Кіровоградської області
17 жовтня 2013 рокуСправа № 5013/7/12
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко, розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 5013/7/12
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ"
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 37 862,67 грн,
представники сторін:
від позивача - Штеннікова К.Б., довіреність № 132 від 21.06.13;
від відповідача - участі не брали;
Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основного боргу в сумі 25 294,95 грн , 30 % штрафу в сумі 7 588,51 грн, пені в сумі 3 026,57 грн, 10 % річних в сумі 1 952,64 грн, всього 37 862,67 грн згідно договору поставки № 1/8236 від 05.01.2011.
Ухвалою суду від 16.03.2012 на підставі норм ст. 79 Господарського процесуального кодексу України задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі №5013/7/12 до розгляду пов'язаної з нею справи № 5013/194/12, що розглядається іншим судом та набрання рішенням у даній справі законної сили.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2013 у справі №5013/194/12 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поставки № 1/8236 від 05.01.2011 у задоволені позову відмовлено повністю. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 вказане рішення суду залишено без змін.
Ухвалою суду від 09.09.2013 провадження у справі № 5013/7/12 поновлено.
Представник позивача в судовому засіданні 17.10.2013 подав уточнений розрахунок сум, що підлягають стягненню з відповідача щодо 10% річних та щодо пені. Так, відповідно даного розрахунку сума 10% річних за період з 10.02.2011 по 21.11.2011 складає 2179,81 грн, сума пені за вказаний період складає 3378,41 грн. Однак, позивач не звертався до господарського суд з відповідною заявою про збільшення позовних вимог та не подав доказів сплати судового збору із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а тому суд розглядає позовні вимоги в межах сум, заявлених в позовній заяві. Враховуючи вищенаведене, господарський суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 37862,67 грн з урахуванням уточненого розрахунку, поданого до суду 17.10.2013 року тільки в частині періодів нарахування річних та пені з врахуванням часткових проплат, здійснених відповідачем.
Відповідач участі свого представника в засідання суду 17.10.2013 не забезпечив. Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.
Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі за адресою, яка зазначена у позовній заяві та за якою відповідач отримував судову кореспонденцію, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.01.1912 (т. 1 а.с. 80) від 07.03.2013 (т. 2 а.с 79), а також поштові конверти з вкладенням повернуті органом поштового зв'язку з підстав "за закінченням терміну зберігання". Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, відповідач надіслав до суду відзив на позов від 20.02.2012 року в якому позовні вимоги визнає частково на суму 15378,08 грн та судові витрати на суму 573,07 грн. Відповідач вказує на те, що їй дійсно було поставлено товар на загальну суму 56 300,49 грн, з яких оплачено на суму 15 015,07 грн та повернуто товар позивачеві на суму 25 907,34 грн (56300,49 - 15015,07 = 15378,08). На підтвердження своїх доводів відповідач подає до суду копії банківських виписок за період з 08.02.2011 по 29.08.2011 та копії видаткових накладних на повернення товару за період з 01.03.2011 по 10.05.2011 на суму 25 907,34 грн.
Крім того, у своїх письмових поясненнях від 16.03.2012 ФОП ОСОБА_1 вказує на те, що повернення товару здійснювалося безпосередньо ОСОБА_3, як представнику позивача. Також, відповідач ознайомившись з матеріалами наданими до справи позивачем, стверджує, що боргу перед позивачем не має, а навпаки нею здійснено переплату на суму 558,62 грн. У даних поясненнях відповідач станом на дату 16.03.2012 підтверджує факт отримання від позивача товару на суму 56 300,49 грн, оплату товару на суму 20 959,07 грн. та наполягає на поверненні товару на загальну суму 35900,04 грн (25907,34 +9992,7) за видатковими накладними, які підписано ОСОБА_3 та подано до матеріалів справи відповідачем на суму 25 907,34 грн за період з 01.03.2011 по 10.05.2011 та позивачем на суму 9 992,7 грн.
Позивач в свою чергу доводів відповідача у повному обсязі не визнає, погоджується щодо повернення товару на суму 10 046,47 грн за період з 22.03.2011 по 17.05.2011, які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками постачальника і покупця.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
Між товариством з обмеженою відповідальністю "БаДМ" (постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) 05.01.2011 укладено договір поставки № 1/8236 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Розділом 5 Договору визначені умови прийому-передачі товару. У момент передачі товару постачальник повинен передати покупцеві наступні документи: накладні на товар (видаткові накладні), підписані уповноваженою особою постачальника та скріплені печаткою постачальника та ін. документи передбачені в п. 5.2 Договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору покупець зобов'язався сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладних на передачу товару.
