Справа № 133/551/13-ц Провадження № 22-ц/772/2997/2013Головуючий в суді першої інстанції:Навроцький А.П.
Категорія: 27 Доповідач: Копаничук С. Г.
10 жовтня 2013 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Копаничук С.Г.
Суддів: Стеблюк Л.П., Медвецького С.К.
при секретарі: Торбасюк О.І.
за участю представника позивача Роя В.Л., представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Козятинського міськрайонного суду від 08 серпня 2013 року,
В лютому 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором, посилаючись на те, що 04.08.2008 року між ним та відповідачем було укладений договір №ZRXRRX11700037, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 8784.84 грн. зі сплатою 0.12% на рік за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 04.06.2009 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам ( «Розстрочка») (Стандарт) складає кредитно-заставний договір. Зобов'язання за даним договором відповідач виконував не належним чином, чим допустив заборгованість станом на 18.10.2012 року в розмірі 83973,26 грн., з яких: 8102,42 грн. - заборгованість за кредитом; 4,98 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 71390,94 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3974,92 грн. - штраф (процентна частина), яку банк просить стягнути з відповідача.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 08.08.2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить вказане рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зазначив, що суд помилково застосував встановлену ЦК України позовну давність до даних правовідносин, оскільки відповідно до п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, з якими погодився відповідач, термін позовної давності був збільшений до 5 років і позов подано банком межах цього строку.
Заперечуючи проти скарги представник позивача ОСОБА_3 вважає її доводи безпідставними, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте вказаним вимогам рішення суду не відповідає.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції встановив, що 04.08.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №ZRXRRX11700037, за яким банк надав відповідачеві споживчий кредит для придбання телевізора в сумі 8784,84 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,12% на рік та з кінцевим терміном повернення 04.06.2009 р. ПАТ КБ «Приватбанк» подано позов до суду 22.02.2013 року.
Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд виходив з того, що банк звернувся до суду за захистом своїх прав з пропуском трьохрічного строку позовної давності , який розпочався 04.06.2009 року.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна, оскільки суд допустив неповне з'ясування судом обставин справи, що стосуються спливу строку позовної давності щодо вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків за користування ним.
Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
З заяви ОСОБА_4 на отримання кредиту вбачається, що із умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» (Стандарт) (далі - умови) він погодився (а.с.64)
Відповідно до п.1.4 даних умов кредитно-заставний договір - це договір укладений між банком та позичальником шляхом підписання позичальником заяви позичальника, яка разом з запропонованими Приватбанком Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам та Тарифами складає кредитно-заставний договір.
П 5.5 умов передбачено, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Отже, позивач має право звернутись до суду з такими вимогами протягом 5 років, починаючи від дня, коли банк дізнався про порушення свого права.
Як вбачається з договору, строк його дії встановлено до 04.06.2009 року включно, отже з цього часу банк дізнався про порушення свого права. Тому строк позовної давності спливає 04.06.2014 року, а даний позов подано до суду 22.02.2013 року.
Таким чином, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення кредиту та відсотків у межах строку позовної давності, висновок суду про його пропуск є невірним, а ухвалене судом рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині з підстав його пропуску є незаконним і підлягає скасуванню.
Тому доводи апеляційної скарги щодо цього є обґрунтованими.
Крім того, з роз'яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року вбачається, що суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звернулись до суду за їх захистом. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Всупереч вказаним роз'ясненням постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 року суд першої інстанції не встановив чи були порушенні права та інтереси банку відповідачем, а відразу відмовив в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Разом з тим, ці обставини підлягають встановленню судом апеляційної інстанції.
Зі змісту ст.1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно заяви позичальника на отримання кредиту, його погашення здійснюється в наступному порядку: починаючи з 01.09.2008 року щомісяця з « 1» по « 5» число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти у сумі 878,97 грн. (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з умовами.
Суд встановив, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, повернення кредиту не здійснював, тому станом на 18.10.2012 року допустив заборгованість за кредитом - 8102,42 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 4,98 грн., що підлягає стягненню з відповідача.
За таких обставин, доводи скарги щодо цього є підставними, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотків за користування ним.
Доводи скарги про неврахування судом при відмові у стягненні неустойки, збільшеного строку позовної давності до п'яти років, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Зі змісту ч.2 ст. 258 ,ч.1 ст.546, ст.549 ЦК України вбачається, що неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язання, тобто санкцією за неналежне його виконання, щодо застосування якої законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік.
П.п.5.1, 5.3 вказаного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту та при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань нараховується неустойка.
З матеріалів справи вбачається, що банк нараховував неустойку з 30.09.2008 року.
Однак, з вимогою про її стягнення банк звернувся до суду поза межами спеціального скороченого строку позовної давності в один рік, тому рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, а доводи скарги щодо цього безпідставними.
Враховуючи, що рішенням суду позов банку задоволено частково, а у відповідності до ст..88 ЦПК України судові витрати стягуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому розмір судових витрат понесених позивачем, який підлягає стягненню з відповідача становить 81,07 грн.
Керуючись ст. ст. 254, 256, 631, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 88, 307, 309, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду від 08 серпня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 18.10.2012 року в сумі 8107,40 грн., що складається з: 8102,42 грн. - заборгованості за кредитом; 4,98 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 81,07 грн. судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
З оригіналом вірно: