Справа № 1319/3891/12 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/783/5732/13 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.
Категорія: 30
21 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого: судді Бакуса В.Я.,
суддів: Мацея М.М., Монастирецького Д.І.,
секретаря: Глинського О.А.,
з участю: ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника ПАТ «Львівобленерго» Рібуна Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2012 у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Львівобленерго» про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, -
встановила:
рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2012 року у задоволені вказаному вище позові відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивачка, просить його скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги, стягнувши з відповідача на її користь 5 114 грн. майнової шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та не обґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що строку позовної давності щодо стягнення з відповідача майнової шкоди, яка фактично становить штраф за непостачання електроенергії за 6 років, не пропустила, оскільки ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо перегляду рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2010 року та рішення Апеляційного суду у Львівської області від 30 листопада 2010 р., якими було задоволено частково її позов до ВАТ «Львівобленерго» та зобов'язано останнього поновити постачання в її квартиру електропостачання. Щодо відмови у задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд, як зазначає апелянт, прийшов до хибного висновку про застосування до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів» та ст.1167 ЦК України, оскільки в спірний період договірних відносин між сторонами не існувало.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника ПАТ «Львівобленерго» Рібуна Р.В. на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що у квітні 2012 року позивачка, з урахуванням уточнених позовних вимог, звернулася до суду та просила стягнути з відповідача 68 609 грн. та 20 000 грн. моральної шкоди.
На обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась на те, що 31 січня 2005 року працівники відповідача склали акт про порушення нею правил користування електричною енергією з тих підстав, що її не було зареєстровано як побутового абонента споживання електроенергії, вона не має присвоєного особового рахунку. На підставі зазначеного відповідач припинив електропостачання до її квартири. Оскільки такі дії відповідача рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2010 року визнанні незаконними, відтак вважає є всі підстави для відшкодування відповідачем майнової та моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволені вимог районний суд вірно виходив з того, що позивачем щодо стягнення майнової шкоди за непостачання електроенергії пропущено строк позовної давності, а щодо моральної шкоди - вимоги є безпідставними.
За загальним правилом особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України, або у випадках, передбачених нормами ЦК, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Відповідно до ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) школи» можливість відшкодування такої шкоди має бути прямо передбачена нормами відповідного матеріального закону, на підставі якого суд вирішує справу.
Так, встановлено, що між сторонами існували договірні відносини щодо постачання електроенергії до квартири, ос кільки позивачка проводила оплату спожитої електроенергії по абонентській книжці до часу введення правил розрахунку за спожиту електроенергію по квитанціям, які надсилає електропостачальник. Зазначені обставини не заперечені сторонами.
Відносини з приводу постачання фізичних осіб електричною енергією регулюються ст.714, 1209, 1210 ЦК України, ст.ст.24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не опублікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562.
Зазначені правові акти не передбачають відшкодування моральної шкоди за вищевказаними правовідносинами.
Статтею 24 Закону України «Про електроенергетику» передбачено відповідальність енергокомпанії перед споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергокомпанії.
Оскільки ця відповідальність передбачена за невиконання умов договору в забезпечення виконання договірних зобов'язань, то ця відповідальність у відповідності до ст.549 ЦК України є штрафною санкцією. А у відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність у такому випадку становить один рік, який позивачкою, з урахуванням терміну непостачання електроенергії та часу відновлення її постачання до квартири 17.02.2011 р.), пропущено.
Під час розгляду справи в районному суді представник відповідача просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності (додаткові заперечення від 22.06.2012 року).
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Бакус В.Я.
Судді: Мацей М.М.
Монастирецький Д.І.