№ справа:114/1672/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Пиркало Тетяна Василівна
№ провадження:11-кп/190/778/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дорошенко Т. І.
"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Дорошенко Т.І.
Суддів -Куртлушаєва І.Д., Опанасюка О.Д.
при секретарі - Іонової С.Я.
за участю прокурора - Бородіної І.Т.
обвинуваченого потерпілогоОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження №12013130340000496 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора АР Крим Домнікова О.М. на вирок Роздольненського районного суду АР Крим від 23 серпня 2013 року у відношенні
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Велика Шапківка Куп'янського району Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: - 16.04.1999 року Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим за ст.94 КК України до 9 років позбавлення волі, 24.10.2005 року звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 2 місяці 20 днів; - 19.07.2012 року Роздольненським районним судом АР Крим за ч.1 ст.185 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
Вироком Роздольненського районного суду АР Крим від 23 серпня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням 2 роки з покладенням обов'язку відповідно до ст.76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7, будучи раніше судимим 19.07.2012 року Роздольненським районним судом АР Крим за ч.1 ст.185 КК України, на шлях виправлення не встав та повторно вчинив аналогічний злочин.
Так, у кінці липня 2012 року ОСОБА_7, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись на полі біля с. Роздольне Роздольненського району, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав брезент вартістю 300 грн., що належить ОСОБА_8 З викраденим майном зник, розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому матеріальний збиток на вказану суму.
В апеляційній скарзі перший заступник прокурора АР Крим Домніков О.М., не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі без застосування ст.75 КК України.
Свої доводи мотивує невідповідністю призначеного судом покарання особі обвинуваченого через його м'якість.
Як вказує прокурор, при призначенні покарання судом не враховано, що обвинувачений раніше вчиняв тяжкі злочини, за які має судимість, та безпідставно не визнав в якості обставини, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, що призвело до необґрунтованого застосування до ОСОБА_7 положень ст.75 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора Домнікова О.М., обвинуваченого ОСОБА_7, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та в останньому слові просив вирок суду залишити без змін, потерпілого, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, і сторонами не оскаржуються. Дії ОСОБА_7 судом були правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Так, у відповідності зі ст.12 КК України вчинений ОСОБА_7 злочин відноситься до категорії середньої тяжкості.
Згідно з даними про особу, ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працевлаштований, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, разом з тим має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
У відповідності зі ст.66 КК України суд першої інстанції визнав в якості обставини, яка пом'якшує покарання, щире каяття ОСОБА_7 у вчиненому, що знайшло підтвердження матеріалами кримінального провадження. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, в силу ст.67 КК України судом першої інстанції не встановлено.
Виходячи із сукупності усього зазначеного, приймаючи до уваги конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, а також думки потерпілого у суді апеляційної інстанції, який просив залишити обвинуваченому покарання призначене судом першої інстанції, колегія судів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що цілі покарання зазначені у ст.50 КК України, можуть бути досягнуті без реального знаходження обвинуваченого у місцях позбавлення волі при здійсненні контролю за його поведінкою з боку держави, та призначив йому покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про застосування до ОСОБА_7 вимог ст.75 КК України, колегія судів враховує й думку прокурора, що підтримував обвинувачення у суді першої інстанції, та у дебатах просив суд звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Доводи прокурора про те, що суд недостатньо врахував дані про особу обвинуваченого при призначенні покарання є безпідставними, оскільки суд взяв до уваги як обставини вчиненого злочину, так і ті дані на які посилається апелянт.
Щодо невизнання судом як обтяжуючої обставини рецидиву злочинів, то з урахуванням характеру вчиненого злочину таке рішення не суперечить вимогам ч.2 ст.67 КК України. Злочин, передбачений ст.94 КК України, було скоєно ОСОБА_7 ще у 1999 році, тобто з моменту його вчинення минуло більш ніж дванадцять років, після звільнення умовно-достроково обвинувачений від органів досудового слідства і суду не ухилявся, у 2012 році вчинив злочин проти власності, що було враховано при кваліфікації його дій за ознакою повторності.
З урахуванням викладеного, колегія судів прийшла до висновку, що призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у кримінальному провадженні не встановлено.
За таких обставин, доводи прокурора щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 м'якого покарання колегія судів знаходить необґрунтованими та підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора АР Крим Домнікова О.М. - залишити без задоволення.
Вирок Роздольненського районного суду АР Крим від 23 серпня 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді
Дорошенко Т.І. Куртлушаєв І.Д. Опанасюк О.Д.