17.10.2013 року Справа № 904/2036/13-г
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача
суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
За участю представників сторін:
від відповідача-1: Гуля В.С., довіреність № 165 від 06.12.12;
представники позивача, відповідача-2 та третіх осіб-1,2,3 в судове засідання не з'явились.
Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство Мітекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі №904/2036/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс", м. Біла Церква
до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство Мітекс", с. Білогородка Київської області
відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ",
м. Дніпропетровськ
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської ОДПС
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про визнання договору про відступлення права вимоги від 20.12.2011 року недійсним, -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі №904/2036/13 (головуючий суддя: Петренко Н.Е., судді: Золотарьова Я.С., Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволенні.
Договір про відступлення права вимоги від 20.12.11р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Поліс" (09109, Київська область, м. Біла Церква, Шосе Сквирське, буд. 20, ЄДРПОУ 05479987), товариством з обмеженою "М'ясопереробне підприємство Мітекс" (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул. Леніна, буд. 47, ЄДРПОУ 35324895), товариством з обмеженою відповідальністю "РТЦ" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, буд. 37, ЄДРПОУ 33184262) визнано недійсним.
Стягнуто з товариства з обмеженою "М'ясопереробне підприємство Мітекс" (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул. Леніна, буд. 47, ЄДРПОУ 35324895) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" (09109, Київська область, м. Біла Церква, Шосе Сквирське, буд.20, ЄДРПОУ 05479987) витрати по сплаті судовому збору в розмірі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн. 00 коп.).
Рішення мотивовано тим, що сторони у Договорі поставки №ДП-001-11/1590 від 01.04.2011 року, за яким було передано право вимоги, обумовили, що права вимоги, що витікають з вказаного Договору поставки не можуть бути передані третій особі (п.9.5 Договору). Крім того, порушені правила п.9.12 Договору, у відповідності до якого має бути здійснено обов'язкове письмове погодження з відповідачем-2 щодо уступки право вимоги постачальником.
Не погодившись із рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач-1 із апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме:
- договір цесії підписаний уповноваженими представниками сторін, посвідчений печатками сторін; договір спрямований на дійсне настання правових наслідків;
- оскільки з моменту підписання договору цесії, договір поставки не втратив чинність і продовжує діяти, тому позивач не передав оригінал договору поставки відповідачу-1;
- підписавши договір цесії, як сторона, відповідача-2 погодився з його умовами та надав згоду на відступлення прав вимоги відповідачу-1;
- не надана оцінка тому, що п.9.5 та п.9.12 договору поставки є взаємовиключними, також не встановлено прямої заборони вчиняти правочини уступки права вимоги.
Відповідач-1 просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.
30.07.2013 року від позивача-товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" та відповідача-2-товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ" надійшли відзиви на апеляційну скаргу (т.3 а.с.235-239), в яких представники зазначають, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.
17.10.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представники відповідачів-1,2 та третіх осіб-1,2,3 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції за їх участі, та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи. В матеріалах справи відсутні обґрунтування поважності неявки представників в засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши пояснення представника відповідача-1, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін, що наведені в матеріалах справи, давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство Мітекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі №904/2036/13 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поставки № ДП-001-11/1590 від 01.04.2011 року (далі-Договір), предметом якого є обов'язок позивача в визначений строк поставити та передати у власність товар, а відповідач-2 зобов'язаний прийняти та оплатити товар, у відповідності з умовами даного Договору (т.1 а.с.11).
20.12.2011 року між позивачем та відповідачами-1,2 укладено договір про відступлення права вимоги (далі-Договір цесії), предметом якого є відступлення первісним кредитором (позивачем) новому кредитору (відповідачу-1) права вимоги у визначеній частині, належне первісному кредитору у відповідності до Договору поставки від 01.04.2011 року, укладеному між первісним кредитором та боржником (відповідачем-2), (т.1 а.с.29).
Таким чином, боржник зобов'язаний сплатити новому кредитору визначену частину суми боргу за поставлений товар у відповідному періоді, що становить 582 423,25 грн. на умовах, визначених в Договорі поставки (п.1.2 Договору цесії.).
Перелік видаткових накладних, за якими відступлено право вимоги боргу, визначено сторонами у п.1.3 Договору цесії.
Причина виникнення господарського спору в даній справі полягає в тому, що відповідач-1 не погоджується із твердженням позивача щодо підстав визнання укладеного Договору цесії від 20.12.2011 року недійсним, а саме: відсутність печатки підприємства «Поліс №1» виготовленої спеціально для засвідчення податкових накладних, що в свою чергу виключає право посадової особи Коваль Світлани Яківни (звільненої наказом від 22.12.2011 року (т.1 а.с.96) підписувати від імені підприємства позивача Договір цесії та скріплювати його печаткою.
Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що:
- текст оригіналу Договору поставки, який був оглянутий в судовому засіданні колегією суддів, не суперечить приписам ст.ст. 203, 207, 215, 638 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства;
- договір поставки не був визнаний недійсним в судовому порядку, а отже на підставі ст. 512 ЦК України підтверджується права вимоги, що випливають з Договору поставки і не можуть бути передані третій особі (п.9.5);
- сторони договору є вільними у включенні в зміст договору умов про заборону зміни кредитора, а тому, виходячи із змісту п.9.5 Договору поставки, позивач не в праві передати свої права іншій особі;
- зміст правочину суперечить положенню ч. 3 ст. 512 ЦК України Договір цесії від 20.12.2011 року, що є підставою для визнання його недійсним.
Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками господарського суду Дніпропетровської області, викладеними в рішенні у даній справі, оскільки згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 3 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Враховуючи, що відповідно до п.9.12 Договору поставки, постачальник не має права здійснювати уступку права вимоги третім особам без отримання попереднього письмового погодження покупця, а спірний договір про відступлення права вимоги був підписаний також і покупцем, колегія суддів не погоджується з висновком суду, про те, що було допущено порушення норм законодавства та умов договору поставки при укладенні оспорюваного договору.
Апеляційним господарським судом встановлено, що оригінали видаткових накладних (№25087 від 02.12.2011 року, №25086 від 02.12.2011 року, №25320 від 06.12.2011 року, №25319 від 06.12.2011 року, №25548 від 09.12.2011 року, №25550 від 09.12.2011 року, №25699 від 12.12.2011 року, №25801 від 13.12.2011 року, №26085 від 16.12.2011 року, №26088 від 16.12.2011 року, №26221 від 20.12.2011 року, №26222 від 20.12.2011 року, №26219 від 20.12.2011 року, №26218 від 10.12.2011 року), за якими утворився борг за договором поставки, передані первісним кредитором новому кредитору за актом приймання-передачі бухгалтерських документів від 21.12.2011 року (т.2 а.с.223), загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, що кореспондується з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, слід встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Доводи позивача про відсутність повноважень директора та порушення умов договору є безпідставними, належних доказів по факту вчинення зловмисних дій щодо підробки документів матеріали справи не містять, колегія суддів вважає неправомірним висновок суду про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд, також, враховує судову практику у справі №904/1233/13-г за позовом ТОВ "Поліс" до ТОВ "М'ясопереробне підприємство Мітекс" та ТОВ "РТЦ" про визнання договору про відступлення права вимоги від 20.12.2011 року недійсним, у якій постановою ВГС України від 09.10.2013 року касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2013 року без змін (т.3 а.с.41-43).
За таких обставин, рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому його слід скасувати.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство Мітекс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі №904/2036/13 задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2013 року у справі №904/2036/13 скасувати.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство Мітекс" суму судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру в розмірі 1 147,00 (одна тисяча сто сорок сім) грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробне підприємство Мітекс" суму судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в розмірі 573,50 (п'ятсот сімдесят три грн.) 50 коп.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст складений 21.10.2013 року.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя І.В. Тищик
З оригіналом згідно
Пом. судді: Ю.В. Шевченко
21.10.2013 року