Провадження № 2/742/1376/13
Єдиний унікальний № 742/5204/13-ц
28 жовтня 2013 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі : головуючого-судді: Зарічної Л.А.,
при секретарі: Тищенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуках цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення ,-
Позивачі є власниками будинку 52 по вулиці І.Франка в м.Прилуках, в якому значаться зареєстрованими ОСОБА_1 - позивачка по справі, її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач - ОСОБА_3
Посилаючись на ті обставини, що відповідач систематично порушує правила проживання у житловому приміщенні, а саме : зловживає спиртними напоями, влаштовує скандали, наносить позивачці образи та застосовує до неї фізичне насильство коли дитина лягає відпочивати у встановлений час та ігнорує вимоги щодо дотримання тиші, що робить неможливим спільне проживання в одному будинку, позивачі звернулися до суду із позовом про виселення відповідача з даного житла.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала вимоги, зазначені у позовній заяві та при цьому пояснила, що вказані порушення правил співжиття та антигромадська поведінка відповідача носить систематичний характер. Неодноразово викликалися працівники міліції, відповідач притягувався до адміністративної відповідальності, проте такі заходи не дали належного результату.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але подав письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його присутності.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з"явився та не повідомив про причини своєї неявки, у зв'язку з чим суд визнав за можливе постановити по справі заочне рішення.
Вислухавши пояснення, дослідивши наявні докази по справі суд приходить до наступного висновку:
Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
В судовому засіданні було достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.8).
Згідно записів у домовій книзі на даний будинок (а.с.16-18), станом на день звернення позивачів до суду із відповідним позовом будинку зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що також підтверджується і довідкою Комітету саморганізації населення про склад сім»ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), осіб.
Особа, яка вселилася в будинок (квартиру) як член сім'ї власника цього будинку, не може бути позбавлена права користування цим житлом після припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) на підставі правових норм, якими регулюється право власності.
Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів сім'ї власник жилого будинку (квартири) має, відповідно до ст.157 ЖК, але за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу, яка вказує, що якщо наймач, члени його сім"ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно п.17 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12 квітня 1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (з подальшими змінами) при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують ті обставини, що відповідач вчиняючи сварки перебував в стані алкогольного сп'яніння, неодноразово попереджався про недопущення в подальшому вчинення сварок з ОСОБА_1 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст.173, 178 КУпАП.
Досліджені постанови про відмову в порушенні кримінальних справ містять відомості про застосування до відповідача офіційних попереджень за недопущення протиправних дій власника житла, але позитивних результатів не дають та відповідач продовжує систематично порушувати правила проживання, вести аморальний спосіб життя.
Обставини систематичного порушення правил проживання у житловому приміщенні були також підтверджені в судовому засіданні і поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Враховуючи наведене, суд вважає, що у судовому порядку на підставі ч.1 ст.116 ЖК України під час триваючої антигромадської поведінки можуть бути виселені лише особи, які допустили повторне порушення правил співжиття, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів, а такі докази системності та повторності порушення правил співжиття позивачем в судовому засіданні були доведені
За таких обставин суд вважає , що визначені Житловим кодексом підстави для виселення без надання іншого жилого приміщення знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 9, 116,157 ЖК України, ст.ст.316,317,319,321,382, 383, 391 ЦК України, ст.88, 212-218 ЦПК України ,суд-
вирішив
ОСОБА_3 виселити із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення .
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 грн.35 коп..
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 грн.35 коп
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги Апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.
Рішення може бути переглянуто Прилуцьким міськрайонним судом шляхом звернення відповідача з письмовою заявою про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Л.А.Зарічна