Справа № 473/3212/13-к
іменем України
"18" вересня 2013 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді - Зубар Н.Б.,
при секретарі - Алдушиній І.Я.
за участю прокурора - Кіракосян Т.А.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
потерпілої - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська кримінальне провадження № 12013160190001719 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, не працюючого, освіта середня, не одруженого, має одну неповнолітню дитину, військовозобов'язаного, раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України , -
Обвинувачений ОСОБА_1 в кінці квітня 2013 року, в денний час, більш точний час органом досудового слідства не встановлено, переслідуючи корисливий намір, з метою таємного викрадення чужого майна, прийшов до квартири АДРЕСА_2 в якій він мешкав на той час. За допомогою свого ключа відчинив вхідні двері та потрапив до зазначеної квартири. Перебуваючи в цій квартирі, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, таємно з кімнати даної квартири викрав ноутбук ASUS х 54 s вартістю 3712 грн., який належав на праві власності ОСОБА_2. Після цього ОСОБА_1 розпорядився викраденим майном на власний розсуд. В результаті таємного викрадення чужого майна обвинувачений ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 3712 грн.
Під час досудового слідства потерпілою цивільний позов не заявлявся, а викрадене у неї майно - ноутбук ASUS х 54 s, було повернено її під охоронну розписку.
Під час досудового слідства протиправні дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Під час судового розгляду справи потерпіла ОСОБА_2 надала суду угоду про примирення з обвинуваченим ОСОБА_1 від 17 вересня 2013 року, яку просила суд затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно вказаної угоди про примирення обвинувачений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 дійшли згоди щодо:
- правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.185 КК України;
- істотних для даного кримінального провадження обставин;
- розміру шкоди, завданої даним кримінальним правопорушенням, а саме у розмірі 3712 грн., яке за згодою сторін не підлягає відшкодуванню, оскільки викрадене майно повернуте потерпілій під час досудового слідства;
- призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень та його згоди на призначення такого покарання;
- наслідків укладення та затвердження угоди, а також наслідків її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.3 ст.474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні приватного обвинувачення. Як встановлено під час досудового слідства, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що він цілком розуміє характер обвинувачення та повністю визнає свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Крім того зазначив, що розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладання та затвердження угоди про примирення з потерпілою, визначені ст.473 ч.1 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про примирення з потерпілою та наполягає на затвердженні угоди.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні просила суд постановити вирок, яким затвердити угоду про примирення, укладену між нею та обвинуваченим. Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення, зазначивши, що її зміст, форма та порядок укладання відповідають вимогам чинного КПК України.
Судом було роз'яснено, що наслідком затвердження угоди про примирення для сторін є обмеження їх права на оскарження вироку, а також для обвинуваченого - відмова від здійснення права на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого її обвинувачують, в тому числі права мовчати, мати захисника, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь.
Суд переконався, що затвердження угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, відсутні обставини для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачені ч.7 ст.474 КПК України, правова кваліфікація дії ОСОБА_1 надано вірно за ч.1 ст.185 КК України, та дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, та те, що він є раніше не судимим. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро кається, за місцем проживання характеризується позитивно, не судимий, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах Вознесенської ЦРЛ - не перебуває, а також обставини, що пом'якшують покарання. Тому, суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення та призначити узгоджену сторонами міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, яка, на думку суду, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення від 17.09.2013 року, укладену між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.
На підставі затвердженої судом угоди про примирення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене між сторонами угоди про примирення покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Речові докази по справі, а саме ноутбук ASUS х 54 s, переданий під розписку потерпілій ОСОБА_2, залишити останній як власнику.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження вироку визначені ч.1 ст.473 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя
Вознесенського міськрайонного суду підпис Н.Б.Зубар
згідно оригіналу
Суддя: