Справа № 1505/6371/2012
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
08 жовтня 2013 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - одноособово судді Матяш Т.Л.,
при секретарі - Івановій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору завдатку та стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та зустрічну позовну заяву ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору завдатку від 31.10.2011 року та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15 986,00 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
31.10.2011 року між сторонами був укладений договір про завдаток, відповідно з яким позивач передала відповідачу, який діяв як посередник від імені власника, грошові кошти в розмірі 2000 доларів США в якості завдатку, як забезпечення купівлі-продажу об'єкта нерухомості: 20/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Білгород-Дністровському, повна вартість якого складає 12 300 доларів США.
Під час укладання договору дарування з власником зазначеної квартири, позивач дізналась, що насправді нерухомий об'єкт продається за 8000 доларів США, а не за 12 300 доларів США та власниця не уповноважувала нікого продавати її будинок. Після укладення договору дарування, позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням повернути їй обманом отримані від неї кошти, але почувши відмову, вирішила звернутися до суду з відповідними вимогами.
В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 4 800 гривень (600 доларів США) та судові витрати, при цьому ОСОБА_2 посилається на те, що між ним та попередньою власницею 20/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Білгород-Дністровському - ОСОБА_3 існувала домовленість, відповідно до якої ОСОБА_2 робить об'єкт продажу придатним для продажу та займається самим продажом об'єкта, а понесені витрати він включить до вартості об'єкта нерухомості. Тому, ОСОБА_2 вважає, що свій обов'язок він виконав повністю, а ОСОБА_1 ще повинна виплатити йому вартість його послуг у розмірі 600 доларів США, що було передбачено договором про завдаток від 31 жовтня 2011 року.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали та просили відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його зустрічної позовної заяви.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та підтримав свої заявлені вимоги.
Вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір про завдаток, згідно з яким, ОСОБА_1 передала, а відповідач прийняв завдаток в сумі 2000 доларів США, в забезпечення купівлі-продажу об'єкта нерухомості: 20/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Білгород-Дністровському (квартира), який належить ОСОБА_3. Решту коштів - в сумі 10 300 доларів США позивач повинна була сплатити при оформленні у нотаріуса договору по відчуженню об'єкта нерухомості позивачу, та сплатити ФОП ОСОБА_2 600 доларів США за послуги по продажу об'єкта нерухомості.
Відповідно до ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Враховуючи викладене, у ч. 2 ст. 570 ЦК України встановлено презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.
В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що між ним та власницею зазначеної квартири існувала домовленість, відповідно до якої відповідач повинен був привести об'єкт продажу до придатного стану, а вартість своїх послуг та витрат включити у вартість квартири. Сама ж власниця - ОСОБА_3 бажала отримати від продажу 20/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Білгород-Дністровському 8000 доларів США, а відповідач продавав ОСОБА_1 нерухомий об'єкт за 12 300 доларів США, тобто свої витрати на покращення технічного стану квартири він оцінив у 4300 доларів США, а послуги за продаж квартири та здійснення деяких посередницьких дій - 600 доларів США. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 повинна виплатити йому вартість його послуг у розмірі 600 доларів США.
Одночасно, ОСОБА_2 не представив до суду жодного доказу на підтвердження зазначених їм обставин, навіть не пояснив на рахунок кого та за які дії позивачем було сплачено 2000 доларів США, та саме за які послуги ОСОБА_1 повинна сплатити йому 600 доларів США.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З зустрічного позову ОСОБА_2 вбачається, що самого факту укладання та підписання договору про завдаток від 31.10.2011 року ОСОБА_2 не заперечує, тим самим не заперечує і факт передачі йому коштів позивачем у розмірі 2000 доларів США в якості завдатку, оскільки просить стягнути з ОСОБА_1 кошти передбачені договором від 31.10.2011 року.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до наступного висновку.
31 жовтня 2011 року між сторонами був укладений договір про певні зобов'язання та з умовами.
Стаття 627 ЦК України: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості..
Однак, ОСОБА_2 повною мірою не виконав умови договору, крім того ввів позивача в оману, запевняючи, що вартість об'єкта продажу коштує більше 8000 доларів США, та кошти в розмірі 2000 доларів США, які вона сплатила, увійдуть до загальної вартості квартири. В результаті, сплачені 2000 доларів США до вартості квартири не були включені, хоча це було передбачено самим договором від 31.10.2011 року, який є двостороннім.
Стаття 629 ЦК України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З довідки ПАТ Державний Ощадний банк України від 08.10.2013 року, вбачається, що курс НБУ української гривні по відношенню до долара США становив 799,30 гривень за 100 доларів США. Тобто, розмір коштів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 становить 15986 гривень (20х799,3=15986).
На час подання позовної заяви, згідно довідки Державного ощадного банку України від 05.10.2012 року, курс НБУ української гривні по відношенню до долара США, станом на 05.10.2012 року становить - 799,30 гривень за 100 доларів США.
Суд, оцінюючи належність, достовірність кожного доказу окремо, та аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення коштів у розмірі 2000 доларів США знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України, підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача, а саме кошти на сплату судового збору у сумі 214,60 гривень.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 554 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 15 986,00 гривень, що еквівалентно 2000 доларів США.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 214,60 гривень.
В іншій частину позову - відмовити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка відповідно до ст.294 ЦПК України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя