Справа № 548/1110/13-ц
Провадження №2/548/380/13
18.09.2013 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого - судді Личковахи О.О.
при секретарі - Комаренко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП "Нафком-Агро" про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за фактично виконану роботу, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до ДП "Нафком-Агро" про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за фактично виконану роботу, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В позові вказував, шо у відповідності з наказом № 17 від 10 квітня 2010 року він був прийнятий на роботу комірником в ДП «Нафком-Агро», як виявилося, по строковому трудовому договору. Зазначає, що ніякого строкового договору чи на час виконання певної роботи з ним не укладалося, термін дії строкового договору в його заяві про прийняття на роботу - не зазначався.
З моменту прийняття на роботу і по 02 листопада 2012 року позивач майже два з половиною роки сумлінно виконував свої посадові обов»язки, в коло яких входило: прийом та відпуск зернових культур; зважування зерна; визначення вологості; охорона складів; облік прийнятого та відвантаженого зерна; ведення табелів робочого часу.
Позивач зазначає, що не дивлячись на те, що він продовжував працювати, з квітня місяця 2012 року заробітну плату він перестав отримувати, але це не викликало у нього ніяких підозр, оскільки такі затримки були і в минулому, по кілька місяців.
Насторожило лише те, що працівники центрального офісу, а саме менеджер по збуту та головний бухгалтер ДП «Нафком-Агро» перестали відповідати на його дзвінки під різними приводами.
Позивач вказує, що Хорольське відділення ДП «Нафком-Агро» офіційно ліквідовано ще в кінці грудня 2011 року на початку 2012 року, всі функції по управлінню були передані в Лубенське відділення підприємства, керуючим якого є ОСОБА_2, а бухгалтером - ОСОБА_3. Неофіційно функції нашого бухгалтера виконувала ОСОБА_4, яка працювала в СВК «Вишняківське».
Як зазначає ОСОБА_1 про всяк випадок, 08 жовтня 2012 року у бухгалтера ОСОБА_4 він взяв свою трудову книжку і у Вишняківській сільській раді Хорольського району, знявши копію, засвідчив її вірність з оригіналом. 09 чи 10 жовтня 2012 року позивач особисто передав її ОСОБА_3, і попрохав оформити належним чином. Остання сказала, що буде погоджувати це питання з керуючим ОСОБА_2 Через кілька днів позивач передзвонив йому по телефону з цього питання, попрохав повністю розрахувати його, але він сказав щоби позивач написав заяву про звільнення заднім числом. Позивач з цим не погодився, після чого звернувся до прокурора Хорольського району.
Позивач вказує, що 23 жовтня 2012 року він звернувся в ПФУ в Хорольському районі, а потім в Хорольську МДПІ по питанню сплати соціальних внесків та отримання доходів.
Виявилося, що ще 01 квітня 2012 року він звільнений з роботи на підставі наказу № 269, ніби то за згодою сторін, і зазначає, що заяви на звільнення не писав, з наказом не був ознайомлений, його копію не отримував.
Позивач вказує, що неодноразово письмово звертався до керівництва ДП «Нафком-Агро» з проханням провести повний розрахунок, направити мені копію наказу про звільнення та належним чином оформлену трудову книжку, щоб мати можливість стати на облік в Хорольський районний центр зайнятості. Жодної відповіді позивач не отримав. Його скарги до територіальних державних інспекцій з питань праці, прокуратури дієвих результатів не дали, окрім формальних відписок.
Як далі зазначає позивач, лише 08 травня 2013 року від колишнього керівника Хорольського відділення ДП «Нафком-Агро» ОСОБА_5 він нарешті отримав свою трудову книжку з відповідними записами. А 22 травня 2013 року позивача поставили на облік в Хорольський районний центр зайнятості і почали виплачувати допомогу по безробіттю відповідно до п. 2 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Позивач вказує, що не дивлячись на те, що він по 02 листопада 2013 року регулярно виконував свої трудові обов»язки, вів і здавав табелі відпрацьованого часу всіх працівників в тому числі і свого, розрахунок з ним та сповіщення його про належні до виплати суми з боку відповідача до 02 листопада 2013 року здійснено не було, як не здійснено і до даного часу.
