Справа № 750/6777/13-ц
Провадження № 2/750/2248/13
21.10.2013 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Рахманкулової І.П.
при секретарі Разумейко К.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує позивача та членів його сім'ї честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, викладену в мережі Інтернет: за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті /www.gorod.cn.ua, а саме стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2» до якої доданий відповідний відеоролик з виступом ОСОБА_2; Інтернет - видання «Високий Вал» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на сайті www.svoboda.fm, а саме стаття «ІНФОРМАЦІЯ_4» до якої доданий відповідний відеоролик з виступом ОСОБА_2; Інтернет видання Чернігівщина: події і коментарі, за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 на сайті: www.pik.cn.ua, а саме стаття «ІНФОРМАЦІЯ_6» до якої доданий відповідний відеоролик з виступом ОСОБА_2
Позивач просить визнати недостовірною та спростувати інформацію в публікації виступу ОСОБА_2 наступного змісту: «на 12-м маршруте, например, 1 газель в день, в день, заметьте, и всё что я сей час буду говорить по цифрам у меня есть официальные подтверждения этому. Она приносит в день 800 грн. чистого дохода предприятию или тому СПД-ку, которому эта машина принадлежит. Посчитайте, 10 машин у ОСОБА_3, депутата местного Совета, у жены, на 12-м маршруте ходять 10 автобусов, её собственных. В месяц она за них платят 300 грн. налога. Если посчитать 10 автобусов по 800 грн. - это 8000 грн. в сутки - это чистой прибыли! Сюда не входит ни заправка машин, ни зарплата водителю, сюда ничего не входит!».
Позивач просить зобов'язати відповідача в місячний строк із дня набрання судовим рішенням по даній справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію, шляхом публікації на сайті в мережі інтернет, в яких були розміщені публікації.
Обгрунтовано позов тим, що позивач являється депутатом Чернігівської міської ради та членом постійної комісії міської ради з питань житлово - комунального господарства, транспорту і зв'язку, а викладена відповідачем інформація фактично звинувачує його у приховуванні доходів, принижує його, як посадову особу та як людину.
Позивач зазначає, що його честі, гідності та діловій репутації нанесено значної шкоди, розмір якої він оцінює у 30 000 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що до нього, як до голови ради Чернігівської обласної організації Всеукраїнської профспілки працівників автомобільного транспорту зверталися водії маршрутних таксі із заявами про порушення трудового законодавства. Саме грунтуючись на показах водіїв, які є безпосередніми учасниками процесу пасажирських перевезень в м. Чернігові, відповідач у виступі виклав інформацію стосовно становища, яке фактично склалося в сфері пасажирських перевезень. Відповідач в судовому засіданні зазначив, що дійсно у своєму виступі вказав, що у дружини ОСОБА_3 на 12-му маршруті є автобуси, які приносять по 800 грн. чистого прибутку в день з кожного мікроавтобуса. Дана інформація базується на показаннях свідків, водіїв, які працюють або працювали на маршруті №12 і зверталися до нього із заявами про порушення їх трудових прав. Відповідач вважає, що жодним чином не порушив прав позивача, а позовні вимоги, висунуті до нього вважає тиском на нього, як на громадського діяча, який постійно виступає на захист прав водіїв.
Позивач у позовній заяві не зазначив в якості відповідачів власників веб сайтів, на яких була розміщена інформація, яку він просить спростувати і в ході розгляду справи не надав суду інформації про них та місце їх знаходження.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, тобто діє принцип диспозитивності цивільного судочинства.
Згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Судом за клопотанням позивача було здійснено запит до адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет ТОВ «Хостмайстер» для з'ясування власників веб сайтів, на яких були розміщені публікації з виступом ОСОБА_2, проте на адресу суду надійшла відповідь про неможливість надання такої інформації через її відсутність.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши письмові докази у справі, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в мережі Інтернет на зазначених позивачем сайтах була розміщена текстова та відеоінформація про те, що 21.06.2013 року об 11-00 год. в м. Чернігові в експертному клубі «чиста політика» відбувся круглий стіл, де обговорювалися питання, пов'язані зі збільшенням вартості проїзду в громадському транспорті.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що на вказаному заході він дійсно у виступі вказав, що у дружини депутата місцевої ради ОСОБА_3 є 10 автобусів на дванадцятому маршруті і з 10 автобусів прибуток 8000 грн. в день, а в місяць вона платить 300 грн. податку.
