справа № 333/6925/13-ц
22.10.2013 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Ярошенко А.Г.,
при секретарі: Бойко О.О.
за участю: позивача ОСОБА_1
представників відповідачів Севастьянова Р.Ю.
Маркіна Н.В.
Козиряцької І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернулася у суд до відповідача з позовом про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги пояснив, що він працював директором Запорізької радіотехнічної школи Товариства сприяння обороні України з 13 травня 2004 року.
Наказом № 200 від 05 серпня 2013 р. його було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією ЗРТШ ТСО України, посилаючись на Наказ № 110 від 29 травня 2013 року.
Звільнення вважає незаконним і необгрунтованим з огляду на такі фактичні обставини:
Він звільнений безпідставно, так як процедура реорганізації ЗРТШ ТСО України шляхом приєднання до іншої юридичної особи взагалі до теперішнього часу не розпочиналась.
ЗРТШ ТСО України є юридичною особою, яка знаходиться на самофінансуванні, надає прибуток, не має будь-яких заборгованостей, сплачує 16,5 % від доходу на утримання своїх вищестоящих організацій і обороно-масоку роботу, маг, чемпіонів та призерів міжнародного рівня.
29 травня 2013 року Головою Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України Павлеєм Ігорем Володимировичем був затверджений Наказ № 110 начебто про реорганізацію ЗРТШ ТСО України шляхом приєднання до дотаційного Жовтневого районного спортивно-технічного клубу м. Запоріжжя Товариства сприяння обороні України у зв'язку з відсутністю статутної діяльності та зменшення витрат на утримання будинку.
На теперішній час згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ЗРТШ ТСО України не знаходиться в стадії припинення та рішення про припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи на реєстрацію не надходило.
Наведені докази та фактичні данні свідчать про відсутність на теперішній час будь якої процедури припинення ЗРТШ ТСО України, реорганізація взагалі не проводиться і не проводилась, Наказ № 110 є фіктивним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, підстави для вивільнення працівників
Підчас звільнення були грубо порушені норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, та взагалі у відповідача не мали місце зміни в організації виробництва і праці, у вигляді скорочення чисельності або штату працівників.
З тексту Наказу № 110 від 29 травня 2013 року вбачається, що посада директора та робітники ЗРТШ ТСО України підлягають скороченню (вивільненню), але:
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
На даний час відсутні будь яки докази які б свідчили про попередження позивача щодо наступного вивільнення саме за два місяці. Інші працівники ЗРТШ ТСО України взагалі не попереджалися про наступне вивільнення.
В супереч вимог наведеної норми закону позивача було повідомлено про відсутність будь яких посад (навіть двірника) в підприємстві, організації, в день його звільнення 05 серпня 2013 року. Посада директора ЗРТШ ТСО України до теперішнього часу не виключена зі штатного розкладу. Структура та штатний розклад СТК ТСО України після приєднання до його ЗРТШ ТСО України не затверджувались.
Таким чином він був позбавлений права пошуку нової роботи.
Відповідач взагалі не повідомляв державну службу зайнятості про його наступне вивільнення із зазначенням професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
В день звільнення він працював, однак відповідач не розрахувався зі ним до теперішнього часу та взагалі не нарахував вихідну допомогу, як це вбачається зі Наказу № 200 від 05 серпня 2013 року.
Вважає, що Відповідач додатково повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку підчас звільнення у сумі 1918 грн. на день звернення з позовною заявою до суду.
Таким чином, враховуючи факти та надані суду докази вважає Наказ № 200 від 05 серпня 2013 р. незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Вважає своє звільнення незаконним так як Відповідач звільнив його, виходячи з обставин не пов'язаних зі звільнення та грубо порушив чинне законодавство підчас вивільнення працівника.
З 06 серпня 2013 року він не працює. Відповідно, строк, що сплив із зазначеної дати до дня поновлення на роботі, - його вимушений прогул. Середній заробіток за час вимушеного прогулу на день висунення позову становить 5145, 8 грн. (довідка про середню заробітну плату додається). Тому, відповідач повинен сплатити 5145, 8 грн. за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях.
Суд, вислухавши позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 9.2 статуту ЗРТШ ТСО України контроль за фінансово-господарською діяльністю здійснює апарат комітету обласної організації та інші органи відповідно до чинного законодавства. Вони беруть участь у встановленні нормативів матеріально-технічного та іншого забезпечення навчального закладу, штатної чисельності співробітників, навчального навантаження викладачів, утриманні. Враховуючи даний пункт доводи представників відповідача, щодо неналежного відповідача не обґрунтовані, а Запорізька обласна організація ТСО України є належним відповідачем.
Також, встановлено, що позивача згідно наказу № 200 від 05 серпня 2013 р. було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією ЗРТШ ТСО України, посилаючись на Наказ № 110 від 29 травня 2013 року.
Позивач є членом профспілкової організації звільнення якого можливе лише за наявності попередньої згоди виробничого органу членом якої він є, а також вищого виборчого органу цієї профспілки.
Однак згода на звільнення позивача не надавалася.
Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст. 36 КЗпП України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Згідно ст. 492 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Однак, відповідачем були порушенні вище зазначені норми.
Крім цього, згідно відомостей наданих державним реєстратором Сергеєвою Т.І. на теперішній час будь якої процедури припинення ЗРТШ ТСО України не має, реорганізація не проводиться і не проводилась.
З копії статуту ЗРТШ ТСО України вбачається, що ліквідація навчального закладу здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється наказом голови обласної організації ТСО України, однак участь позивача в ліквідації є не обов'язковою, тому посилання відповідачів на перешкоди в ліквідації з боку позивача є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виробничого профспілкового органу підприємства, установи, організації, його керівників, профспілкового представника, допускається за наявності попередньої згоди органу цієї професійної спілки.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.
Положенням ч. 2 ст. 235 КЗпП України орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно довідки середня місячна заробітна плата позивача за останні календарних місяці 2013 року складає 1918, 00 грн., середньоденний заробіток складає 93, 56. Вимушений прогул складає 55 днів. У зв'язку з чим сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 5145, 8 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку під час звільнення у сумі 5145, 8 грн. слід відмовити. Оскільки заборгованість перед позивачем у відповідача по виплаті коштів при звільненні відсутня.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 40, 44, 47, 49-2, 49-4,116, 117, 232, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 80, 104, 105, 106 ЦК України, ст. 172 КК України, ст.ст. 57, 79, 88, 208, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати Наказ № 200 від 05 серпня 2013 року Голови Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України Павлея Ігоря Володимировича про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією Запорізької радіотехнічної школи Товариства сприяння обороні України.
Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на роботі на посаді директора в Запорізької радіотехнічної школі Товариства сприяння обороні України (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 31, ЄДРПОУ 02722737 ).
Стягнути з Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України (ЄДРПОУ02725003, р/р 260028295 у АБ «Полтава-Банк», м. Полтава, МФО 331489, 69057, м. Запоріжжя, пр. Ленина, 158 б) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 серпня 2013 року до дня
поновлення на роботі у розмірі 5145, 80 грн.
В порядку ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі на посаді директора в Запорізької радіотехнічної школі Товариства сприяння обороні України.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду, через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного
суду м. Запоріжжя А.Г. Ярошенко