Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/2089/13-ц
Провадження №: 2/332/855/13
15 жовтня 2013 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Мєркулової Л.О.,
при секретарі - Худайбердієвій Н.А.,
з участю прокурора - Кривицької К.Л.,
з участю представника позивача - ОСОБА_1,
з участю представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, діючої в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_8, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, суд, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
У своєму позові позивач вказала, що у лютому 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з обліку її, ОСОБА_3 та їх неповнолітню доньку ОСОБА_4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чудова,66 у зв'язку з тим, що продає житловий будинок за вищевказаною адресою.
Позивач вказала в позові, що ОСОБА_5 знав адресу доньки, так як спілкувався з нею, але умисно приховав від суду адресу доньки. для того, щоб не отримувати дозвіл у органа опіки та піклування. Це дозволило ОСОБА_5 приховати від покупців той факт, що в будинку зареєстрована малолітня дитина.
На підставі заочного рішення суду позивач та її донька були зняти з реєстрації з адресою: м. Запоріжжя, вул. Чудова, 66.
29.02.2012 року на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчив нотаріус ОСОБА_8, ОСОБА_5 продав спірний будинок ОСОБА_7, а сам виїхав із м. Запоріжжя та зареєструвався в Дніпропетровській області.
На теперішній час позивач немає житла і вимушена орендувати кімнату, де проживає з малолітньою донькою.
В суді позивач поясняла, що виїхала із спірного будинку, так як після розірвання шлюбу не могла там знаходиться, а ОСОБА_5 поміняв замки.
У листопаді 2012 року заочне рішення місцевого суду було скасовано та винесено нове рішення апеляційним судом,згідно якого в позові ОСОБА_5 було відмовлено.
Позивач вважає, що для отримання дозволу на продаж житлового будинку обов'язковою умовою було б недопущення порушення прав дитини на житло.
Позивач вказала, що укладений 29.02.2012 року договір купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю суперечить правам та інтересам малолітній дитини - ОСОБА_4, так як був укладений без дозволу органу опіки та піклування.
У своєму позові позивач просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку № 66 по вул. Чудовій в м. Запоріжжі, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 недійсним.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5 повторно в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчать поштові повідомлення, але своїх заперечень та причин неявки суду не надав. В порядку ст..169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнали і суду пояснили, що вони на теперішній час проживають в будинку разом з двома малолітніми дітьми, які зареєстровані в спірному будинку № 66 по вул. Чудовій в м. Запоріжжі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову і пояснив, що у разі задоволення позову будуть порушені права та інтереси малолітніх дітей ОСОБА_7.
Третя особа - представник органу опіки та піклування в судовому засіданні проти позову не заперечувала, але вказала, що на момент укладання договору купівлі-продажу малолітня ОСОБА_4 не була зареєстрована в спірному будинку, а на теперішній час в цьому будинку зареєстровані малолітні діти ОСОБА_7, права яких також неможна порушувати.
Дослідивши докази по справі, вислухав пояснення сторін, їх представників, думку прокурора, який наполягав на задоволенні позову, пояснення третьої особи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 29.02.2012 року, ОСОБА_5 продав вищевказаний будинок ОСОБА_6 Договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 і зареєстровано в реєстрі за № 265.
Із витягу з Державного реєстру правочинів вбачається, що від 29.02.2012 року вбачається. що вищевказаний правочин дійсно внесений до реєстру.
Із довідки, виданої квартальним комітетом 06.03.2013 року, вбачається, що в житловому будинку № 66 по вул. Чудовій в м. Запоріжжі мешкають чотири особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, чоловік та дружина, та їх діти - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (без реєстрації).
Із рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2013 року, яке надала у судовому засіданні представник органу опіки та піклування, вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3, діючої в інтересах ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, знято з реєстрації за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чудова, 66. Згідно ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 24.04.2013 року встановлено, що рішення місцевого суду від 18.03.2013 року залишено в силі.
Згідно ст.203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину , зокрема: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Із матеріалів цивільної справи № 0809/3570/2012, яка витребувана із архіву Заводського районного суду м. Запоріжжя і яка оглянута у судовому засіданні, із рішення суду від 24.09.2012 року, яке скасовано, але вбачається, що ОСОБА_3 в судовому засіданні під час слухання справи пояснювала суду, що після розлучення в 2010 році вона сама виїхала з будинку разом з дитиною і в подальшому не намагалась вселитись до будинку, тому що не бажала проживати разом з позивачем. Також із рішення суду вбачається. що спірний будинок було подаровано ОСОБА_5 його матір*ю.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином судом встановлено, що шлюб між сторонами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано. ОСОБА_3 разом з донькою добровільно виїхала із спірного будинку по вул. Чудовій,66 в м. Запоріжжі, речей її там не залишилося. Згідно рішення суду,яке набрало чинності, ОСОБА_3 та її доньку знято з реєстрації за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чудова,66.
Стосовно укладеного договору купівлі-продажу від 29.02.2012 року судом встановлено, що цей правочин відповідає вимогам, закріпленим у ст..203 ЦК України.
Так, на момент укладання оспорюваного правочину в спірному будинку ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровані не були.
Даний правочин був укладений в письмовій формі і нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, який при посвідченні договору перевіряє наявність зареєстрованих осіб.
Крім того, ОСОБА_3 сама забрала свою доньку і виїхала на інше постійне місце проживання, з позовом про вселення до суду не зверталася, а також не зверталася і до правоохоронних органів с приводу. В спірному житловому будинку ОСОБА_3 не проживає з 2010 року.
Крім того, судом встановлено, що в житловому будинку № 66 по вул.Чудовій в м. Запоріжжі зареєстрована малолітня дитина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка мешкає разом із своїми батьками.
Тому, суд приходе до висновку, що позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 не знайшов свої доказів та обґрунтування і тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203,215, 216,655,657 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3, діючої в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_8, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Л.О.Мєркулова