15.10.2013 року Справа №904/5189/13
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Пархоменко Н.В.- доповідача
суддів: Коваль Л.А., Чередка Є.А.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
за участю представників сторін:
від прокурора: заступник начальника відділу прокуратури Дніпропетровської області: Кутузова В.О., посвідчення № 012329 від 01.11.2012р.
від позивача: Кнір К.В., представник, довіреність № 4/8-32 від 10.01.13;
від відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013р. за № 904/5189/13
за позовом Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест", смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
про внесення змін до пунктів 1.3, 3.1 та 3.2 договору від 29.04.2003р. оренди земельної ділянки,
У липні 2013р. прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013р. у справі №904/5189/13 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено повністю. Внесено зміни до пунктів 1.3, 3.1. та 3.2 Договору від 29.04.2003р. оренди земельної ділянки, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за №1804, державна реєстрація якого відбулась 14.05.2003р. за №3393, викладено їх в наступній редакції:
„1.3. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 23.01.2013р. становить 2 968 771 грн. 57 коп.";
„3.1. Річна орендна плата за частку 27,57% або 0,0365 га земельної ділянки встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 24 554 грн. 71 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється цим кодексом";
„3.2. Орендна плата вноситься у строки визначені чинним законодавством. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів його діяльності, на банківський рахунок Дніпропетровської міської ради, який попередньо в письмовій формі уточнюється орендарем щорічно, на початок бюджетного року"
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест" в доход Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області 1 147 грн. 00 коп. - судового збору.
Не погодившись із рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскільки відповідно до статей 651,652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Також скаржник зазначає у скарзі, що дотримання сторонами порядку, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України, господарським судом першої інстанції не досліджувалось, хоча про порушення порядку внесення змін до договору зазначалось у запереченні на позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2013 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 15.10.2013 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення 28.08.2013р.
Представник прокурора та позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги та просили залишити рішення суду без змін.
В судовому засіданні 15.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест"(орендар) 29.04.2003р. було укладено договір оренди земельної ділянки.
Пунктом 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах цього договору частку (27,57%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,1324 га (площа частки складає 0,0365 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, пл. Дзержинського, 1 для фактичного розміщення магазину, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:08:743:0028 згідно з планом земельної ділянки, що додається.
Договір оренди було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., про що зроблено запис в реєстрі від 29.04.2003р. за №1864, державна реєстрація якого відбулась 14.05.2003р. за №3393.
Відповідно до пункту 2.1 договору земельна ділянка передається до 26.02.2018; після закінчення терміну договору його дія скінчується.
Згідно пункту 1.3 Договору оренди (у редакції додаткової угоди від 26.07.2005р.) грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цієї додаткової угоди: 1 226 077 грн. 91 коп.
26.07.2005р. сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 29.04.2003р.
Пунктом 3.1. договору визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), з урахуванням того, що площа частки, за яку справляється орендна плата становить 27,57% або 0,0365 га, у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку .
Відповідно до пункту 3.2 Договору оренди (у редакції додаткової угоди від 26.07.2005р.) зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.
У пункті 3.7 Договору оренди (у редакції додаткової угоди від 26.07.2005р.) розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - змін у цільовому використанні земельної ділянки; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 8.1 Договору оренди зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку (пункт 8.2 Договору).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008 року.
В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
За приписами статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).
З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).
Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно з законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Згідно частини 2 статті 12 цього Закону нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону приводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до положень статей 20 та 23 цього Закону за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель.
Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки землі урегульований "Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затвердженим спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Українською академією аграрних наук від 27.01.2006р. за №18/15/21/11.
Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Тобто, вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема до нормативної грошової оцінки можуть бути задоволені тільки на підставі виданого у відповідності з вимогами вищезазначеного Порядку витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Наданий прокурором витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (c.с. 31) відповідає вимогам Порядку та є належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.
Відповідно до зазначеного витягу від 23.01.2013р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:08:743:0028) нормативна грошова оцінка земельної ділянки що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, пл. Дзержинського, буд. 1 площею 0,1324 га становить 2 968 771 грн. 57 коп. Таким чином, річна орендна плата за частку 27,57% або 0,0365 га зазначеної земельної ділянки становить 24 554 грн. 71 коп.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
У разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за користування земельними ділянками, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку (п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
Прийняте органом місцевого самоврядування рішення щодо визначення розміру річної орендної плати за користування земельною ділянкою, у встановленому законом порядку не скасовано.
Повідомлення про встановлення розміру річної орендної плати, відповідно до рішення міської ради № 216/8 від 02.02.2011 року та приведення укладених договорів у відповідність з вимогами чинного законодавства було опубліковане в офіційному виданні Дніпропетровської міської ради - газеті "Наше місто" від 22.02.2011 року із зазначенням необхідності звернутися до міської ради для вирішення питання щодо приведення договору оренди землі до вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 пункту 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки договором та законом передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Верховний Суд України в постанові від 20.11.2012 року у справі №28/5005/640/2012 зазначив, що встановлення ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.
Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі, стосовно не дослідження судом першої інстанції дотримання сторонами порядку передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України, суд всебічно дослідив ці обставини. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.
Приймаючи до уваги викладене, оскаржуване рішення суду прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права при повному дослідженні обставин справи, підстави для його скасування відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи, що позов прокурора був задоволений судом, на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України правомірно були віднесені судові витрати.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АТБ-інвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013р. у справі № 904/5189/13 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2013р. у справі №904/5189/13 без змін.
Повний текст постанови складений
21.10 .2013р.
Головуючий суддя Н.В. Пархоменко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко