Справа №: 22-ц/191/1164/13Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Редько Г. В.
"21" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіРедько Г.В.,
СуддівМоісеєнко Т.І., Романової Л.В.,
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільно нажитого майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року,
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про розділ спільно нажитого майна подружжя, мотивуючи тим, що вона з 18 жовтня 2003 року до 15 жовтня 2012 року перебувала з відповідачем у реєстрованому шлюбі, за цей час подружжям було придбане майно: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 104 000 грн.; автогараж АДРЕСА_6 вартістю 7200 грн.; пральну машинку «Арістон»; супутникову антену, вартістю 300 грн., телевізор «Томсон» вартістю 597 грн., телевізор вартістю 600 грн., холодильник «Норд» вартістю 1200 грн., холодильник вартістю 1000 грн., кухонний уголок вартістю 600 грн., піч газову «Гретта - 07» білого кольору вартістю 1430 грн., електричну піч вартістю 450 грн., меблевий гарнітур-прихожу «Валентина» вартістю 1280 грн., комп'ютер вартістю 4225 грн., проточний водонагрівач вартістю 450 грн., DVD плеєр DEX вартістю 300 грн., меблевий гарнітур (стінку) «Атос», холодильник «Снайге» вартістю 1000 грн., пральну машинку «Арістон» вартістю 2000 грн., бойлер «Ferrollі» вартістю 720 грн., пилосос «Bosh» вартістю 300 грн., автомобіль ВАЗ вартістю 10000 грн.
В ході розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд вказане в позові майно поділити між сторонами по такому варіанту: передати у власність ОСОБА_6 наступне майно: ? частку квартири АДРЕСА_1 вартістю 43 936 грн.; кухонні меблі, розташовані в квартирі АДРЕСА_2 вартістю 1500 грн., автономне опалення вартістю 9598 грн., металопластикові вікна та двері вартістю 4550 грн., 1300 грн., меблевий гарнітур (стінку) «Атос» вартістю 3000 грн., пральну машинку «Арістон» вартістю 2000 грн., меблевий гарнітур-прихожу «Валентина» вартістю 1280 грн., телевізор «Томсон» вартістю 597 грн., холодильник «Норд» вартістю 1200 грн., піч газову «Гретта - 07» вартістю 1430 грн., комп'ютер вартістю 4255 грн., супутникову антену вартістю 300 грн., DVD плеєр DEX вартістю 300 грн.
Передати у власність відповідача наступне майно: ? частку квартири АДРЕСА_1 вартістю 43 936 грн.; автогараж АДРЕСА_6 вартістю 17960 грн.; телевізор вартістю 600 грн., холодильник вартістю 1000 грн., пральну машинку «Арістон» вартістю 2000 грн., електричну піч вартістю 450 грн., боллер «Ferrollі» вартістю 720 грн., проточний водонагрівач вартістю 450 грн., пилосос «Bosh» вартістю 300 грн., кухонний уголок вартістю 600 грн., автомобіль ВАЗ вартістю 10000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільно нажитого майна задоволений частково. Поділено спільно нажите майно подружжя. Визнано право власності за ОСОБА_6: на ? частку квартири АДРЕСА_1 вартістю 43 936 грн.; на ? частку автогаражу АДРЕСА_6 вартістю 8 980 грн.; пральну машинку «Арістон»; меблевий гарнітур-прихожу «Валентина»; телевізор «Томсон»; холодильник «Норд»; піч газову «Гретта - 07» білу; DVD плеєр DEX; меблевий гарнітур (стінку) «Атос».
Визнано право власності за ОСОБА_7: на ? частку квартири АДРЕСА_1 вартістю 43 936 грн.; на ? частку автогаражу АДРЕСА_6 вартістю 8 980 грн.; холодильник «Снайге»; пральну машинку «Арістон»; бойлер «Ferrollі»; пилосос «Bosh».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким визначити інший порядок поділу майна, а саме: визнати за ОСОБА_6 право власності на: пральну машину «Арістон», холодильник «Норд», кухонний уголок, кухонну газову пічку, меблевий гарнітур-прихожу «Валентина», душову кабіну, м'який гарнітур, стабілізатор мережевої напруги, газовий лічильник, водяний лічильник, дерев'яні коробки з дерев'яними дверима у кількості 3 штук, унітаз, мийку, килимові покриття, швейну машинку, вхідні металеві двері, газовий котел та визнати за ОСОБА_7 право власності на : меблевий гарнітур (стінку) «Атос», супутникову антену, DVD плеєр «DEX», телевізор «Томпсон», пилосос «BOSH», диван-ліжко,мікрохвильову піч «Хундай», холодильник «Снайге», проточний водонагрівач. Визнати право власності тільки за апелянтом на квартиру АДРЕСА_3, автогараж АДРЕСА_6.