Вказану інформацію він дізнався від водіїв, які зверталися до нього, як голови профспілки транспортників Чернігівської області, з питань захисту трудових прав.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показав, що у 2011 році він працював водієм на міському маршруті №12 і неодноразово бачив, як ОСОБА_3 з 12-00 до 13-00 год. збирав гроші у водіїв, які працювали на маршруті №12 і здійснювали пасажирські перевезення. У приватній розмові з водіями свідок дізнався, що близько 10 мікроавтобусів маршруту №12 належать дружині ОСОБА_3
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що з 1970 по 1993 роки працював в автобусному парку. У минулому році хотів влаштуватися на роботу водієм на маршруті №12. При розмові з водіями дізнався, що за оренду автобуса щоденно повинен платити 800 грн. власнику, заправляти автобус за власний рахунок, а також дізнався, що основним перевізником на маршруті №12 є дружина ОСОБА_3. Виходячи з невигідних умов, свідок відмовився працевлаштовуватися в автопарк.
З прослуханого судом запису виступу ОСОБА_2 вбачається, що він фактично критикував проект рішення виконкому Чернігівської міської ради щодо підвищення тарифів на проїзд в міському пасажирському транспорті, зазначивши, що «апетити» чернігівських перевізників надзвичайно завищені і зазначив цифри доходу від експлуатації одного автобуса на маршруті №12.
Оскільки водії маршруту №12 зверталися до нього та зазначали про належність автобусів дружині депутата Чернігівської міської ради ОСОБА_3, який одночасно є членом постійної комісії Чернігівської міської ради з питань житлово - комунального господарства, транспорту і зв'язку, то відповідач у виступі виклав відому йому інформацію для обґрунтування своєї позиції щодо безпідставності вирішення питання підняття тарифів на перевезення у міському пасажирському транспорті.
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно до приписів статті 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а). поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б). поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в). поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г). поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
У п.18, п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 „ Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи " вказано, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону України „Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України у взаємозв'язку із вказаною статтею 30 Закону України „Про інформацію" не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Вказане відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позивач є депутатом Чернігівської міської ради (а.с.21), тобто є політичним діячем.
Європейський суд з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії виходив з того, що межі прийнятої критики стосовно політичного діяча є, відповідно, ширшими, ніж стосовно приватних осіб. На відміну від останніх, перші (політичні діячі) неминуче й свідомо залишають кожне своє слово й вчинок відкритим для безпосереднього ретельного аналізу як журналістами, так і широким загалом. Пункт 2 статті 10 уможливлює захист репутації інших осіб… і цей захист поширюється і на політичних діячів,…але у таких випадках необхідність такого захисту має оцінюватися у співставленні з інтересами відкритого обговорення політичних питань. …Слід ретельно розрізняти факти й оціночні судження. Якщо істинність фактів можна довести, то правдивість оціночних суджень довести неможливо (Лінгенс проти Австрії, рішення від 08.07.1968 року)
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що політики, обираючи свою професію, залишили себе відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це той тягар, який політики мають прийняти в суспільстві і стандарти, які застосовують українські суди, мають узгоджуватися з принципами, зазначеними у ст. 10 Конвенції. При дотриманні умов параграфу 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на інформацію та ідеї, які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість (Справа «Українська Прес - група» проти України» рішення від 29 березня 2005 року; «Ляшко проти України» рішення від 10.08.2006 року)
Зазначення відповідачем у виступі інформації щодо належності дружині позивача транспортних засобів, що просить спростувати позивач, суд не може визнати підставою для задоволення позовних вимог. Обов'язок відшкодувати моральну шкоду може бути покладений на відповідача якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі. Вжиті відповідачем слова не є брутальними або непристойними, а також не є такими, що принижують честь і гідність позивача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: