Справа № 2-3948/11
Провадження № 2/419/938/12
27 лютого 2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої - судді Нізік О.В.
при секретарі - Таран К.В.
за участю позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, тертя особа: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визначення права власності на самочинно збудовані будівлі та затвердження акту ідеальних часток, -
28 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що їй, на підставі договору дарування від 05.03.1981 року належить 7/50 частин домоволодіння № 30 по вул. Тісній в м. Дніпропетровську, яка складається з двох кімнат -17,1 кв.м, 8,5 кв.м. та коридору 6,3 кв.м. В даному домоволодінні мешкає вона, мати-одиначка, з двома дітьми-двійнятами. В зв'язку з тим, що загальна площа кімнат, яку вони займають з дітьми, дорівнює 31,9 кв.м., а туалет знаходиться на вулиці, в процесі їхнього проживання вона зробила переобладнання квартири шляхом прибудови наступних об'єктів: Літера А2-1 - прибудова житлова - 9,3 кв.м, вартістю 8393,00 грн., Літера а-1 - прибудова 7,8 кв.м., вартістю 4714,00 грн., Літера а1-1 - прибудова 3,0 кв.м., вартістю 1890,00 грн. Даними самовільно збудованими будівлями вони користуються за призначенням: прибудова літера а-1 використовується в якості кухні, прибудова під літ. А1-1 вбиральня, літ.А2-1 - житлова кімната. В зв'язку із вищезазначеними побудуваннями, її частка як власника змінилась з 7\50 на 25/100 частин домоволодіння. Даний факт підтверджується актом ідеальних часток, складений фахівцем КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_2 На підставі чого вона вирішила звернутись до суду з позовом про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно та зміни належної частки з 7\50 на 25\100 в домоволодіння №30 по вул. Тісній в м. Дніпропетровську. Просила визнати за нею право власності на самочинно збудовані будівлі у домоволодінні по вул. Тісній, буд. 30 в м. Дніпропетровську, а саме: літера А2-1 - прибудова житлова - 9,3 кв.м; літера а-1 - прибудова 7,8 кв.м.; літера а1-1 - прибудова 3,0 кв.м. та змінити її частку у праві спільної часткової власності з 7\50 на 25\100 в домоволодінні №30 по вул. Тісній в м. Дніпропетровську.
У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала та просили їх задовольнити у повному обсязі, при цьому посилаючись на підстави викладені в позовній заяві.
Інші сторони у судове засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як встановлено у судовому засіданні, відповідно до акту ідеальних часток ОСОБА_1, згідно договору дарування від 05.03.1981 р., належить 7/50 частин домоволодіння. А у фактичному користуванні знаходиться: у житловому будинку літ. А-1 квартири № 4, яка складається із приміщень 4-2, 4-3 житловою площею 25,6 м.кв. вартістю 11049 грн., прибудова літ. А-1 приміщення 4-1 вартістю 4082 грн., житлової прибудови літ. А2 - 1 житловою площею 9,3 м.кв. (самочинна) вартістю 8393 грн., прибудова а-1 (самочинна) вартістю 4714 грн., прибудова а1 -1 (самочинна) вартістю 1890 грн., ґанок літ. а4 вартістю 103 грн., у спільному користуванні: вбиральня літ. Ж, споруди № 1-3 вартістю 675 грн.; всього на суму 31298 грн., що складає 25/100 частини домоволодіння (а.с. 5-8).
Відповідно до наданої до суду копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 30 по вулиці Тісна у м. Дніпропетровську від 15.02.2010 року (а.с. 9-15) літера А2-1 - прибудова житлова; літера а-1 - прибудова; літера а1-1 - прибудова - самовільне будівництво.
Частина 1 ст. 328 ЦК України, закріплює, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленим законом.
Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 передбачено, що реєстрації права власності підлягають тільки об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Згідно ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування та забудову територій» будівництвом слід вважати здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів градобудівництва, розширення та технічного переоснащення.
Згідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У відповідності до вимог ст. 331 ЦК України, право власності на новостроєне нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно - технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва( далі - закінчені будівництвом об'єкти) відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Приймальна комісія утворюється інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт на підставі письмової заяви замовника об'єкта будівництва, форма якої затверджується в установленому порядку Мінрегіонбудом. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю свідоцтва.
Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.
Згідно ч.ч 1-5 ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку, є: державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; цивільно-правова угода щодо відчуження земельної ділянки, укладена в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтва про право на спадщину; договору оренди землі, зареєстрований відповідно до закону. Позивачем не надано до суду зазначених документів.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачкою не наведено правових підстав, які б мали слугувати підставою для визнання за нею права власності на самочинно збудовані будівлі у домоволодінні по вул. Тісній, буд. 30 в м. Дніпропетровську, а саме: літера А2-1 - прибудова житлова - 9,3 кв.м; літера а-1 - прибудова 7,8 кв.м.; літера а1-1 - прибудова 3,0 кв.м., не надано доказів існування спору між сторонами, що прямо передбачено ст. 15 ЦК України (« 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…»), рішення реєстраційного органу про відмову ОСОБА_1 у реєстрації права власності тощо. Позивачкою не надано необхідного пакету документів, який необхідно надати КП «ДМБТІ» для вирішення питання щодо оформлення права власності, натомість заявлено позов до суду за відсутності спору між сторонами та уникнення відповідного порядку реєстрації права власності передбаченого діючим законодавством.
Вирішуючи питання щодо вимоги про зміну частки у праві спільної часткової власності з 7\50 на 25\100 в домоволодінні №30 по вул. Тісній в м. Дніпропетровську суд виходить з наступного.
Вимоги ОСОБА_1 щодо вимога про зміну частки у праві спільної часткової власності з 7\50 на 25\100 в домоволодінні №30 по вул. Тісній в м. Дніпропетровську заявлена передчасно тому, суд вважає що в задоволенні цієї частину позову також слід відмовити.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, тертя особа: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визначення права власності на самочинно збудовані будівлі та затвердження акту ідеальних часток.
На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити понесені судові витрати позивачкою за її рахунок (а. с. 1, 2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 30-33, 57, 58, 60, 81, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, тертя особа: комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визначення права власності на самочинно збудовані будівлі та затвердження акту ідеальних часток - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Суддя О. В. Нізік