Апелянт посилається, що суд поділив речі, яких в дійсності не існує, а саме суд поділив дві пральні машинки «Арістон», а в дійсності існує тільки одна. Також не існує бойлеру «Ferrollі».
Апелянт також вважає, що суд повинен був поділити також і майно : кухонні меблі, автономне опалення, металопластикові вікна та двері, які знаходяться в належній матері позивачки квартирі за адресою : АДРЕСА_4, оскільки вони придбані за спільній кошти.
Апелянт посилається, що суд не визначився при розподілі з такими речами: супутниковою антеною, душовою кабінкою, диван-ліжком, м'яким уголком, мікрохвильовою піччю «Хундай», стабілізатором напруження, газовим лічильником, водяним лічильником, дерев'яними коробками з дерев'яними дверима 3 штуки, унітазом та мойкою, швейною машинкою з тумбою, електричною пічкою, килимовим покриттям, протічним водонагрівачем.
Апелянт вважає, що суд повинен був взяти до уваги докази, що саме його батьки надали кошти на придбання спірної квартири, а отже вона належить йому на праві особистої приватної власності.
Крім того, апелянт вважає, що позивач не просила поділити спірну квартиру.
Апелянт також вважає, що гараж належить тільки йому, оскільки був придбаний шляхом приватизації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 статті 368 Цивільного кодексу України, ст. 60 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про поділ спільно нажитого майна подружжя, суд першої інстанції керувався тим, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, суд вважав, що нерухоме майно, що придбано сторонами у період шлюбу повинно бути поділено між ними у ідеальних частках по ? частці кожному. Що стосується рухомого майна суд прийшов до висновку, що майно подружжя, яке вказане позивачем з наведенням індивідуально визначених ознак та наявність якого не заперечувалася сторонами на підставі вимог ст. 71 СК України, яка встановлює: «Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.» повинно бути поділено між сторонами у натурі.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2003 року по 15 жовтня 2012 року. (а.с.9, 57).
23 травня 2011 року між ОСОБА_8, яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_9 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі продажу, згідно якого ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_5. (а.с.21-22).
Твердження про те, що спірна квартира була придбана за грошові кошти батьків відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема договором купівлі-продажу спірної квартири, який відповідачем не оспорений та з якого вбачається, що згода дружини покупця ОСОБА_6 на купівлю квартири отримана згідно заяви, посвідченої нотаріально. Крім того, в договорі не зазначено, що кошти передані продавцям не належать подружжю, а іншим особам.
Крім того, в порушення ст. 60 ЦПК України відповідач не довів суду першої інстанції, ту обставину, що грошові кошти, які були передані йому батьками в сумі 90000 гривень, були використані саме на придбання спірної квартири.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділив її в рівних частках між сторонами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність даного висновку суду першої інстанції.
Щодо тверджень апелянта, що позивач не просила поділити квартиру, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом уточнень, поданих позивачкою до суду. (а.с.117).
Щодо посилань апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції, що суд не звернув увагу, що позивачка просила залишити гараж йому у власність, то колегія суддів вважає висновки щодо гаражу та його поділу у рівних частках вірними по наступним підставам.
Частиною 5 ст. 71 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосувати положення частин 4, 5 статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні.
Враховуючи, що між сторонами домовленості щодо способу та порядку поділу автогаражу АДРЕСА_6 не досягнуто; дій, спрямованих на реальний поділ, визначених положеннями ч. 5 ст.71 СК України, не вчинено, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за подружжям ідеальні частки на вказаний гараж, який був зареєстрований на відповідача.
Що стосується посилань апелянта, що гараж є його особистою власністю, оскільки він приватизований, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки законом не передбачена приватизація гаражів. Тому, законодавство, яке регулює правовідносини в частині приватизації, до вказаного майна не застосовується.
Отже, визнаючи гараж, який одержаний відповідачем у грудні 2007 року у власність, спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції, вірно врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Доказів, які спростовували б презумпцію спільності майна та доводили існування обставин, передбачених ст. 57 СК України, відповідач не надав.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування рішення суду в цій частині.
