Справа № 751/9003/13-к Головуючий у І інстанції Ченцова С.М.
Провадження № 11-кп/795/332/2013
Категорія - Доповідач Козак В. І.
28 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіКозака В. І.
суддів - Григор'євої В.Ф., Сердюка О.Г.,
при секретарі - Дудко Т.В.,
розглянувши матеріали подання про продовження примусового лікування в психіатричній лікарні з посиленим наглядом відносно ОСОБА_2 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2013 року,
якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, з неповною середньою освітою, не одруженому, не працюючому, притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КК України, без постійного місця проживання,
продовжено примусове лікування у відділенні з посиленим наглядом Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні,
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора - Джими Д.Г.,
представника медичної установи Косенка А.І.,
захисника ОСОБА_3
Ухвалою Новозаводського суду м. Чернігова від 27 вересня 2013 року ОСОБА_2 продовжено строк примусового лікування у відділенні з посиленим наглядом Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2013 року. Вказує, що ОСОБА_2 підлягає госпіталізації в психоневрологічній лікарні, але зі зміною відділення з посиленим наглядом на відділення зі звичайним наглядом.
Не погоджується з рішенням суду, оскільки вважає помилковим висновок психіатричного огляду ОСОБА_2 від 05.09.2013 року в тій частині, що продовження його лікування можливе у психіатричному закладі з посиленим наглядом, оскільки повністю суперечить висновку проведеного спеціалістами Дніпропетровської ОПНЛ, за яким психічний стан хворого стабільний з травня 2011 року, а сам хворий небезпеки як для себе так і для оточуючих не становить. Крім того, висновок від 05.09.2013 року є суперечливим щодо суспільної небезпечності ОСОБА_2, оскільки комісія відзначила в ньому, що хворий упорядкований в своїй поведінці, працездатний і комунікабельний. Стверджує, що для усунення таких розбіжностей ним в суді першої інстанції було подане клопотання про проведення судової психіатричної експертизи, але було залишене без задоволення. Вважає, що суд не надав належної правової оцінки матеріалам даної справи, зокрема вважаючи висновок від 05.09.2013 року беззаперечним, що і стало причиною прийняття помилкового рішення.
Як встановив суд, Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня звернулася до суду з поданням, в якому просила продовжити примусове лікування ОСОБА_2 у відділенні з посиленим наглядом Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні.
Подання мотивоване тим, що ОСОБА_2 знаходиться на примусовому лікуванні у відділенні №18 з посиленим наглядом Чернігівської психоневрологічної лікарні з 20.08.2013 року згідно постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2013 року. Притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КК України.
05 вересня 2013 року був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка прийшла до висновку, що ОСОБА_2 страждає на олігофренію в ступені помірно вираженої дебільності, з вираженим психопатоподібним олігофренічним дефектом в стані нестійкої компенсації. Критика до свого стану та скоєного правопорушення відсутня. Таким чином зберігається суспільна небезпечність хворого, тому ОСОБА_2 потребує продовження примусового лікування у психіатричному відділенні з посиленим наглядом.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, представника медичного закладу, захисника ОСОБА_3 який підтримав подану апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_2, особу щодо якої вирішується питання про продовження строку примусового лікування, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЗУ „Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 року №1489 - ІІІ, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.
Таким чином, виходячи з вищевикладеної норми закону, суд в своєму рішенні цілком обґрунтовано послався на висновок психіатричного огляду особи, яка перебувала на примусовому лікуванні від 05.09.2013 року, відповідно до якого комісія лікарів-психіатрів прийшла до висновку, що ОСОБА_2, страждає на олігофренію в ступені помірно вираженої дебільності, з вираженим психопатоподібним олігофренічним дефектом в стані нестійкої компенсації. Критика до свого стану та скоєного правопорушення відсутня. Таким чином, зберігається суспільна небезпечність хворого, а тому ОСОБА_2 потребує продовження примусового лікування у психіатричному відділенні з посиленим наглядом.
Твердження захисника ОСОБА_3 про невідповідність висновків огляду ОСОБА_2 висновкам огляду проведеного спеціалістами Дніпропетровської ОПНЛ, в частині, що продовження лікування хворого можливе лише у психіатричному закладі з посиленим наглядом не знайшло свого підтвердження.
Так, відповідно висновку комісії лікарів-психіатрів акт №700 від 23.04.2013 року, який був покладений в основу рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року, ОСОБА_2 страждає олігофренією, а внаслідок проведеного лікування у хворого зберігається стабільний психічний стан з травня 2011 року, на теперішній час особливої небезпеки для себе та оточуючих хворий не становить, застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з суворим наглядом не потребує, для продовження застосування примусових заходів медичного характеру може бути переведений до психіатричної лікарні у відділення з посиленим наглядом.
Крім того, висновок комісії лікарів-психіатрів акт №700 від 23.04.2013 року узгоджується з висновком комісії лікарів-психіатрів Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні від 05.09.20213 року в частині необхідності лікування ОСОБА_2 в психіатричному закладі з посиленим наглядом.
Таким чином, посилання захисника про невідповідність висновку психіатричного огляду особи, яка перебувала на примусовому лікуванні від 05.09.2013 року є безпідставними, оскільки жодних доказів з приводу його незаконності чи невідповідності захисником ОСОБА_3 надано не було.
Крім того, даний висновок складений медичною комісією лікарів - психіатрів які мають відповідний стаж роботи в галузі психіатрії, рівень знань, кваліфікацію, а тому в колегії суддів немає жодних сумнівів щодо їх компетентності та правильності викладених ними висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 ЗУ „Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 року №1489 - ІІІ, питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.
Виходячи з висновку лікарів-психіатрів Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні від 05.09.2013 року, будь-яких змін в психічному здоров'ї ОСОБА_2, які б давали підставу для заміни примусового заходу медичного характеру не відбулось, суспільна небезпечність хворого ОСОБА_2 зберігається, в зв'язку з чим він потребує продовження примусового лікування у психіатричному відділенні з посиленим наглядом.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно, але на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Козак В.І. Григор'єва В.Ф. Сердюк О.Г.