельної ділянки площею 21,6963 га, розташованої у районі бухти Ласпі, м. Севастополь. Крім того, як зазначалось вище, Адміністрація не наділена повноваженнями щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, а відтак не є належним позивачем за відповідними позовними вимогами.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання заступника Прокурора м. Севастополя задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2008 р. у справі № 2-25/8271-2008 в частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мангуп -А" скасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2008 р. у справі № 2-25/8271-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало