01.10.2013
Справа № 2-39/11 2/335/5/2013
01 жовтня 2013 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., при секретарі: Марусій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Перша Запорізька державна нотаріальна контора про визнання майна спільною сумісною власністю, виділ долі у спільному майні подружжя, визнання угоди недійсною та розподіл спадщини,
Позивачі звернулися до суду з позовною заявою про виділ долі у спільному майні подружжя та розподіл спадщини, вимоги якої в ході розгляду справи неодноразово уточнювалися. В останній редакції позовної заяви від 18.10.2011року (т.2 а.с.159) позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до відповідачів ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ОСОБА_5 з вимогами про визнання майна, що придбане в період спільного проживання спільною сумісною власністю, виділ долі спадкодавця у спільному майні подружжя, визнання угоди недійсною та розподіл спадщини. В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, який перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Спадкоємцями ОСОБА_6 є: його мати ОСОБА_2, дочка ОСОБА_1, дружина ОСОБА_3 та малолітня дочка ОСОБА_4
Після смерті ОСОБА_6 залишилася спадщина у вигляді ? частини спільного сумісного майна, набутого під час сумісного проживання з його дружиною відповідачем -ОСОБА_3, у вигляді:
1. квартири АДРЕСА_1,
2.житлового будинку АДРЕСА_2,
3. нежитлового приміщення АДРЕСА_3,
4. квартири АДРЕСА_4,
5. Автомобіля «Лексус LS 460», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1,
6. Автомобіля «Лексус RХ 400 Н», державний номер НОМЕР_2,
7. Автомобіля «Субару Форестер», державний номер НОМЕР_3,
8. Мотоцикла марки НYОVNGGУ 650, з рамою № НОМЕР_7,
9. Вкладів на рахунках в Орджонікідзевському відділенні №7717 ВАТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму 6 016,49 грн.:
- на рахунку НОМЕР_8, відкритому 10.07.1991 року на суму 2,80 грн.
- на рахунку НОМЕР_9, відкритому 01.03.1991 року на суму 0,47 грн.
- на рахунку НОМЕР_10, відкритому 02.04.1997 року на суму 6 013,22 грн.
Крім того, позивачі зазначили, що до спадкової маси відноситься і підлягає розподілу між спадкоємцями майно приватного підприємства «Альп», власником якого був ОСОБА_6, згідно переліку, а також автомобілі, які зареєстровані на праві приватної власності за підприємством «Альп»:
1) автомобіль марки МАЗ 5551, держ. номер НОМЕР_4,
2) автомобіль марки ІЖ 27175 ЗНГ, держ. номер НОМЕР_11,
3) автомобіль марки ГАЗ 33021 212, держ. номер НОМЕР_5,
4) автомобіль марки ГАЗ 330232 414, держ. номер НОМЕР_6.
Зазначаючи, що загальна вартість спадкового майна після смерті ОСОБА_6, складає 4 174 430, 64 грн., а доля кожного із спадкоємців, яка відповідає ? частині спадкового майна, складає 1 043 607 грн. 66 коп., Позивачі просять суд:
1) Визнати недійсною біржову угоду купівлі-продажу автомобіля «Лексус RХ 400 Н», державний номер НОМЕР_2, який в 1/2 частині є спадковим майном ОСОБА_6, від 07.05.2008 року, укладену 07.05.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5;
2) Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3:
- Квартиру АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.2004 року;
- 233/250 часток житлового будинку АДРЕСА_2, що утворився внаслідок реконструкції,
3) Визнати особистою власністю ОСОБА_3: 17/250 часток житлового будинку АДРЕСА_2, що утворився внаслідок реконструкції, вартістю 71 849 грн.
4) Виділити долю спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що становить ? частину у спільному сумісному майні подружжя з ОСОБА_3, яке складається з:
1. Квартири АДРЕСА_1,
2. 233/250 частин житлового будинку АДРЕСА_2,
3. Нежитлового приміщення АДРЕСА_3,
4. Квартири АДРЕСА_4,
5. Автомобіля «Лексус LS 460», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1,
6. Автомобіля «Лексус RХ 400 Н», державний номер НОМЕР_2,
7. Автомобіля «Субару Форестер» , державний номер НОМЕР_3,
8. Мотоциклу марки НYОVNGGУ 650, з рамою № НОМЕР_7,
9. Вкладів на рахунках в Орджонікідзевському відділенні №7717 ВАТ «Державний ощадний банк України» на загальну суму - 6 016.49 грн.
5) Визнати особистим майном спадкодавця ОСОБА_6 майно приватного підприємства «Альп» на загальну суму 265 076,40 грн.,згідно переліку, а також автомобілі, які зареєстровані на праві приватної власності за підприємством «Альп»
6) Розділити спадкове майно ОСОБА_6 між спадкоємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнавши за кожним із спадкоємців право власності на ? частину спадкового майна, вартістю 1 043 607,66 грн.
7) Розділити спадкове майно в натурі. Виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільну часткову власність майно загальною вартістю 2 089 013,22 грн.:
1. нежитлове приміщення АДРЕСА_3
2. автомобілі, зареєстровані за підприємством «Альп» на праві приватної власності:
- автомобіль марки ІЖ 27175 ЗНГ, держ. номер НОМЕР_11, техпаспорт НОМЕР_12, кузов
1 - ФУРГОН-В, випуск - 2006 р., колір - синій, вартістю 33 200 грн.;
- автомобіль марки ГАЗ 330232 414, держ. номер НОМЕР_6, техпаспорт НОМЕР_13, кузов 11 - бортовий, випуск - 2007 р., колір - білий, вартістю 49 800 грн.
3. рахунок в Орджонікідзевському відділенні №7717 ВАТ «Державний ощадний банк України»: НОМЕР_10, відкритий 02.04.1997 року на суму 6 013.22 грн.
8) Виділити ОСОБА_3, та неповнолітній ОСОБА_4, інтереси якої представляє ОСОБА_3, у спільну часткову власність спадкове майно на суму по 1 043 607,66 грн кожній, на загальну суму 2 087 215,32 грн., та ОСОБА_3 ? частину спільного майна подружжя на суму 3 909 354,24 грн., а всього на суму 5 996 569,56 грн.:
1. Квартиру АДРЕСА_1,
2. 233/250 частин житлового будинку АДРЕСА_2,
3. Квартиру АДРЕСА_4,
4. Автомобіль «Лексус RХ 400 Н», державний номер НОМЕР_2,
5. Автомобіль «Лексус LS 460», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1,
6. Автомобіль «Субару Форестер» , державний номер НОМЕР_3,
7. Майно приватного підприємства «Альп» згідно з Актом №0000001
8. Автомобілі, зареєстровані за підприємством «Альп» на праві приватної власності:
1) автомобіль марки МАЗ 5551, держ. номер НОМЕР_4,
2) автомобіль марки ГАЗ 33021 212, держ. номер НОМЕР_5,
9. Мотоцикл марки НYОVNGGУ 650, з рамою № НОМЕР_7,
10. Рахунки в Орджонікідзевському відділенні №7717 ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму - 3,27 грн.: НОМЕР_8, відкритий 10.07.1991 року на суму 2,80 грн., НОМЕР_9, відкритий 01.03.1991 року на суму 0,47 грн.
9) Зобов'язати позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошову компенсацію у сумі 1 797,89 грн. ( з розрахунку 5 996 569,56 грн -5 994 771,67 грн.= 1 797,89 грн.)
10) Судові витрати стягнути з відповідачів.
В судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги на підставах, викладених у позові та уточненнях до позову, просять суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник проти задоволення позову в судовому засіданні заперечили в повному обсязі, на підставах, викладених у письмових запереченнях на позов, просять суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилась, заперечень на позов суду не надала, про день та місце слухання справи повідомлялась належним чином.
Представники третіх осіб до судового засідання не з'явились, заперечень на позов суду не надали.
Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог та заперечень на позовну заяву, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з матеріалами справи, проаналізувавши пояснення свідків, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_15, виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 06.05.2008 року (т.1, а.с.5).
ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 05.03.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_14, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Запоріжжя 05.03.2005 року (т 2, а.с. 120).
Квартира АДРЕСА_1 придбана особисто відповідачкою ОСОБА_3 до шлюбу, 24.12.2004 року, на підставі договору купівлі-продажу №4924, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_9 (т.2. а.с.53).
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Позивачами не надано доказів придбання квартири АДРЕСА_1 за спільні кошти ОСОБА_6 та відповідачки ОСОБА_3 Опитані в судовому засіданні 31.07.2012 року свідки, викликані за клопотанням позивачів: ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не змогли підтвердити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 під час придбання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 24.12.2004 року. З жодним з свідків ОСОБА_6 не обговорював ні своїх особистих, ні своїх фінансових справ, спільно з відповідачкою ОСОБА_3 не запрошував свідків в квартиру АДРЕСА_1, також не відвідував свідків разом з відповідачкою ОСОБА_3 Випадкові зустрічі свідків з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не можуть свідчити про наявність сталих сімейних відносин, що притаманні подружжю, тому суд вважає недоведеною позицію позивачів про необхідність включення квартири АДРЕСА_1 до складу спільного майна подружжя з наступним поділом квартири в порядку спадкування.
16.07.2004 року Відповідачем ОСОБА_3 отримано в дар 7/20 частин будинку АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 16.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим № 965 (т.2. а.с.54). 13/20 частин будинку АДРЕСА_2 придбані відповідачем ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим № 1664 (т.2. а.с.55).
Відповідно до вимог ст. 60 СК України, спільною сумісною власністю подружжя є майно, набуте подружжям під час шлюбу. Шлюб між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3 укладений 05.03.2005 року, тому 7/20 будинку по АДРЕСА_2, які отримані в дар Відповідачем не є спільною сумісною власністю подружжя. Твердження позивачів про те, що 7/20 зазначеного будинку потребують визнання судом спільною сумісною власністю на підставі ст. 62 СК України суд не бере до уваги з огляду на наступне.
ч. 1 ст. 62 СК України дійсно встановлює, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, предметом доказування при розгляді цієї вимоги є по-перше істотність збільшення вартості майна внаслідок затрат подружжя, а по-друге наявність будь-яких спільних грошових чи трудових затрат подружжя на подорожчання цього майна.
Позивачами не наведено жодного належного доказу на підтвердження своїх вимог в цій частині. Крім того, згідно Висновку № 52 судової будівельно-технічної експертизи від 01.07.2013 року, вартість будинку АДРЕСА_2 станом на час проведення експертизи складає 4 452 790 гривень.
Згідно наданих Відповідачем ОСОБА_3 документів: договору підряду № 48\02-9 від 10.07.2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Торгівельно-промислова компанія «Олександрівськ» та актів виконаних робіт за жовтень 2009 року, вартість будівельних робіт, проведених в будинку в 2009 році, тобто після смерті ОСОБА_6, складає 3063742, 80 грн. Викладене свідчить про те, що вартість будинку АДРЕСА_2 збільшилася за рахунок грошових затрат саме відповідача ОСОБА_6
Крім цього, представником третьої особи - ТОВ «Запорізьке міжрайонне бюро технічної інвентаризації» в судовому засіданні було надано пояснення щодо невірного розрахунку позивачами вартості часток будинку (7/20 та 13/20), оскільки позивачами проведено співставлення вартості часток в різних цінах та в різний проміжок часу. За таких обставин позовні вимоги позивачів в цій частині є непідтвердженими та необґрунтованими.
З матеріалів справи також вбачається, що нежитлове приміщення АДРЕСА_3 є новоствореною річчю, яка виникла в результаті реконструкції, проведеної приватним підприємцем ОСОБА_3, на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №482/11 від 28.12.2006року. (т.3 а.с.18) Оскільки реконструкцію житлових приміщень в єдине нежитлове приміщення проведено приватним підприємцем, за кошти від власної підприємницької діяльності та з метою здійснення підприємницької діяльності, новостворене нежитлове приміщення (з визначеним цільовим призначенням) з урахуванням вимог ст. 331 ЦК України не може вважатися спільною власністю подружжя, а тому не підлягає розподілу в порядку спадкування.
Автомобіль «Субару Форестер», державний номер НОМЕР_3, вартістю 290 500 грн., був відчужений ще за життя ОСОБА_6 на підставі генеральної довіреності громадянинові ОСОБА_14. Підтвердженням цього є наданий суду повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей №21035842 від 26.01.2012 року, виданий приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_15 (т.3 а.с.47). Також суду надана заява ОСОБА_14, посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_16 19.01.2012 року, в якій ОСОБА_14 підтверджує, що автомобіль «Субару Форестер» було передано йому разом з довіреністю в березні 2008 року, між ОСОБА_3 та ним розрахунки здійснені повністю в той же час, тобто за життя ОСОБА_6 і за його згодою. Саме ОСОБА_14 згідно поданої ним заяви здійснив зняття автомобілю з обліку та в подальшому здійснив його відчуження (т.3 а.с.48).
Вирішуючи вимоги про визнання недійсною біржової угоди купівлі-продажу автомобіля «Лексус RX 400 Н» державний номер НОМЕР_2 від 07.05.2008 року, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та зобов'язання повернути автомобіль ОСОБА_3, суд виходить з наступного. Так, у позовній заяві та в судовому засіданні Позивачами не наведені підстави для визнання договору недійсним, нормативне обґрунтування заявленої позовної вимоги відсутнє.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу, ст. 203 ЦК України встановлює, що 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Яким саме з перерахованих вимог не відповідає біржова угода і що саме робить її недійсною позивачами не зазначено.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсною біржової угоди є необґрунтованими, не заснованими на законі і такими, що не підлягають задоволенню.
Також Позивачами заявлено вимоги про розподіл автомобілю «Лексус LS 460», державний номер НОМЕР_1.
