Справа № 743/1337/13-к провадження № 11-кп/795/325/2013 Категорія - ч. 4 ст. 368 КК України Головуючий у 1 інстанції Сташків В.Б. Доповідач Карнаух А. С.
28 жовтня 2013 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - Карнауха А.С.,
суддів - Козака В.І., Заболотного В.М.
при секретарі - Оскірко Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013260020000146 від 08.06.2013 року, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2013 року,
про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки село Лопатні, Ріпкинського району, Чернігівської області, не судимої,
яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України,
з участю:
прокурора - Максимихина Ю.В,
обвинуваченої - ОСОБА_1
В поданій апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій та доведеності вини у вчиненні кримінального правопорушення, порушила питання про зміну вироку суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання її особі, внаслідок суворості.
Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2013 року визнано винуватою:
ОСОБА_1 за частиною 4 статті 368 КК України та призначено покарання, із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, в установах, організаціях, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій на строк 2 роки з конфіскацією усього її майна, з позбавленням 8 рангу 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування.
Визначено рахувати строк відбуття покарання ОСОБА_1 з моменту приведення вироку до виконання.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_1 вказавши, що місцевий суд, постановляючи вирок, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та дані про її особу, просила застосувати положення статті 75 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, або на підставі частини 1 статті 69 КК України перейти до більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією частини 4 статті 368 КК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнана винуватою в тому, що вона перебуваючи з 16.11.2010 року на посаді голови Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 8 рангу 4 категорії та, відповідно до примітки 2 до статті 368 КК України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержала від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 30 000 гривень за наступних обставин.
Так, згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, в тому числі у сфері регулювання земельних відносин.
У червні 2013 року до голови Радульської селищної ради Ріпкинського району ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 з приводу отримання у власність на території селища міського типу Радуль Ріпкинського району Чернігівської області земельної ділянки загальною площею 0,60 га для подальшої забудови.
Під час зустрічі ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2, що зможе посприяти у виділенні сесією селищної ради земельних ділянок. За попередньою домовленістю між ними, ОСОБА_2 мав подати до селищної ради одну заяву від свого імені та три від імені інших громадян, оскільки нормами Земельного кодексу України встановлено обмеження на безоплатну передачу земельної ділянки для будівництва - не більше 0,15 га на кожну особу.
Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що за позитивне вирішення питання сесією селищної ради щодо надання земельних ділянок під забудову та видачу відповідних рішень, ОСОБА_2 повинен сплатити їй особисто матеріальну винагороду в розмірі 30 000 гривень.
Погодившись на вказані умови, ОСОБА_2 подав до Радульської селищної ради Ріпкинського району одну заяву від свого імені та три від імені своєї дружини ОСОБА_3, знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.
У подальшому, 08 липня 2013 року ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, в ході засідання 22 сесії 6 скликання Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, внесла на розгляд сесії вищевказані заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Цього ж дня, на засіданні сесії депутатами Радульської селищної ради прийнято рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підписано ОСОБА_1
Діючи з метою одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 підготувала копії чотирьох рішень 22 сесії 6 скликання Радульської селищної ради від 08 липня 2013 p., згідно яких селищною радою надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які засвідчила гербовою печаткою Радульської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.
За попередньою домовленістю, 10 липня 2013 pоку, близько 10 години, ОСОБА_1, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебуває у користуванні ОСОБА_2, по вулиці Колгоспній в селищі міського типу Ріпки Чернігівської області, неподалік від приміщення КЛПЗ «Ріпкинська центральна районна лікарня», одержала від ОСОБА_2 заздалегідь обумовлену суму неправомірної вигоди у сумі 30 000 гривень за видачу чотирьох рішень сесії селищної ради про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення чотирьох земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд загальною площею 0,60 га по АДРЕСА_2.
Одержавши неправомірну вигоду, ОСОБА_1 пересіла у автомобіль марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням її сина ОСОБА_6, після чого її було викрито співробітниками міліції та вилучено предмет неправомірної вигоди - кошти у сумі 30 000 гривень.
Заслухавши доповідача, обвинувачену ОСОБА_1, яка підтримала подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, прокурора, котрий просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин, підтверджений дослідженими у порядку, передбаченому статтею 349 КПК України доказами, котрим суд дав належну оцінку, є обґрунтованим, що в апеляційній скарзі не оспорюється.
За встановлених у кримінальному провадженні фактичних обставин, дії обвинуваченої ОСОБА_1 за частиною 4 статті 368 КК України, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь - яких дій з використанням наданого їй службового становища, кваліфіковано місцевим судом правильно, що також не оспорюється в апеляційній скарзі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Кримінального кодексу України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, застосувати статтю 69 КК України та призначити ОСОБА_1 за частиною 4 статті 368 КК України більш м'яке покарання, ніж встановлене в санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення.
Разом з тим, призначення покарання із застосуванням статті 69 КК України не виключає можливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання та колишньої роботи (а. п. 208 - 210).
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка визнала вину у вчиненому, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину, позитивно характеризується, відсутність обставив, які обтяжують покарання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробування на підставі статті 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням на неї обов'язків передбачених статтею 76 КК України.
За змістом статті 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Перелік додаткових покарань, які можуть бути призначені у разі звільнення особи від відбування покарання є вичерпний і не містить в собі додаткового покарання у виді конфіскації майна.
За таких підстав додаткове покарання обвинуваченій ОСОБА_1 у виді конфіскації всього майна застосуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 414, 419, Кримінального процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2013 року, задовольнити.
Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 серпня 2013 року - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_1 винуватою у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК України з призначенням покарання, із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, в установах, організаціях, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій на строк 2 роки, з позбавленням 8 рангу 4 категорії посадової особи місцевого самоврядування.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчій інспекції.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
А.С. Карнаух Козак В.І. Заболотний В.М.