Справа № 819/2335/13-a
15 жовтня 2013 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Білоус І.О.
При секретарі судового засідання Габрилецькій С. Є.
за участі представників:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - Сойки Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі про скасування рішень про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності № 2078, № 2079, № 2080 від 26.09.2013 року, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі про скасування рішень про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності № 2078, № 2079, № 2080 від 26.09.2013 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив, що 26 вересня 2013 року позивачем було подано документи первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб до УПФУ в м. Тернополі за 2004 - 2006 роки. Однак, актами № 2078, № 2079, № 2080 від 26 вересня 2013 року складеними уповноваженою особою УПФУ в м. Тернополі було встановлено факт несвоєчасності подання документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб до УПФУ в м. Тернополі за 2004-2006 рік.
Зазначив, що на підставі вищевказаних актів управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були винесені рішення про застосування до ФОП ОСОБА_3 фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України № 2078 на суму 170 грн., № 2079 на суму 170 грн. та № 2080 на суму 170 грн. від 26 вересня 2013 року.
Прийняті відповідачем оскаржувані рішення вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки норма закону на підставі якої було застосовано до позивача фінансові санкції втратила чинність 01.01.2011 року у відповідності до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тобто не діяла на день винесення вищевказаних рішень.
Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі актів № 2078, № 2079, № 2080 від 26 вересня 2013 року рішень про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України № 2078 на суму 170 грн., № 2079 на суму 170 грн. та № 2080 на суму 170 грн. від 26 вересня 2013 року здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України.
Додатково відмітила, що відповідно до п. 7 розділу VIII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 знаходиться на обліку в органах Пенсійного фонду України та є платником внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01.01.2011р.) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Згідно вимог ч. 1) п.п. 1.3 п. 1 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 7-6 від 10.06.2004 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Перелік форм документів первинної звітності до СПОВ наведено у розділі 2 цього Порядку.
Як випливає з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, що 26 вересня 2013 року позивачем було подано документи первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб до УПФУ в м. Тернополі за 2004 - 2006 роки.
Однак, актами № 2078, № 2079, № 2080 від 26.09.2013 року складеними уповноваженою особою УПФУ в м. Тернополі було встановлено факт несвоєчасності подання документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб до УПФУ в м. Тернополі за 2004-2006 рік.
На підставі зазначених актів управлінням Пенсійного фонду України в місті Тернополі були винесені рішення про застосування до ФОП ОСОБА_3 фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України № 2078 на суму 170 грн., № 2079 на суму 170 грн. та № 2080 на суму 170 грн. від 26 вересня 2013 року.
Вказані фінансові санкції були застосовані на підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01.01.2011р.), якою передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратила чинність з 01.01.2011 відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваних рішень управлінням ПФУ в м. Тернополі до позивача було застосовано фінансові санкції на підставі норми закону, яка втратила чинність з 01.01.2011 та станом на момент застосування фінансових санкцій не діяла.
Посилання відповідача на абзац шостий пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки вказані повноваження, в тому числі і щодо застосування фінансових санкцій зберігається за органами Пенсійного фонду України лише в частині контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків за умови існування заборгованості зі сплати внесків або нарахованих сум штрафних санкцій у період до 01.01.2011.
Доказів існування заборгованості зі сплати страхових внесків чи нарахованих сум штрафних санкцій до 01.01.2011 та непогашення такої заборгованості на момент прийняття оскаржуваних рішень відповідачем не надано, а судом не здобуто, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність з 01.01.2011 та про порушення прав та охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_3
Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд приходить до переконання, що при прийнятті оскаржуваних рішень управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі керувалось нормою закону, яка втратила чинність тобто не на підставі передбаченій Конституцією та законами України, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись, 35,86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у м. Тернополі № 2078 від 26.09.2013 р., № 2079 від 26.09.2013 р., № 2080 від 26.09.2013 р.
3. Повернути з державного бюджету України сплачений позивачем судовий збір у сумі 34, 41 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 18.10.2013 р.
Суддя Білоус І.О.
копія вірна
Суддя Білоус І.О.