Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/3039/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І.А.
Доповідач Черниш Т. В.
Іменем України
24.10.2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Черниш Т.В.,
суддів - Кривохижі В.І.,
Голованя А.М.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою позивача на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 липня 2013 року,
21 червня 2013 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона з 1 жовтня 2012 року навчається у Національній академії внутрішніх справ на заочній формі навчання за відповідним договором від 1 жовтня 2012 року, умовами якого передбачено здійснення нею як студенткою оплати за навчання. Відповідач є її батьком, однак не надає матеріальної допомоги, яку вона, позивач, потребує в зв'язку з навчанням, а мати, яка в даний час є безробітною, сама не в змозі оплачувати навчання.
Посилаючись на такі обставини, а також на матеріальну спроможність відповідача, просила стягнути з нього аліменти на своє утримання на період навчання щомісячно в розмірі по 500 грн. до закінчення навчання-30 листопада 2014 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Оскаржуючи зазначене рішення, позивач через свого представника, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставила питання про скасування рішення. Зазначала, зокрема, що суд при ухваленні рішення не з'ясував передбачені ст. 198, 199 СК України обставини, зокрема, потребу позивача в матеріальній допомозі, наявність можливості надавати таку допомогу у відповідача, який є працездатним, однак з метою ухилення від сплати аліментів звільнився з роботи, отримує пенсію в розмірі 3332 грн.92 коп.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача доводи апеляційної скарги вважала безпідставними, надала письмові заперечення.
Перевіривши за матеріалами справи законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
За положеннями ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5). З нею Національною академією внутрішніх справ 1 жовтня 2012 року укладено договір про здійснення за рахунок коштів студента підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» на заочній формі навчання за спеціальністю «Правознавство». Термін навчання визначено в 2 роки , а загальна вартість освітньої послуги - 23000 грн.(а.с.6).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 до 10 червня 2013 року працювала секретарем судового засідання в апеляційному суді Київської області, її середній місячний заробіток складав 2860 грн. Як пояснила її представник, позивачка після звільнення з роботи за власним бажанням, працевлаштувалась в м. Києві. Дані про те, що її доходи не перевищують визначеного законом прожиткового мінімуму, на що посилалась представник на підтвердження доводів про потребу ОСОБА_3 в матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням, як і про сам факт навчання і здійснення його оплати, відсутні.
Представник відповідача не заперечувала, що щомісячний розмір отримуваної ОСОБА_4 пенсії складає 3332,92 грн., стверджувала, що в даний час він не працює, проживає в м. Севастополі в орендованій квартирі, за користування якою щомісячно сплачує по 2500 грн. відповідно до умов договору оренди, про що свідчать копії договору та відповідних квитанцій. Ці обставини позивачем не спростовані, не надано нею переконливих доказів на підтвердження доводів, на які посилалась як на підставу заявлених цивільно-правових вимог.
З огляду на викладене колегія суддів визнає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст. 199 Сімейного кодексу України підстав для покладення на ОСОБА_4 обов'язку по утриманню повнолітньої доньки на період її навчання до досягнення 23-річного віку.
Доводи апеляційної скарги покладеного в основу рішення висновку не спростовують. Підстави для скасування правильного по суті рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст.307, ст. ст.308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України протягом 20 днів.
Головуючий
Судді