Справа № 199/8880/13-ц
(2/199/3189/13)
іменем України
„14" жовтня 2013 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар - Голубніченко В.О.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
за участі представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 03.02.2001 р. взяв шлюб із відповідачем, та за час шлюбу подружжя за спільні кошти придбало наступне нерухоме майно: будинок та земельну ділянку АДРЕСА_1, вартість якого складає 1 454 166,75 грн.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду 03.07.2012 р. шлюб припинений наслідок його розірвання на підставі рішення суду, та після розірвання шлюбу подружжя не досягло згоди про поділ вищезазначеного нерухомого майна; предмет позову становить вимога про поділ майна та визнання за позивачем права власності на ? частину домоволодіння та земельної ділянки АДРЕСА_1, та про вирішення питання про розподіл судових витрат.
У судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали вимоги позову, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Причини неявки відповідача були визнані судом неповажними (протягом часу з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів відповідач мала достатньо часу для підгодовування до судового засідання та надання заперечень проти позову), у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача та представника останнього вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
Домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка за цією ж адресою є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 до ОСОБА_3 на підставі ст. 60 СК України; рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.06.2012 р. шлюб між зазначеними особами, який був укладений 03.02.2001 р. (а.с.6) був розірваний, був розірваний.
Відповідач є власником зазначеного вище нерухомого майна за договором купівлі-продажу, який укладений 14.12.2007 р., та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (реєстр №16629).
Відповідно до ст. 60 СК України, майно, нажите подружжям в період шлюбу належить чоловіку і дружині на правах загальної спільної власності; за ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК).
За ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Доказів у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України про існування підстав для збільшення розміру частки у визначеному ч. 2 ст.70 СК України порядку суду надано не було; в позасудовому порядку сторони не досягли згоди про поділ майна, яке є їх спільною сумісною власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За розгляду справи позивач, на переконання суду, виконав обов'язок доказування, надав докази у відповідності до ст.ст. 57-59 ЦПК України щодо правового режиму спірного майна, відсутності домовленості між співвласниками щодо цього майна та шлюбного договору, тому суд виходить з рівності часток майна дружини та чоловіка, через що вбачаються підстави для визнання за позивачем права власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1, житловою площею 87,0 мІ, загальною площею 276,1 мІ, яке складається з: А - 2 - житловий будинок, Б - альтанка, В - погріб з шійкою, Г - сарай, Е - теплиця, Ж - пічка, 1-6, І - споруди.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3 441,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя