ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/12230/13 15.10.13
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
до державного підприємства "Вугілля України"
про стягнення заборгованості 79 529 900,12 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Черей О.В. - представник за довіреністю № 1230/12 від 21.09.2012 року;
від відповідача: Андрусенко Ю.С. - представник за довіреністю № 24-12/44-Д від 24.12.2012 року.
встановив:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про стягнення з державного підприємства "Вугілля України" заборгованості в розмірі 79 529 900,12 грн., з яких заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 20 467 774,53 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом - 56 403 038,40 грн., заборгованість по пені за прострочення сплати процентів 2 659 087,19 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22.07.2011 року між публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" та державним підприємством "Вугілля України" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 81/11.
Позивачем було здійснено кредитування позичальника на умовах та в порядку, встановленому договором про відкриття кредитної лінії.
В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по договору, у зв'язку з чим у останнього за період з 15.09.2012 року по 13.06.2013 року виникла заборгованість на загальну суму 79 529 900,13 грн. (заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20 467 774,53 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 56 403 038,40 грн., заборгованість по пені за прострочення сплати процентів в розмірі 2 659 087,19 грн.)
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/12230/13, призначено розгляд справи на 22.07.2013 року.
У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні 22.07.2013 року оголошено перерву до 09.08.2013 року.
За розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.08.2013 року з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 910/12230/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є. у зв'язку із знаходженням судді Шаптала Є.Ю. на лікарняному.
За розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 30.08.2013 року справу № 910/12230/13 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю. у зв'язку з поверненням з лікарняного.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.08.2013 року суддею Шаптала Є.Ю. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2013 року.
Розпорядженням керівна апарату господарського суду м. Києва від 20.09.2013 року, у зв'язку з обранням судді Шаптали Є.Ю. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, справу передано на повторний автоматичний розподіл.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.09.2013 року справу №910/12230/13 прийнято суддею Мудрим С.М. до свого провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2013 року.
У судовому засіданні 15.10.2013 року представник позивача надав пояснення по суті справи та просив суд позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог поданої в суд 18.09.2013 року, відповідної до якої просить суд стягнути з відповідача за період з 15.09.2012 року по 10.09.2013 року заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20 467 774,53 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 74 946 737,03 грн., заборгованість по пені за прострочення сплати процентів в розмірі 3 943 942,90 грн.
Представника відповідача просив суд припинити провадження по справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
22.07.2011 року між публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (банк за договором) та державним підприємством "Вугілля України" (позичальник за договором) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 81/11 (далі -договір), відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменуються "кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що ліміт кредитної лінії (граничний розмір кредиту) становить 390 000 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.3. договору розмір процентів за користування кредитом складає 19,5% річних.
Згідно з п. 1.4. договору строк дії кредитної лінії закінчується 20 липня 2012 року.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
25.07.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до п. 1 якої банк надає позичальнику транш у сумі 200 000 000,00 грн.
26.07.2012 року між сторонам було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до п. 1 якої банк надає позичальнику транш у сумі 183 000 000,00 грн.
10.10.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до п. 1 якої банк надає позичальнику транш у сумі 7 000 000,00 грн.
Пунктами 2 та 5 додаткових угоди № 1, 2, 3 встановлено, що розмір процентів за користуванням траншем визначений у п. 1.3. основного договору, в свою чергу позичальник зобов'язується повернути транш у термін, визначений згідно з п. 9.1. основного договору.
Відповідно до п. 9.1. договору позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, що складає 12 (дванадцять) місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів, наданих менше ніж за 12 (дванадцять) місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії, зазначеного у пункті 1.4. цього договору, - шляхом їх повернення у день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.
Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором та додатковими угодами строки.
З наявних у матеріалах меморіальних ордерів та банківських виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит в загальному розмірі 390 000 000,00 грн.:
- меморіальний ордер № 179368 від 25.07.2011 р. на суму 200 000 000,00 грн.;
- меморіальний ордер № 20750 від 26.07.2011 р. на суму 183 000 000,00 грн.;
- меморіальний ордер № 77310 від 10.10.2011 р. на суму 7 000 000,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-71/13110-2012 року позов задоволено, заборгованість по кредиту в розмірі 390 000 000,00 грн., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 8 950 819,67 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 2 909 016,39 грн., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 29 039,07 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64 380,00 грн. стягнуто з ДП «Вугілля України».
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року рішення
господарського суду м. Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-71/13110-2012 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 року рішення господарського суду м. Києва від 21.11.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року залишені без змін.
Відповідно до ч.2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з пп.. 6.1., 6.2. договору проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (для кредиту у гривнях чи російських рублях) або фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для кредиту у іноземних валютах, інших ніж російські рублі). При цьому для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується при нарахуванні процентів.
Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту).
Проценти нараховані за грудень та/або квітень, позичальник зобов'язаний сплачувати у строк з 1-го чиста по 15-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Якщо після дострокової сплати процентів кредит був повністю або частково достроково повернутий у тому ж місяці, за який ці проценти нараховані, внаслідок чого фактично сплачена сума процентів перевищує розмір процентів, який підлягає сплаті, сума, яка складає різницю між фактично сплаченою сумою процентів та розміром процентів, що підлягає сплаті, вважається направленою на сплату процентів за користування кредитом за наступний місць.
У разі повного повернення кредиту не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, в якому закінчується зазначений строк, повинні бути сплачені не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії.
У разі прострочення повернення кредиту або його частини після закінчення строку дії кредитної лінії проценти, нараховані за місяць, в якому відбувається фактичне повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня його повернення.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентами за користування кредитом за період з 15.09.2012 року по 10.09.2013 року в розмірі 74 946 737,03 грн. підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20 467 774,53 грн. та пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 3 943 942,90 грн. нараховану за період з 15.09.2012 року по 10.09.2013 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань позичальник сплачує за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20 467 774,53 грн. та пені за прострочення сплати процентів в розмірі 3 943 942,90 грн. нараховану за період з 15.09.2012 року по 10.09.2013 року, наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Щодо твердження відповідача про те, що провадження у справі №810/12230/13 необхідно припинити на підставі ч.2 статті 80 ГПК України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Згідно з п.4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
Як встановлено судом, рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2012 року у справі №5011-71/13110-2012 року стягнуто заборгованість по кредиту в розмірі 390 000 000,00 грн., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 8 950 819,67 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 2 909 016,39 грн., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 29 039,07 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 64 380,00 грн. станом на 14.09.2012 року.
А в даній справі заявлені вимоги по стягненню за період з 15.09.2012 року по 10.09.2013 року, тому твердження відповідача необґрунтовані.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства "Вугілля України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4; ідентифікаційний код: 32709929) на користь публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (01001, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ідентифікаційний код: 23494714) пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 20 467 774 (двадцять мільйонів чотириста шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 53 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 74 946 737 (сімдесят чотири мільйони дев'ятсот сорок шість тисяч сімсот тридцять сім) грн. 03 коп., пеню за прострочення сплати процентів в розмірі 3 943 942 (три мільйони дев'ятсот сорок три тисячі дев'ятсот сорок дві) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисячі вісімсот двадцять) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 18.10.2013 року.
Суддя С.М.Мудрий