Справа № 606/829/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.
Провадження № 11-кп/789/100/13 Доповідач - Комендат Р.Т.
Категорія - ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.2 ст. 289 КК України
16 жовтня 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Комендата Р.Т.
суддів - Подковського О. А., Римар Т. М.,
при секретарі Нищому О.Т.,
за участі прокурора Семенця О.А.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
за допомогою технічного засобу «Оберіг»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Теребовлянського районного суду від 23 серпня 2013 року про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.ч.2,3 ст.185, ч.3 ст.357, ч.2 ст. 289 КК України, ОСОБА_1 за ч.2 ст.289 КК України,-
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, зареєстрованого в АДРЕСА_1 жителя АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України - 4 роки позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 185 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
за ч. 3 ст. 357 КК України - 2 роки обмеження волі.
за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без змін і строк відбуття покарання йому рахується з часу затримання з 05 лютого 2013 року.
Цивільні позови ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПП «Колумбус», ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 до ОСОБА_3 залишені без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_3 6 355 грн. 40 коп. судових витрат.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця смт. В. Березовиця, Тернопільського району, жителя АДРЕСА_2, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.289 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_18 обрано запобіжний захід - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу і взято під варту із зали суду.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_1 88 грн. 02 коп. судових витрат.
Долю речових доказів вирішено.
Згідно вироку суду,.в ніч з 20 на 21 серпня 2012 року, у вечірній час ОСОБА_3 вступив у злочинну змову із ОСОБА_1 направлену на незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ 110307, НОМЕР_1, який знаходився біля будинку АДРЕСА_3 Тернопільського району.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_1 близько 01 год. 21 серпня 2012 року автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2, приїхали до будинку АДРЕСА_3 де знаходився автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та ОСОБА_2 В подальшому переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та їхні дії не будуть поміченими сторонніми особами, ОСОБА_1 спостерігав за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_3 шляхом підбору ключа, відчинив автомобіль ЗАЗ 110307 та спробував запустити двигун. Побачивши, що двигун не запускається, ОСОБА_3 під'їхав автомобілем ВАЗ 2107 до автомобіля ЗАЗ 110307, буксировочним тросом причепив автомобіль ЗАЗ 110307 до автомобіля ВАЗ 2107, ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля ЗАЗ 110307 та буксируючи даний автомобіль вони перемістили у гаражне приміщення по місцю проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_2
Таким чином ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 незаконно заволоділи транспортним засобом - автомобілем ЗА3 110307, НОМЕР_1 заподіявши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 17312, 84 гривень.
Крім цього, даним вирок визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та засуджено за:
ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;
ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі.
ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, однак даний вирок ним не оскаржено.
В апеляцій скарзі обвинувачений ОСОБА_1 не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчиненого ним кримінального правопорушення, просить застосувати положення ст.75 КК України - звільнити від відбування покарання з випробуванням, мотивуючи тим, що судом не взято до уваги всіх пом'якшуючих вину обставин, а саме: повне визнання ним своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як на досудовому, так і судовому слідстві, а також те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше.
Вказує, що готовий відшкодувати шкоду потерпілій стороні.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1, який в судових дебатах та останньому слові підтримав подану ним апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просить даний вирок суду змінити і застосувати положення ст.75 КК України - звільнити від відбування покарання з випробуванням, потерпілу ОСОБА_2, яка вважає, що при умові відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 вартості викраденого автомобіля в сумі 17312, 84 гривень можливе застосування до нього ст.75 КК України, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України та не вбачає підстав для його зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні, а саме незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються перевіреними судом першої інстанції доказами, які не оскаржуються учасниками кримінального провадження, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України.
Що стосується покарання, то воно призначене обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, яке б сприяло запобіганню вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно п.9 Постанови пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року №7 (із змінами, внесеними згідно з постановами ПВСУ №18 від 10 грудня 2004 року, № 8 від 12 червня 2009 року та №11 від 06 листопада 2009 року) «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 ст. 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку.
Суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину і особу обвинуваченого.
В повному об'ємі судом враховані і пом'якшуючі вину обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.
Як вбачається з вироку, суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, врахував те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується, раніше не судимий та призначив йому мінімальне покарання передбачене санкцією інкримінованої статті обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_3 постановлений щодо нього вирок судом першої інстанції не оскаржує, але в інтересах виконання завдань кримінального провадження, колегія суддів перевірила ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі та приходить до переконання, що вирок суду є законним і обґрунтованим. Підстав для його зміни чи скасування, передбачених ст.409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2013 року - без змін.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
підпис підпис підпис
Судді: Р.Т.Комендат, О.А.Подковський, Т.М.Римар
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Р.Т. Комендат