Разом з тим, судом першої інстанції всупереч вимог чинного сімейного законодавства не було вірно та повністю визначено обсяг спільно нажитого майна, підтвердженого належними та допустимими доказами.
Згідно статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підстав пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Частиною 4 статті 60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Обов'язок доведення тих обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладено на сторони положеннями частини 1 статті 60 ЦПК України.
Як вбачається з квитанцій та інших письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, сторони в період шлюбу придбали такі речі: пральну машину «Арістон» вартістю 2091 грн. (а.с.41,42,43-45), мебель «Атос» вартістю 3000 грн. (ас.46), монітор вартістю 996 грн., клавіатуру вартістю 229 грн.(дата придбання 18.12.2011 року (а.с.47) , двері вхідні металеві вартістю 1300 грн., (а.с.48), телевізор «Томсон» вартістю 597 грн. (а.с. 49), меблеву прихожу «Валентина» вартістю 1280 грн., (а.с.51), газову плиту «Грета - 07» вартістю 1430 грн. (а.с.51).
Як вбачається із пояснень сторін та ними не заперечується, що сторони також мають спільне нажите майно у вигляді : холодильника « Норд», холодильника «Снайге», супутникову антену, проточний водонагрівач, кухонний уголок, мікрохвильову піч, DVD плеєр DEX , пилосос «Bosh». Крім того, вказане підтверджується змінами та доповненнями до позовної заяви поданої позивачем та апелянтом в апеляційній скарзі. (а.с.117, 194.)
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що суд поділив майно, існування якого не підтверджене матеріалами справи, а саме: другу пральну машинку «Арістон»; бойлер «Ferrollі».
В той же час, сторони підтверджували наявність майна придбаного під час подружнього життя, яке було не поділене, а саме: супутникову антену, проточний водонагрівач, кухонний уголок, мікрохвильову піч, металеві вхідні двері.
В розумінні статті 71 СК України, рухоме майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності сторін та підтверджене належним доказами підлягає поділу у такому вигляді: ОСОБА_6 виділити у власність:
- пральну машинку «Арістон» вартістю 2091 грн.;
- меблевий гарнітур-прихожу «Валентина» вартістю 1280 грн.;
- холодильник «Норд» вартістю 1200 грн.;
- газову піч «Гретта - 07» вартістю 1430 грн.;
- кухонний уголок вартістю 600 грн.;
- двері вхідні металеві вартістю 1300 грн. (загальна вартість 7901грн.).
ОСОБА_7 виділити у власність :
- холодильник «Снайге» вартістю 1000 грн.;
- телевізор «Томсон» вартістю 597 грн.,
- супутникову антену вартістю 300 грн.;
- проточний водонагрівач вартістю 450 грн.;
- пилосос «Bosh» вартістю 300 грн.;
- мікрохвильову піч вартістю 450 грн.;
- монітор вартістю 996 грн.;
- DVD плеєр DEX вартістю 300 грн.;
- клавіатуру вартістю 229 грн.;
- меблевий гарнітур (стінку) «Атос» вартістю 3000 грн. (загальна вартість 7622 грн.).
При такому поділі з позивача на користь відповідача повинна бути присуджена грошова компенсація замість його частки у розмірі 279 грн.
З урахуванням наведеного рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України шляхом зміни рішення в частині варіанту поділу.
На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року в частині розподілу рухомого майна змінити: виділити у власність ОСОБА_6 : пральну машинку «Арістон» вартістю 2091 грн.; меблевий гарнітур-прихожу «Валентина» вартістю 1280 грн.; холодильник «Норд» вартістю 1200 грн.; газову піч «Гретта - 07» вартістю 1430 грн.; кухонний уголок вартістю 600 грн.; двері вхідні металеві вартістю 1300 грн. (загальна вартість 7901грн.); виділити у власність ОСОБА_7 : холодильник «Снайге» вартістю 1000 грн.; телевізор «Томсон» вартістю 597 грн., супутникову антену вартістю 300 грн.; проточний водонагрівач вартістю 450 грн.; пилосос «Bosh» вартістю 300 грн.; мікрохвильову піч вартістю 450 грн.; монітор вартістю 996 грн.; DVD плеєр DEX вартістю 300 грн.; клавіатуру вартістю 229 грн.; меблевий гарнітур (стінку) «Атос» вартістю 3000 грн. (загальна вартість 7622 грн.).
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію різниці вартості майна в сумі 279 грн.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 липня 2013 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 114 грн. 70 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Г.В.Редько Т.І. Моісеєнко Л.В.Романова