Даний Договір відповідно до п. 12.1, вступає в дію з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2011. Якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій та не заявили в письмовій формі про бажання розірвати договір, цей Договір автоматично подовжується на один календарний рік на тих же умовах (п. 12.2 Договору).
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.
Постачальником поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 56300,49 грн, що засвідчено видатковими накладними за період з 11.01.2011 по 07.02.2011 (т. 1 а.с 141 - 150, т. 2 а.с 1 - 54), а також видатковою накладною № KZ 255264191-1 від 20.01.2011 на суму 2979,64 грн, які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками як постачальника так і покупця.
Також, між сторонами складено та підписано акт взаєморозрахунків за 24.02.2011, який підписано уповноваженою особою постачальника і самим покупцем, та скріплено печатками як постачальника так і покупця. Відповідно до вказаного Акта, відповідачеві поставлено товару на загальну суму 56 300,49 грн, а оплачено отриманий товар на суму 10 215,07 грн.
Факт існування між сторонами договірних зобов'язань за Договором поставки № 1/8236 встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2013 у справі № 5013/194/12.
Згідно норм ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, з урахуванням умов Договору, відповідач за отриманий товар та враховуючи дату першої неоплаченої вчасно накладної № KZ 25272976-1 від 21.01.2011 по якій повинен був розрахуватись до 10.02.2011 включно та враховуючи дату останньої накладної № KZ 25403471-1 від 07.02.2011 повинен був розрахуватись до 21.02.2011 включно.
Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого товару виконано частково та з порушенням строків оплати, які вказано у кожній накладній окремо. Вказане підтверджується і самим відповідачем у письмових поясненнях від 16.03.2012. Так, відповідно доводів сторін, випискам з банку та банківської довідки (т.2 а.с 62) відповідач сплатив за отриманий товар 20 959,07 грн, остання проплата була здійсненна 29.08.2011 на суму 300,00 грн.
За розрахунком позивача поданого разом із позовною заявою станом на 21.11.2011 заборгованість відповідача склала 25294,95 грн за період з 21.01.2011 по 21.11.2011 (56300,49 грн сума поставленого товару - 20959,07грн сума оплаченого товару - 10046,47 грн сума повернутого товару).
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі факти викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 25294,95 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо існування у нього боргу перед позивачем на суму 25294,95 грн, оскільки останній повернув позивачеві товар відповідно до видаткових накладних № 136 від 01.03.2011, № 152 від 03.03.2011, № 000003 від б/н, № 151 від 03.03.2011, № 173 від 09.03.2011, № 172 від 09.03.2011, № 63 від 20.04.2011, № 51 від 12.04.2011, № 64 від 05.05.2011, № 63 від 05.05.2011, б/н від 10.05.2011 на загальну суму 25907,34 грн, господарським судом не приймаються з наступних підстав.
Так, позивач не заперечує факту, що відповідачем було повернуто частину товару на загальну суму 10 046,47 грн за накладними про повернення № 1 від 22.03.2011, № 2 від 22.03.2011, № 3 від 20.04.2011, № 4 від 17.05.2011, № 4-А від 17.05.2011, № 4 від 20.04.2011. Як зазначено на даних накладних товар повернуто у зв'язку з припиненням діяльності клієнта. Вказані накладні підписано уповноваженими особами сторін, та скріплено печатками як постачальника так і покупця.
Разом з тим, на видаткових накладних, копії яких подано відповідачем до матеріалів справи та якими відповідач підтверджує свої доводи щодо повернення товару позивачеві містять підписи та печатки тільки відповідача ФОП ОСОБА_1, зі сторони позивача в графі "отримав" відмічено: ОСОБА_3 на накладних № 136, № 64, № 63 від 05.05.2011, щодо накладних № 152, № 000003, № 151 міститься підпис особи без зазначення прізвища, а на накладних № 63 від 20.04.2011, № 51, № б/н від 10.05.2011 взагалі відсутній підпис отримувача.
Позивач у своїх письмових поясненнях від 01.03.2012 вказує на те, що ОСОБА_3 не входить до складу працівників ТОВ "БаДМ" і будь-яких довіреностей на ім'я зазначеної особи з метою отримання від ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей посадовими особами позивача не надавалось. Крім того, позивач звертає увагу на те, що накладні на повернення товару складались безпосередньо відповідачем та підписувались з боку ТОВ "БаДМ" заступником складу ОСОБА_4, завідуючим аптечного складу структурного підрозділу ТОВ "БаДМ" у м. Кривому Розі (наказ про призначення на посаду № 406-ОС від 05.05.2010). Отримання товару від відповідача проводилось на підставі довіреностей типової форми М-2 від 31.03.2011 № 1323 (за накладними № 1,2 від 22.03.2011), від 26.04.2011 № 1326 (за накладними № 3,4 від 20.04.2011), від 17.05.2011 № 1349 (за накладними № 4, 4-А від) із зазначенням сум товару, що повертається відповідачем.
Господарським судом також не приймається до уваги поданий відповідачем акт звірки взаєморозрахунків на 12.05.2011 (т. 2 а.с 101), оскільки останній підписаний особами без зазначення їх прізвищ та не скріплений печатками сторін.
Крім того, матеріали справи містять заяву ФОП ОСОБА_1 до начальника Ленінського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України у Кіровоградській області від 05.03.2012 із змісту якою вбачається, що відповідач підтверджує відсутність підписів ОСОБА_3 на накладних про повернення товару (які надано до суду відповідачем) у зв'язку з відсутністю у останнього повноважень на отримання товару від імені позивача.
Господарський суд враховує положення норм ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки відповідачем оплата за отриманий товар була здійснена з порушенням встановлених договором строків та не в повному обсязі, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, також пеню в сумі 3026,57 грн за період з 10.02.2011 по 21.11.2011, 10 відсотків річних в сумі 1952,64 грн за вказаний період, 30 відсотків штрафу в сумі 7588,51 грн від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.
Господарський суд враховує, що пунктом 7.2 Договору передбачено, у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення та окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.
Умовами договору, а саме п.п. 7.3, 10.2 сторони погодили, що покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 відсотків річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України. Сторони домовилися дотримуватися загальних строків позовної давності. Нарахування штрафних санкцій за просторочення виконання грошових зобов'язань здійснюється у відповідності до строків позовної давності, визначених Цивільним кодексом України, без застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.
Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Таким чином, приписи Господарського кодексу України не містять обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах та передбачають можливість встановлення їх розміру сторонами у договорі, крім випадків, коли такий розмір встановлено законом.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За вказаною нормою Цивільного кодексу України пеня як різновид неустойки характеризується такою ознакою як застосування у грошових зобов'язаннях. Кваліфікуючими ознаками штрафу є, зокрема, можливість встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.
З наведених вище норм Господарського та Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не забороняє сторонам передбачити в договорі положення щодо сплати пені і штрафу за порушення зобов'язання, як і не прив'язує штраф до конкретного виду правовідносин.
Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.
Таким чином, не суперечить вимогам законодавства та відповідає умовам договору і підтверджується матеріалами справи правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 7588,51 грн, що становить 30 % від суми боргу - 25294,95 грн.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Наданий позивачем розрахунок суми пені за загальний період з 10.02.2011 по 21.11.2011 в сумі 3026,57 грн (т.1 а.с. 12) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору, а саме п.п. 7.2, 10.2.
З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з пені в сумі 3026,57 грн, штрафу в сумі 7588,51 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором 1952,64 грн - 10 відсотків річних за період з 10.02.2011 по 21.11.2011.
У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору
Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 10 % річних.
Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування 10 % річних (т.1 а.с.11), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1952,64 грн 10 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.
Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.
Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір у сумі 1411,50 грн.
На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33.34,44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ", 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, код ЄДРПОУ 31816235 основний борг в сумі 25 294,95 грн , 30 % штраф в сумі 7 588,51 грн, пеню в сумі 3 026,57 грн, 10 % річних в сумі 1 952,64 грн, всього 37 862,67 грн згідно договору поставки № 1/8236 від 05.01.2011, а також судовий збір в сумі 1 411,50 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 21.10.2013.
Суддя Т. В. Макаренко