Справа № 750/9013/13-ц
Провадження № 2/750/2926/13
21.10.2013 року м.Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого - судді Логвіної Т.В.,
при секретарі - Оверчук Т.А.,
за участю представників позивача, відповідача,
представника третьої особи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»,
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати його надати позивачу ключі від вхідних дверей даної квартири. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у 1986 році позивач зі своїм сином ОСОБА_3 отримали у користування та зареєструвалися у квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордеру №462 від 11.02.1986 року виданого Деснянським районним виконавчим комітетом м. Чернігова. Згодом позивач переїхала до с. Красилівка Козелецького району, а її син залишився проживати у спірній квартирі. Через деякий час відповідач, що проживав у сусідній квартирі за НОМЕР_1, та син позивача обмінялись кімнатами та на даний час відповідач займає спірну кімнату без законних на то підстав та на вимоги про її звільнення відповідає відмовою, тобто протиправно позбавляє позивача права користування належним їй житлом, у зв'язку з чим остання вимушена звернутися до суду з позовом про виселення відповідача у примусовому порядку з метою захисту своїх прав на житло.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. ст. 71, 107 ЖК України мотивуючи вимоги тим, що між ним та сином позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відбувся добровільний обмін жилими приміщеннями - кімнатами № 4 та НОМЕР_1 та близько двох років вони займають кімнати один одного, при цьому відповідачем здійснено ремонт цього житла та його переобладнання. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 переїхала на постійне місце проживання до Козелецького району, вважає, що є підстави для визнання її такою, що втратила право користування спірною кімнатою.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову та підтримав зустрічний позов.
Заслухавши пояснення, допитавши свідка ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до рішення виконкому Деснянської районної Ради народних депутатів м. Чернігова від 10.02.1986 року № 40 ОСОБА_1 було видано ордер № 462 від 11.02.1986 року, на підставі якого вона та її син ОСОБА_3 отримали у користування та зареєструвалися у квартирі АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 та на даний час займає кімнати № 3 та № 4 даного будинку.
Згідно ст. 9 Житлового Кодексу України, ст. 311 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути виселеним із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбаченого законом.
Стаття 98 ЖК України визначає право наймача жилого приміщення та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців).
Відповідно до ч. 3 ст. 98 ЖК України, тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмови - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ст. 15. ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання його оспорювання.
Таким чином, враховуючи те, що право позивача на користування житловим приміщенням порушується відповідачем, який проживає у спірному приміщенні без законних на то підстав та перешкоджає вселенню в нього зареєстрованих там в установленому порядку осіб, позов про виселення відповідача та зобов'язання надати ключі від кімнати обґрунтований та підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити, оскільки порушення цивільного права відповідача в судовому засіданні не встановлено, що позбавляє його права вимагати визнання позивача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208 - 209, 294 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.
Суддя :