Відповідачем ОСОБА_3 до матеріалів справи надано розписку про отримання від громадянина ОСОБА_17 в лютому 2008 року позики в розмірі 120 000 доларів США, що складало 605 000 гривень, які було повернуто позикодавцеві 14 листопада 2008 року, про що свідчить нотаріально посвідчена заява ОСОБА_17 (т.3. а.с.49). Відповідач ОСОБА_3 пояснила, що погашення заборгованості, що виникла за життя ОСОБА_6 і була в лютому 2008 року направлена для підтримки обігових коштів ПП «Альп», відбулося за рахунок продажу автомобілю «Лексус LS 460», державний номер НОМЕР_1.
Згідно п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Суд погоджується з тим, що для врахування автомобілів «Лексус RX 400 H» та «Лексус LS 460» або їх вартості до складу спільного майна подружжя, що було відчужено відповідачем ОСОБА_3 неналежним чином, потрібно довести, що відчуження було здійснено всупереч бажанню іншого з подружжя, не в інтересах сім'ї та не на її потреби.
Позовні вимоги про визнання особистим майном ОСОБА_6 майна приватного підприємства «Альп» в кількості 20 одиниць (за переліком, визначеним в позовній заяві) та автомобілів, зареєстрованих за підприємством «Альп» на праві приватної власності в кількості 4 одиниць (за переліком, визначеним в позовній заяві) не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 140 Господарського кодексу України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); доходи від цінних паперів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; кредити банків та інших кредиторів; безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законом.
ПП «Альп» є суб'єктом господарювання згідно глави 11 Господарського кодексу України.
Таким чином, майно ПП «Альп» (в тому числі, майно і автомобілі, визначені в позовній заяві) є власністю юридичної особи.
Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130, 147, 166 ЦК, статтями 55, 69 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
За аналогією з господарським товариством можливо зробити висновок про те, що предметом спадкування є статутний капітал (частка у статутному фонді) ПП «Альп», а не майно, що належить підприємству на праві власності.
За таких обставин позовні вимоги в частині майна ПП «Альп» не підлягають задоволенню.
Крім того, суд бере до уваги ту обставину, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.12.2011року по справі №2а-0870/10304/11 МПП «АЛЬП» припинено (т.3 а.с.5). Ініціатором адміністративного позову про припинення юридичної особи стала Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Відповідно, порядок розподілу майна підприємства має бути визначений в процедурі ліквідації підприємства.
Вирішуючи вимоги Позивачів про розподіл спадщини, суд також виходить з наступного.
Згідно ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Викладене свідчить про те, що спадкоємці отримують право виключно на частку у спадковому майні, а не на будь-яке окреме майно, яке за думкою позивачів-спадкоємців приходиться на вартісну (грошову) оцінку спадкової маси.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 1267 ЦК України спадкоємці за угодою між собою можуть змінити частки у спадщині когось із них.
Переважне право окремих спадкоємців на виділ їм спадкового майна в натурі передбачене ст. 1279 ЦК України. Так, спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.
Позивачі не проживали з померлим однією сім'єю, не являються співвласниками майна, що входить до спадкової маси, тому не мають права на виділення їм спадкового майна в натурі. Відповідно, позовні вимоги про розподіл спадкового майна в натурі та виділ Позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2 у спільну часткову власність конкретного майна, на яке заявлено вимогу, на загальну вартість 2 089 013, 22 грн. не підлягають задоволенню.
П. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлює, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК Україїни щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Викладене свідчить про неможливість виділення конкретного майна позивачам.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.
Юридична заінтересованість позивача у цивільному процесі зобов'язує довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і вони можуть бути захищені у визначений ним спосіб.
За змістом ст. 4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Диспозитивність цивільного судочинства, встановлена ст. 11 ЦПК полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Оскільки позивачами обрано спосіб захисту порушених прав шляхом заявлення позову про розподіл спадкового майна в натурі, після чисельних уточнень та змін позовних вимог позовні вимоги про виділ майна в натурі залишилися незмінними, в такому випадку суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги, заявлені у такий спосіб, в тому числі, і щодо розподілу квартири АДРЕСА_4
При прийнятті рішення судом враховано також положення ч. ч. 4, 6 п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», виходячи з якого при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.
Виходячи з того, що предметом спору є поділ спільного майна подружжя і подружжя має малолітню дитину ОСОБА_4, суд враховує, що житловий будинок АДРЕСА_2 є єдиним місцем проживання відповідача ОСОБА_3 та її малолітньої дитини, а нежитлове приміщення АДРЕСА_3 є єдиним засобом отримання коштів на утримання дитини.
Суд також враховує наміри померлого ОСОБА_6 щодо розпорядження майном, набутим під час шлюбу, які виражені за його життя шляхом реєстрації всього майна саме за ОСОБА_3
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачами.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», Перша Запорізька державна нотаріальна контора про визнання майна, що придбане в період спільного проживання спільною сумісною власністю, виділ долі спадкодавця у спільному майні подружжя, визнання угоди недійсною та розподіл спадщини - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя В.В.Калюжна