Справа №22-ц /775/10153/2013/
Категорія: 57 Головуючий у 1 інстанції Варнавська Л.О.
Доповідач Лісовий О.О.
22 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого ЛІСОВОГО О.О.
Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ЯНЧУК Т.О.
При секретарі ЛЮЛІНІЙ Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт про стягнення вугілля на побутові потреби -
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Донвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу Шахтарська виконавча дирекція з ліквідації шахт про стягнення вугілля на побутові потреби відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення порушив норми діючого процесуального законодавства, на його думку суд правильно прийшов до висновку про те, що він має право на отримання побутового вугілля, однак неправильно прийшов до висновку про застосування строку позовної давності.
Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду із вказаним позовом зазначив, що довгий час працював на шахті в підземних умовах праці та має право на отримання безоплатно побутового вугілля, відповідно до вимог Гірничого закону України.
Згідно довідки Шахтарської дирекції з виконання проектів ліквідації шахт від 22.08.2013 року за № 9/07-1694, йому повідомили, що він мав право на отримання за 2 півріччя 2007 року та за 2 півріччя 2008 року по 2,95 тони вугілля, однак у зв'язку з недофінансуванням бюджетних коштів на придбання побутового вугілля, воно не вивезено, грошова компенсація за це вугілля законом не передбачена, тому просив суд зобов»язати відповідача вивезти йому зазначене вугілля або стягнути за нього грошову компенсацію.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач має право на отримання побутового вугілля, однак пропустив строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з»явивися, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, згідно письмової заяви, яка надійшла до апеляційного суду, останній прорив розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, яка просила рішення суду залишити без зміни, заперечуючи проти апеляційної скарги позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав:
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно встановив, що порядок забезпечення паливом на побутові потреби встановлений Гірничим законом України від 06 жовтня 1999 року № 1127-XIV з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до частини 7 ст. 43 Гірничого закону України підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.
Відповідно до частини 5 ст. 48 Гірничого ЗаконуУкраїни після ліквідації або консервації гірничого підприємства забезпечення вугіллям на побутові потреби здійснюється в межах тарифної угоди правонаступником, зокрема, непрацюючим пенсіонерам, а із змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.06.2009 року № 1564-VI, - пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше ніж 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних з підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше ніж 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше ніж 15 років - для жінок.
Відповідно до п. 12.10 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001р. (реєстраційний номер в Міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07 серпня 2001р.) (з наступними доповненнями та змінами) (далі - Галузева угода) порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11 травні 1976 року.
Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше складаються додаткові списки.
Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі, в тому числі на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки 7,5 років. Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На Підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Відповідач визнає, що має заборгованість з вивезення побутового вугілля позивачу за друге півріччя 2007 року у кількості 2,95т та за друге півріччя 2008 року у кількості 2,95т, що підтверджується і довідкою ДП «Донвуглереструктуризація» від 22 серпня 2013 року № 9/07-1694 згідно якого заборгованість з забезпечення побутовим вугіллям виникла через недофінансування бюджетних коштів (а.с. 4).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а тому обґрунтованими є доводи апеляційної скарги відповідача про те, що перебіг позовної давності щодо заборгованості за побутовим вугіллям за друге півріччя 2007 року почався з 01 січня 2008 року та сплинув відповідно до частини 1 ст. 254 ЦК України 01 січня 2011 року, а. за друге півріччя 2008 року - почався з 01 січня 2009 року та сплинув 01 січня 2012 року.
Доказів того, що в цей період відповідач вчинював будь-які дії, що свідчать про визнання ним боргу, позивачем суду не надано.
До суду з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 10 вересня 2013 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, встановленого законом.
Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В запереченнях на позовну заяву від 24 липня 2013 року відповідач просив застосувати позовну давність щодо вимог позивача про забезпечення вугіллям за друге півріччя 2007 року та за 2 півріччя 2008 року (а.с. 15).
Відповідно до частини 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві не ставив питання про поновлення строку для звернення до суду щодо забезпечення його вугіллям за друге півріччя 2007 року та за друге півріччя 2008 року, ніяких поважних причин пропуску строку не зазначив, а посилання на те, що він неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо вивезення йому вугілля, а той визнавав заборгованість, проте посилався на недофінансування бюджетних коштів на 2007-2008 роки, не можна визнати обгрунтованими, оскільки будь-яких доказів того, що на протязі 2008-2011 років позивач звертався до відповідача з вимогами щодо вивезення вугілля за друге півріччя 2007 року та за друге півріччя 2008 року і що відповідач обіцяв вивезти вугілля, позивачем суду не надано.
Позивачем до суду не надано і доказів того, що існували якісь об'єктивні причини, що перешкоджали його зверненню до суду в передбачений законом строк за захистом свого порушеного права щодо забезпечення безкоштовним вугіллям на друге півріччя 2007 року та за друге півріччя 2008 року.
Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності щодо вимог про забезпечення вугіллям за друге півріччя 2007 року та за друге півріччя 2008 року, про застосування якої просив відповідач в запереченнях на позовну заяву, є підставою для відмови у позові.
Таким чином рішення законне і обгрунтоване, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції.
У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 27 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: