Справа № 450/1295/13-ц Провадження № 2/450/1073/13
"07" жовтня 2013 р.Пустомитівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді -Кукси Д. А.
при секретарі -Оленич О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, -
Позивачка ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом в якому просить суд визнати недійсним заповіт від 17.07.2008 року, складений ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівськогорайонного нотаріального округу ОСОБА_6
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали та в їх обґрунтування покликаються на те, що за час проживання однією сім'єю позивачки ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з 1996 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що встановлено рішенням Пустомитівського районного суду від 12.08.2011 року, останній 14.07.2008 року склав заповіт, перебуваючи у Пустомитівський ЦРЛ в присутності свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, згідно якого все своє майно яке буде йому належати на день смерті заповів позивачці ОСОБА_3 Позивачка вказує, що не дивлячись на волю ОСОБА_5 виражену у заповіті від 14.07.2008 року, незважаючи на перебування останнього у важкому хворобливому стані, його син ОСОБА_11, 16.07.2008 року забрав батька з реанімаційного відділення лікарні у квартиру за адресою : АДРЕСА_1, тобто за місцем її та ОСОБА_5, спільного проживання, де у її відсутності, 17.07.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 було посвідчено заповіт ОСОБА_5 на користь його внука, відповідача по справі ОСОБА_4
Позивачка вказує, що заповіт складений від імені ОСОБА_5 17.07.2008 року є недійним та суперечить волевиявленню заповідача, оскільки, на момент складання заповіту 17.07.2008 року, ОСОБА_5 перебував у дуже важкому хворобливому стані і не міг виявити бажання скласти новий заповіт на користь онука, враховуючи вже складений заповіт на її ім'я, та причин міняти своє рішення у нього не було. Недійсність заповіту також, випливає з того, що на момент складення оскаржуваного заповіту, усі посвідчуючі особу заповідача ОСОБА_5 документи, зокрема : паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія та ряд інших правовстановлюючих документів перебували у позивачки та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5, був переданий нею відповідачу ОСОБА_4 лише ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто у день смерті ОСОБА_12, Таким чином, окрім відсутності волі заповідача, нотаріусом який посвідчив заповіт від 17.07.2008 року не дотримано вимог закону про посвідчення такого, а саме не встановлено особу заповідача. На підставі наведеного позивачка просить суд позовні вимоги задоволити та визнати оскаржуваний заповіт недійсним.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнали та просять суд в їх задоволенні відмовити, у зв'язку з їх безпідставністю, оскільки заповіт від 17.07.2008 року складений ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу повністю відповідає волевиявленню заповідача та при його носвідченні нотаріусом дотриманню усіх умов посвідчення такого.
Проаналізувавши покази сторін та матеріали справи, дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що обставини на які покликається позивач у позовній заяві, як на підстави для задоволення заявлених позовних вимог не знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах.
Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Судом встановлено, що 14.07.2008 року ОСОБА_5 перебуваючи в приміщенні Пустомитівської ЦРЛ склав заповіт у присутності свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, посвідчений головним лікарем Пустомитівської ЦРЛ Фединою Ярославовм Івановичем, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом матиме право заповів позивачці ОСОБА_3.
Згідно ч. 2 ст. 1254 ЦК Україн, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Судом встановлено, що 17.07.2013 року ОСОБА_5 склав заповіт посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі за № 1455, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом матиме право заповів своєму внукові, відповідачу по справі ОСОБА_4.
Згідно ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках, відповідно до положень ст. 1253 ЦК України, присутність не менш як двох свідків при посвідченню заповіту є обов'язкововю.
Судом встановлено, що у зв'язку з хворобою - частковим паралічем заповідача ОСОБА_5, на його особисте прохання та в його присутності, текс заповіту записано з його слів, прочитано та підписано ОСОБА_15 в присутності свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за місцем проживання заповідача ОСОБА_5, за адресою : АДРЕСА_1, про що нотаріусом який посвідчував заповіт зазначено у посвідченому написі.
Суд критично оцінює доводи позивачки про недійсність заповіту з підстав не усвідомлення заповідачем ОСОБА_5 в момент складення заповіту від 17.07.2013 року значення своїх дій та відсутності волі на його складення, у зв'язку важким хворобливим станом, а також посвідчення право чину без жодного документу, що посвідчує особу заповідача. оскільки такі твердження позивачки не знайшли свого підтвердження в представлених суду доказах та встановлених фактичних обставинах справи, зокрема :
Згідно інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5, п. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу; п. 13 при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати правочин, заяву або інший документ, підписується інша фізична особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього; п. 14 при посвідченні правочину визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть участь у ньому; п 16 якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі.
Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Суд вважає, що факт вільного волевиявлення заповідача ОСОБА_5 при складанні оскаржуваного заповіту від 17.07.2008 року та усвідомлення значення своїх дій об'єктивно стверджується показами допитаних в судовому засіданні в якості свідків : ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 які в своїх показах вказали, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 під час складення заповіту від 17.07.2008 року на користь відповідача ОСОБА_4, відповідало його внутрішній волі, підстав не усвідомлення значення своїх дій заповідачем не вбачалось, нотаріусом перед початком складання заповіту перевірено цивільну дієздатність та встановлено особи учасників правочину, зокрема заповідача ОСОБА_5 на підставі паспорта громадянина України.
Доводи позивачки про не усвідомлення заповідачем ОСОБА_5 значення своїх дій на час складення оскаржуваного заповіту, також спростовуються оглянутим та дослідженим судом, наявним в матеріалах цивільної справи № 2-181/10 висновком посмертної судової-психіатричної експертизи № 504, (а.с.126-128 справи № 2-181/10) згідно якого встановити чи міг ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх та керувати ними на час складання заповітів 14.07.2008 року та 17.07.2008 року, не виявляється можливим, у зв'язку з недостатністю медичної документації.
Згідно ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень.
Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що посвідчення оскаржуваного заповіту нотаріусом проведено з дотриманням всіх істотних умов та волевиявлення відповідача відображало його внутрішню волю, доводи позивачки про наявність підстав недійсності заповіту не знайшли свого жодного підтвердження, а тому є безпідставними.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав недійсності оскаржуваного заповіту, а від так позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 58, 60, 209, 212, 213, 215, 218, 222 ЦПК України, ст.ст. 1217, 1235, 1257 ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним -відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
СуддяД. А. Кукса