Справа № 1519/22700/2012
Провадження № 2/521/2318/13
Іменем України
22 жовтня 2013 року
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Дімітрової Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідачів солідарно грошових коштів в сумі 98313,90 (дев'яносто вісім тисяч триста тринадцять гривень 90 коп.), посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини.
09 грудня 1997 року відповідачі позичили у позивача грошову суму в розмірі 119895 грн., що еквівалентно 15000 доларів США. Згідно розписок, наданих позивачем, вбачається, що строк повернення боргу встановлений до 23 березня 1998 року. Відповідачі спочатку погашали борг невеликими сумами, але в порушення умов договору позики сплатили позивачу лише 2700,0 доларів США, інша частина боргу залишається несплаченою. У встановлений договором строк відповідачі борг позивачу не повернули, у зв'язку із чим він вимушений звернутися до суду. На підставі ст. 625 ЦК України позивач також просив стягнути солідарно з відповідачів 3% річних за один рік в сумі 2949 грн. 42 коп., а також понесені ним судові витрати.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з посиланням на обставини, викладені в позовній заяві. На питання суду стосовно цілей отримання позики, позивач вказав, що знав про те, що ОСОБА_3 займається якимось бізнесом, а також вона казала, що їй кошти необхідні для сім'ї.
ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, він та його представник заперечували проти позову, надали суду свої заперечення в яких зазначили, що на момент отримання ОСОБА_3 грошових коштів, ОСОБА_2 перебував у закордонному рейсі, а саме з 02.05.1997 року по 12.02.1998 року, що підтверджується заявою № 235/01а, тому йому не було відомо про отримання його колишньою дружиною коштів. Письмової згоди на отримання боргу він не надавав. Кошти він не отримував, про снування боргу він дізнався лише ознайомившись з матеріалами справи. До того ж відповідач вказує на пропуск строку позовної давності відповідно до ст.ст. 257, 261 ЦК України. В поясненнях вказав, що зараз триває судовий процес між колишнім подружжям про поділ майна, за яким на рахунку ОСОБА_3 перебувають грошові кошти на суму більше 100000,0 доларів США, але вона не бажає повернути її борг ОСОБА_1, робить все, щоб цей борг колишнє подружжя повертало разом.
ОСОБА_3 в судове засідання з'явилася, вона та її представник частково заперечували проти позову, надали суду свої заперечення з яких вбачається, що позов визнається в частині стягнення суми боргу по розписці від 09.12.1997 року в сумі 11000 доларів США, за винятком повернутої суми 2700 дол. США, тобто 8300 дол. США. Не визнає 3% річних а також борг по розписці в сумі 4000 дол. США, оскільки ці кошти передавались в позику не їй, а її знайомій ОСОБА_4 Просить суд відмовити в позові ОСОБА_1 стосовно цієї суми, застосувавши правила позовної давності в три роки.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких причин.
Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторони, представлених письмових доказів.
09 грудня 1997 року відповідач ОСОБА_3 позичила у позивача грошову суму в розмірі 15000,0 доларів США згідно двох розписок: на 11000,0 доларів США та на 4000,0 доларів США. Оригінали розписок надані позивачем в судовому засіданні. З них вбачається, що строк повернення боргу встановлений до 23 березня 1998 року.
Позивач також надав суду оригінали розписок від 02.10.1998 р., 24.10.1998 р., 10.04.1999 р., 23.03.2000 р. про часткове погашення боргу на суму 2700,0 доларів США. За текстом наданих розписок ОСОБА_1 отримував кошти в рахунок погашення боргу саме від ОСОБА_3, жодного разу - від ОСОБА_2.
За розписками від 10.04.1999 р., 23.03.2000 р. ОСОБА_1 отримував кошти в рахунок погашення боргу від ОСОБА_3 з формулюванням «в счет погашения ее долга».
Таким чином, відповідачка суми боргу в повному обсязі не повернула, що підтверджується фактом пред'явлення суду позивачем оригіналів розписок.
24.07.2012 року ОСОБА_3 надала ОСОБА_1 нову розписку, за якою підтвердила факт отримання в позику 11000,0 доларів США під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Частина боргу в розмірі 2700,0 доларів США повернута. У зв'язку з матеріальними труднощами вона зобов'язалася при першій можливості повернути залишок боргу по цій розписці разом з бувшим чоловіком ОСОБА_2, оскільки кошти в позику отримувалися нею для сім'ї і використовувалися разом.
06 листопада 2012 року позивач направив на адресу відповідачів претензію, в якій запропонував відповідачам повернути йому борг у сумі 12400,0 доларів США в строк двох тижнів з дня отримання претензії.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 на питання суду про цілі отримання позики вказав, що кошти отримувалися в інтересах сім'ї і витрачалися на прожиття, лікування дітей, відправку колишнього чоловіка в закордонні рейси тощо. Відповідних доказів суду не представлено.
На питання суду стосовно цілей надання та отримання позики, позивач ОСОБА_1 вказав, що знав про те, що ОСОБА_3 займається якимось бізнесом, а також вона казала, що їй кошти необхідні для сім'ї.
Посилання ОСОБА_3 в своїх запереченнях на той факт, що вона протягом п'яти місяців виплатила ОСОБА_1 5500,0 доларів США (10% від суми позики), а також що вона ще інколи виплачувала проценти, не підтверджується з боку ОСОБА_3 жодним доказом і не визнається позивачем.
Посилання ОСОБА_3 в своїх запереченнях на той факт, що вона брала 4000,0 доларів США в борг не для себе, а для своєї знайомої ОСОБА_4, яка повністю розрахувалася з ОСОБА_1, сплачувала йому проценти, не підтверджується жодним доказом. Сама ОСОБА_3 вказує, що письмових доказів не має, а ОСОБА_4 вона не може розшукати.
При цьому судом враховано, що ОСОБА_3 визнає суму боргу в розмірі 11000,0 доларів США з урахуванням сплачених сум (27000,0 доларів США) дорівнює 8300,0 доларів США, що за курсом НБУ становить (1 долар США = 7,993 грн.) 66341,90 (шістдесят шість тисяч триста сорок грн. 90 коп.), що підтверджено нею в судовому засіданні та було підтверджено розпискою від 24.07.2012 року.
При вирішенні спору суд керувався положеннями ст. ст. 65, 73 СК України, ст. ст. 625, 1048, 1049, 1050, а також правовою позицією Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладено в її Постанові від 20 лютого 2013 року щодо усунення розбіжностей в застосуванні однієї і тієї самої норми права при стягненні позики з подружжя.
Відповідно до змісту ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.
Суду не надано жодного доказу ані стороною позивача, ані ОСОБА_3, що договір позики був укладений ОСОБА_3 в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.
За таких обставин у позовних вимогах до ОСОБА_2 має бути відмовлено, а борг в сумі 8300,0 грн., що за курсом НБУ становить (1 долар США = 7,993 грн.) 66341,90 (шістдесят шість тисяч триста сорок грн. 90 коп.), має бути стягнутий з ОСОБА_3
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленими договором. Якщо інше не встановлено договором або законом (наприклад, якщо договір позики відповідає ознакам безпроцентного договору), позикодавець має право на одержання ще і процентів від суми позики. У разі, коли договором не встановлено їх розмір, розмір процентів визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За таких обставин суд має задовольнити вимоги позивача, стягнувши з ОСОБА_3 3% річних за один рік, як заявлено в позові, але від суми 66341,90 (шістдесят шість тисяч триста сорок грн. 90 коп.), що становить 1990,26 грн.
За ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Стороною позивача не заявлялося вимог стосовно визнання поважними причин пропущення позовної давності.
Стосовно суми в 4000,0 грн., яка також була отримана саме ОСОБА_3 09.12.1997 року, то суд вбачає пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки цей строк не подовжений ані розпискою від 24.07.2012 року, ані іншими письмовими документами, в позові в цій частині має бути відмовлено.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
У зв'язку із частковим задоволенням позову в сумі 68332,16 грн., підлягає стягненню на користь позивача з ОСОБА_3 683,32 грн. судового збору при подачі позову, а також судовий збір за забезпечення доказів в сумі 107,4 грн. і судовий збір за забезпечення позову в сумі 114,7 грн., а всього на суму 905,32 грн.
Керуючись ст. ст. 65, 73 СК України, ст. ст. 267, 625, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України СУД -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 09.12.1997 року у розмірі 66341,90 (шістдесят шість тисяч триста сорок грн. 90 коп.), 3% річних за один рік в розмірі 1990,26 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто грн. 26 коп.), судові витрати в сумі 905,32 грн. (дев'ятсот п'ять грн. 32 коп.), всього на загальну суму: 69237,48 грн. (шістдесят дев'ять тисяч двісті тридцять сім грн. 48 коп.).
В решті позовних вимог ОСОБА_1, а також в його позові до ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ: Гуревський В.К.