Провадження 22ц/790/5954/13 Головуючий 1 інст. - Сиротников Р.Є.
Справа № 643/2358/13-ц Доповідач - Пилипчук Н.П.
Категорія - право власності
18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Борової С.А., Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Асєєвій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2013 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він є власником нежитлових приміщень першого поверху в будинку АДРЕСА_1 та самовільно за власні кошти здійснив їх реконструкцію з добудовою додаткового приміщення, технічний стан будівельних конструкцій якої знаходиться в задовільному стані, забезпечує несучу здатність необхідну для подальшої експлуатації. Однак, у зв'язку з тим, що реконструкція проведена без належного дозволу, він вимушений звернутися до суду. Просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення першого поверху з улаштуванням окремого входу в літ. «А-9», а саме: нежитлове приміщення №3-1 площею 24,3 кв.м.; нежитлове приміщення №3-2 площею 16,3 кв.м.; нежитлове приміщення №3-3 площею 16,5 кв.м.; нежитлове приміщення №3-4 площею 2,4 кв.м.; нежитлове приміщення №3-5 площею 12,5 кв.м., всього загальною площею 72,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2013 року ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм права. Вказує, що виникнення права власності на спірне нерухоме майно було можливе лише після отримання дозволу на будівництво об'єкта нерухомості, прийняття його в експлуатацію та проведення державної реєстрації, а ОСОБА_1 з відповідною заявою до Харківської міської ради не звертався.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний об'єкт може бути визнано власністю позивача в порядку ст. 331 ЦК України.
Проте, погодитись з таким висновком суду неможна, оскільки такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального права і суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №32820932 від 11.01.2012 року ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 50,3 кв.м. в житловому будинку літ. А-9, за адресою: АДРЕСА_1.
Із технічного паспорту виготовленого КП ХМБТІ вбачається, що позивач здійснив реконструкцію вказаних нежитлових приміщень з добудовою додаткового приміщення.
Згідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самовільно реконструйованих з улаштуванням прибудови нежитлових приміщень першого поверху №№3-1чЗ-5 в будинку літ. А-9 по АДРЕСА_1, виконаного на замовлення позивача ТОВ «НТК Енерго- Тайм» (ліцензія АВ №591993), визнане таким, що технічний стан будівельних конструкцій знаходиться в задовільному стані, який відповідає вимогам надійності та безпечності в подальшій експлуатації. Суттєвих ознак пошкодження основних конструкцій (видимих прогинів, тріщин, відшарувань) в межах приміщень на момент обстеження не встановлено. Зовнішній огляд приміщень та фасадів будинку на момент обстеження не виявив наявності ушкоджень та деформацій несучих та огороджуючих конструкцій та відхилень від архітектурно-будівельних норм. Використані при будівництві матеріали та конструктивні елементи (в межах обстежених приміщень) мають достатню міцність і відповідають вимогам будівельних норм по несучій здатності. Ступінь зносу перетинів несучих та огороджуючих конструкцій не перевищує гранично допустимих параметрів. Конструктивні елементи обстежених приміщень в цілому не протирічать будівельно-технічним, протипожежним і санітарно-гігієнічним вимогам.
Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури, додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельних контроль та нагляд, який у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами.
За змістом ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Питання прийняття в експлуатацію об*єктів самочинного будівництва врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461.
За змістом зазначених норм, готовність об'єкту до експлуатації, встановлюється шляхом видачі Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю документу про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року N 6, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Судовою колегією встановлено, що в установленому законом порядку для вирішення питання про прийняття в експлуатацію будівлі позивач не звертався.
Таким чином, обов'язкові передумови набуття права власності позивачем не виконані.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є суттєвими, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 березня 2013 року скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - Судді -