Номер провадження № 22-ц/785/5312/13
Головуючий у першій інстанції Плавич І.В.
Доповідач Фальчук В. П.
09.10.2013 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Фальчука В.П.,
суддів Таварткіладзе О.М., Гірняк Л.А.,
секретаря Булгак Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 травня 2013 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенюк Лоджістікс», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Семенюк Івана Всеволодовича, про зміну формулювання причин звільнення, стягнення витрат на відрядження, стягнення різниці між тарифною заробітною платою і нарахованою та фактично виплаченою заробітною платою, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення заробітку за весь час затримки при звільненні, стягнення суми компенсації моральної шкоди, -
встановила;
10.10.2006 року позивач звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював у судовому засіданні, та в остаточній його редакції (т.с.2а.с.42) просив суд змінити формулювання причин його звільнення з роботи, з посади водія автомобіля «Сканія» в ТОВ «Семенюк Лоджістікс», з п.4ч.1ст.40 КЗпП України на ч.3ст.38 КЗпП України, а саме звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю, із внесенням відповідного запису до трудової книжки; стягнути з товариства грошові кошти, не виплачені йому за виконання останнього рейсу у розмірі 3250 грн.; не виплачені витрати на відрядження у загальному розмірі 17509 грн. 80 коп.; різницю між тарифною ставкою водія у автомобільній галузі і заробітною платою, нарахованою та фактично виплаченою товариством за період з 03.01.2006 року по 14.06.2006 року у загальному розмірі 4374 грн. 62 коп.; вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку з розрахунку 1034 грн. 07 коп. середньомісячної заробітної плати у розмірі 3223 грн. 89 коп.; середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.06.2006 року по 10.10.2006 року у розмірі 4179 грн. 51 коп., компенсацію за не використану відпустку в розмірі 334 грн. 42 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 10.10.2006 року по день ухвалення судом рішення; моральну шкоду в розмірі 25000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 14370 грн.. При цьому позивач посилався на те, що з січня 2006 року працював на посаді водія в ТОВ «Семенюк Лоджістікс», але у зв'язку з погіршенням умов праці та несвоєчасні розрахунки за виконану роботу вирішив звільнитися з роботи за власним бажанням. На його неодноразові звернення про звільнення за власним бажанням керівник підприємства Семенюк І.В. не реагував, наказ про звільнення не видавав. Пізніше, на підставі наказу керівника підприємства від 10.10.2006 року його було звільнено з роботи за п.4ч.1ст.40 КЗпП України, у зв'язку з допущеним прогулом на роботі без поважних причин. Позивач вважає, адміністрацією підприємства при його звільнені були допущені значні порушення трудового законодавства, що і явилось підставою для звернення до суду з цим позовом. Справа розглядалася судами першої та апеляційної інстанції неодноразово. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.05.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити у повному обсязі посилаючись на те, що заявлені ним вимоги доведені у встановленому законом порядку. За правилами ч.1ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав; За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відмовляючи позивачу в задоволенні позову у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги не доведені у встановленому законом порядку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають нормам матеріального і процесуального права. Згідно ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Судом першої інстанції законно та обґрунтовано встановлено, що починаючи з 03.01.2006 року ОСОБА_2 працював в структурі ТОВ «Семенюк Лоджістікс» на посаді водія «Сканія» на підставі наказу директора №2 від 03.01.2006 року. Наказом директора цього товариства №14 від 10.10.2006 року позивача звільнено з займаної посади у зв'язку із прогулом на роботі відповідно до п.4ч.1ст.40 КЗпП України. Підставою для звільнення послужили службові записки начальника гаража ТОВ «Семенюк Лоджістікс» Цибулька В.В. від 16 червня 2006 року, 23 червня 2006 року, 30 червня 2006 року, 07 липня 2006 року, 31 липня 2006 року, 31 серпня 2006 року, 29 вересня 2006 року, 09 жовтня 2006 року про неявку на роботу водія ОСОБА_2 з 09 червня 2006 року по 16 червня 2006 року, з 16 червня 2006 року по 23 червня 2006 року, з 23 червня 2006 року по 30 червня 2006 року, з 03 липня 2006 року по 07 липня 2006 року, з 07 липня 2006 року по 31 липня 2006 року, з 01 серпня 2006 року по 31 серпня 2006 року, з 01 вересня 2006 року по 29 вересня 2006 року, з 02 жовтня 2006 року по 09 жовтня 2006 року. Листом №1909-3е від 14.09.2006 року ТОВ «Семенюк Лоджістікс» повідомило позивача про необхідність надати документи про причини неявки на роботу з 14 червня 2006 року, а також попередило, що у разі ненадання документів про поважність причин неявки на роботу з ним буде розірваний трудовий договір в залежності від обставин, які склалися; за прогули, чи за неявку на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Цього листа ОСОБА_2 отримав 19.09.2006 року. Позивач не спростував наданих відповідачем доказів щодо його відсутності на роботі у вказані вище дні без поважних причин, не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача з заявою про звільнення його з роботи за власним бажанням, тому суд правомірно визнав, що ОСОБА_2 звільнено з роботи за допущені прогули, та відмовив йому в задоволенні вимог про зміну формулювання причин звільнення його з роботи. Наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи, трудова книжка та розрахунок при звільненні були отримані ним своєчасно, що було визнано позивачем під час розгляду справи. Оскільки позивачем не було надано належних доказів того, що йому не були своєчасно виплачені грошові кошти за виконання останнього рейсу; не виплачені витрати на відрядження; не виплачена різниця в заробітній платі між тарифною ставкою водія автомобіля у автомобільній галузі і заробітною платою на виробництві; не виплачена компенсацію за не використану відпустку; не виплачений середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції правомірно відмовив йому у задоволенні цих позовних вимог. Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу, оскільки такі вимоги не доведені позивачем у встановленому законом порядку. Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують, та не містять правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволені позову у повному обсязі.
Керуючись ст.304, п.1ч.1ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила;
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 травня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.П.Фальчук
Л.А.Гірняк
О.М.Таварткіладзе