16 квітня 2009 р.
№ 25/169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
М. Остапенка,
суддів:
Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая"
на постанову
від 05.02.2009
Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 25/169
за позовом
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до
ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая"
про
стягнення заборгованості
В судове засідання з'явились представники сторін:
позивача
Мельник В.В. (дов. від 02.01.2009)
відповідача
Сєтов М.О. (дов. від 23.12.2008)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Національна акціонерна компанії "Нафтогаз України" звернулася до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" 300 000,00 грн. основного боргу по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 14/656 від 23.06.2003, інфляційних витрат в сумі 26 157,00 грн. та 3% річних в сумі 6 805,48 грн., нарахованих за період з січня 2007 року по травень 2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.06.2003 НАК "Нафтогаз України" (Позикодавець) уклав договір № 14/656 про надання поворотної фінансової допомоги з ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" (Позичальник), відповідно до умов якого Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику поворотну фінансову допомогу в сумі 300 000,00 грн. терміном до 30.12.2003, а Позичальник зобов'язався повернути Позикодавцеві таку ж суму грошей після закінчення терміну її надання. При цьому, відповідно до договору, Позичальник може повернути фінансову допомогу достроково. Термін повернення допомоги може бути змінений за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода.
Відповідно до п. 2.3 договору, сума допомоги повертається Позичальником у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування необхідної суми на банківський рахунок Позикодавця.
Як визначено п. 4.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань винна сторона відшкодовує другій стороні завдані збитки, якщо вони підтверджені належним чином.
Згідно п. 5.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань і завершення розрахунків.
На виконання умов договору, 24.06.2003 НАК "Нафтогаз України" перерахувало ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" кошти в сумі 300 000,00 грн. в якості фінансування поворотної позики, що підтверджується платіжним дорученням № 5530.
Сторонами договору № 14/656 про надання поворотної фінансової допомоги неодноразово продовжувався термін повернення фінансової поворотної допомоги, шляхом укладення додаткових угод №1, №2, №3, №4.
Так, відповідно до додаткової угоди № 4 до договору від 23.06.2003 №14/656 про надання поворотної фінансової допомоги, було внесено зміни до п. 1.1, шляхом викладення його у наступній редакції: "Позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу в сумі 300 000,00 грн. терміном до 31.12.2007, а Позичальник зобов'язується повернути допомогу, починаючи з березня 2007 року щомісячно до грудня 2007 року".
ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" зобов'язання за договором № 14/656 про надання поворотної фінансової допомоги не виконав, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.11.2008 у справі № 5/169 (суддя Морозов С.М.), яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Вербицька О.В., Буравльов С.І.) залишено без зміни, позов задоволено частково: стягнуто з ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" на користь НАК "Нафтогаз України" 257 962,48 грн.; 3 447,63 грн. судових витрат; в частині стягнення з ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая " заборгованості в розмірі 75 000,00 грн. провадження у справі припинено.
Судові рішення мотивовані тим, що статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Станом на 31.12.2007 ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" не виконало свої зобов'язання за договором.
Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції, ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" перерахувало позивачеві 75 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 19.05.2008 №2660, від 16.09.2008 №193, від 06.10.2008 №214, від 13.10.2008 №233, від 20.10.2008 №257, від 28.10.2008 №286, від 03.11.2008 №291, від 10.11.2008 №323, отже, відповідач частково з порушенням термінів виконання виконав взяті на себе за договором зобов'язання щодо повернення позики.
Згідно з п. 1 частини першої статті 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, станом на час прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" перед НАК "Нафтогаз України" за договором № 14/656 про надання поворотної фінансової допомоги становила 225 000,00 грн., яка, на думку судів попередніх інстанцій, і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо сплати ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" боргу за договором № 14/656 про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 10 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 17.11.2008 № 342, то вказане платіжне доручення було надане до суду апеляційної інстанції, під час вирішення справи у суді першої інстанції не розглядалось питання щодо приєднання до матеріалів справи вказаного платіжного доручення, отже, на думку суду апеляційної інстанції, станом на час прийняття рішення судом першої інстанції платіжне доручення від 17.11.2008 № 342 в матеріалах справи було відсутнє, а, відтак, суд першої інстанції не мав змоги зменшити суму заборгованості на сплачену відповідачем суму в розмірі 10 000,00 грн.
Наданні ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" до суду апеляційної інстанції платіжні доручення про сплату заборгованості за договором № 14/656 про надання поворотної фінансової допомоги в сумі 110 000,00 грн., які підтверджують оплату після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто після 18.11.2008, виходячи з положень ст. 101 ГПК України не можуть бути взяті до уваги при розгляді справи в апеляційній інстанції, однак, вказані платіжні доручення можуть бути враховані на стадії виконання судового рішення.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Тобто, відстрочення або розстрочення виконання рішення саме право суду, а не обов'язок.
Крім того, відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення, а, згідно норм чинного законодавства суд апеляційної інстанції не має повноважень щодо розгляду клопотань про розстрочення виконання рішення.
Щодо розподілу судових витрат, то, на думку суду апеляційної інстанції, відповідно до п. 1 ст. 49 ГПК України, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Суд першої інстанції поклав судові витрати на відповідача.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм права, зокрема, ст.ст. 49, 83, 121 Господарського кодексу України, просить скасувати рішення та постанову у справі, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" 134 315,34 грн. задовольнити; припинити провадження в частині стягнення з ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" 195 000,00 грн.; розстрочити виконання рішення у справі №25/169 частинами на 4 місяці, починаючи оплату заборгованості з 01.02.2009 згідно графіку, здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази в обґрунтування необхідності розстрочки виконання судового рішення та переоцінювати реальність загрози неможливості або утруднення виконання судового рішення як підстави для розстрочки його виконання відповідно до положень ст. 121 ГПК України.
Щодо розподілу судових витрат, то, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до п. 1 ст. 49 ГПК України, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що господарські суди попередніх інстанцій діяли у відповідності з нормами Господарського процесуального кодексу України, а оскаржувані судові рішення є обґрунтованими і законними, та підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.1115,1117,1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ЗАТ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 у справі №25/169 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко