79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.10.13 Справа№ 2/1396-16/128А
Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів-Винники;
до відповідача: Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м. Львова, м. Львів
про: скасування рішення від 21.08.2006 року № 336/04/2667207779 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків
В судовому засіданні брали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2 - юрист довіреність № 5135/06 від 24.07.2006р.
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи: Ухвалою від 04.10.2006 року господарський суд відкрив провадження у справі за позовом суду за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м. Львова про скасування рішення від 21.08.2006 року № 336/04/2667207779 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків. Справу призначено до судового розгляду на 21.10.2006 року.
24.10.2006 року судом зупинено провадження у справі на підставі п. 4 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства та надано сторонам строк для примирення до 31.01.2007 року.
07.05.2007 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 22.05.2007 року.
Ухвалою від 22.05.2007 судом повторно зупинено провадження у справі на підставі п. 4 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України та поновлено провадження у справі ухвалою від 31.10.2011 року.
15.11.2011 року господарський суд виніс ухвалу про передачу матеріалів адміністративної справи № 2/1396-16/128А на розгляд Окружного адміністративного суду Львівської області відповідно до п. 2 ч.1 ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України.
28.11.2011 року Львівським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про прийняття справи до провадження від 28.11.2011 року, а ухвалою від 20.01.2012 року передано адміністративну справу № 2а-13427/11/1370 на розгляд господарському суду Львівської області з посиланням на ч. 6 розд. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, оскільки адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарським судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядається і вирішується цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.
Ухвалою від 08.02.2012 року господарський суд Львівської області повторно направив матеріали справи на розгляд Львівського окружного адміністративного суду. Вищезазначену ухвалу 29.08.2013 року скасовано Львівським апеляційним адміністративним судом, а матеріали справи направлено господарському суду Львівської області для подальшого розгляду.
В зв'язку із відпусткою судді Ділай У.І., розпорядженням заступника керівника апарату суду було проведено автоматизований розподіл справи № 2/1396-16/128А та передано до розгляду судді Р.Матвіїву.
Ухвалою від 11.09.2013 року суддя Матвіїв Р.І. прийняв справу № 2/1396-16/128А до розгляду та призначив судове засідання на 02.10.2013 року.
02.10.2013 року за клопотанням відповідача судом було відкладено розгляд справи на 11.10.2013 року
В судове засідання 11.10.2013 року представник відповідача не з'явився, хоча був повідомлений про час і місце розгляду справи відповідно до ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів відповідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу роз'яснено його обов'язки передбачені ст. ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 11.10.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази відповідно ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
17-21.08.2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_1) за період з 01.01.2004 року по 21.08.2006 року.
Згідно акту № 65 від 21.08.2006 року перевіркою встановлено заниження нарахованих страхових внесків Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на суму 5758,13 грн.
На підставі рішення № 336/04/2667207779 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 21.08.2006 року до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 2076,02 грн., які підлягають до сплати до Управління пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення.
Як встановлено судом, на момент здійснення перевірки та за період, за який було здійснено перевірку Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 знаходився на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_4 від 31.12.2005 року, свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 17.12.2004 року та свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 15.12.2003 року.
Рішення № 336/04/2667207779 від 21.08.2006 року позивачем оскаржувалось до головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області. Скаргу залишено без задоволення рішенням № 47 від 25.09.2006 року.
03.10.2006 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із позовом про скасування рішення від 21.08.2006 року № 336/04/2667207779 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Згідно із ст. ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» п п. 2.1.1 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду страхувальниками, та відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці: підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру.
Згідно Закону України від 09.07.2003року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 1058-IV), суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003року № 1058-ІV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.
Відповідно до частини другої статті 106 зазначеного Закону суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених частиною третьою вказаної статті Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
При цьому нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-IV, а також пунктом 6 частини першої статті 13, частинами десятою та одинадцятою статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
За період з червня 2004 року по березень 2005 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 проводилися нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Проте, згідно поданого Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2005 року, ним проведено зменшення страхових внесків на суму 2 099,20 грн., що відповідає сумі нарахованих страхових внесків за період з червня 2004 року по березень 2005 року. У зв'язку з допущеними порушеннями законодавства щодо нарахування та сплати страхових внесків, управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова проведено позапланову перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, про що складено акт № 65 від 21.08.2006 року згідно якого донараховано страхові внески за період з червня 2004 року по липень 2006 року в сумі 5 758,13 грн.
Згідно картки особового рахунку страхувальника - юридичної особи, яка має найманих працівників (32%,4%,42%) Розділ І, за період з червня 2004 року по липень 2006 року сума, зарахована в рахунок сплати внесків з частини єдиного податку, що надійшла на рахунок Пенсійного фонду, становить 2 604,09 грн. Таким чином, станом на 01.09.06 недоїмка зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить: 5 758,13 - 2 604,09 = 3 154,04 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за донарахування територіальним органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховані ці суми, про що управлінням ПФУ в Личаківському районі прийнято рішення №336/04/266720779 від 21.08.06 року.
Частиною 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч. 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Посилання скаржника щодо подвійного оподаткування не можуть братися до уваги з наступних підстав.
Статтею 5 Закону визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цим внесками.
Згідно п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Зазначені страхувальники згідно ч. 1 ст. 15 Закону є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
Обов'язковість сплати страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, та не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
З метою уникнення подвійного оподаткування суми коштів, що надходять до Пенсійного фонду від органів Державного казначейства, як частина єдиного податку, зараховуються в рахунок платежів по страхових внесках за відповідні базові періоди.
Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство (п. 4 ст. 18 Закону).
Частиною 6 ст. 18 Закону зазначено, що законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Несплата страхових внесків є порушенням прав найманих працівників страхувальника щодо їх пенсійного забезпечення визначених ст. 46 Конституції України.
Із врахуванням викладеного заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків складає 2076 грн. 02 коп., і відповідно рішення від 21.08.2006 року № 336/04/2667207779 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків є обґрунтованим та правомірним.
Керуючись ч. 4 розділу 7, ч. 5 розділу 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 7, 69-71, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Р. Матвіїв