Як вказує ОСОБА_1, його середня заробітна плата за два останні календарні місяці, а саме: за лютий 2012 року - 1828 грн. 51 коп., березень 2012 року - 1063 грн. 75 коп. = 1446 грн. 13 коп. На момент постановки позивача на облік в Хорольський РЦЗ і початку виплати допомоги по безробіттю, відповідач має затримку за розрахунком з ним по заробітній платні за 13 місяців Частину травня 2013 року він не включає, оскільки там були практично всі вихідні.
Тому позивач вказує, що всього відповідач має сплатити йому: 1446 грн. 13 коп. х 13 місяців = 18799 грн. 69 коп.
Також позивач зазначає, що порушення його трудових прав, повне ігнорування діючого законодавства, свавілля зі сторони керівництва ДП «Нафком-Агро» привело його до моральних страждань, душевних переживань за можливе не зарахування майже 14 місяців трудового стажу, втрати нормальних життєвих зв»язків, а відсутність коштів на існування вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого повсякденного життя.
Позивач вказує, що постійно знаходиться в пригніченому, нервозному стані, що відповідно погіршує його відносини з рідними та близькими людьми. Він змушений витрачати багато часу на відновлення своїх порушених прав, що потребує від нього додаткові, непередбачені зусилля.
Позивач прохав зобов»язати ДП «Нафком-Агро» змінити дату його звільнення з роботи з 01 квітня 2012 року на 08 травня 2013 року , дату отримання трудової книжки; стягнути з ДП «Нафком-Агро» на його користь заробітну плату за
фактично виконану роботу та за час вимушеного прогулу в сумі 18 799 грн. 69 коп. та моральні збитки в сумі 8 676 грн. 80 коп., а всього - 27 476 грн. 49 коп.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, прохав його задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, а тому на підставі ст.224 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що не суперечить позиції позивача.
Суд приходить до висновку, що ухвалювати рішення слід за наявними у матеріалах справи копіями документів так як представник відповідача у судові засідання 25.06.2013 року, 27.8.2013 року та 17.09.2013 року не з»явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, ухвалу суду від 27.08.2013 року про витребування доказів не виконав, хоча згідно рекомендованого поштового повідомлення її отримав, що позбавляє суд можливості витребувати та дослідити оригінали документів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, взявши до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно ксерокопії трудової книжки позивача наказом № 17 від 10 квітня 2010 року він був прийнятий на роботу комірником в ДП «Нафком-Агро» по строковому трудовому договору. А наказом № 269 від 01 квітня 2012 року він був звільнений з роботи за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. (арк. спр.42)
Згідно копії розписки від 08 травня 2013 року засвідченої Вишняківською сільською радою Хорольського району Полтавської області в реєстрі за №37 позивач отримав свою трудову книжку від ОСОБА_6 08 травня 2013 року.
Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до ч.4 ст.48 КЗпП України, до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Згідно п.2.3. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п.2.5. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників»,з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Згідно п.2.6. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
На підставі вищевказаного, суд вважає, вимогу позивача: «зобов»язати ДП «Нафком-Агро» змінити дату його звільнення з роботи з 01 квітня 2012 року на 08 травня 2013 року, дату отримання трудової книжки» правомірною, але такою що може порушити його законні права та
інтереси і призвести до невиконання рішення суду так як усі записи в трудову книжку вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу. Тому суд з метою захисту прав позивача на підставі ст.10 ЦПК України та ч.1 ст.55 Конституції України, вважає за необхідне вийти за межі даної позовної вимоги, доповнити, конкретизувати та викласти її в наступній редакції: «Зобов»язати дочірне підприємство «Нафком-Агро» видати наказ, яким змінити дату звільнення з роботи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 квітня 2012 року на 08 травня 2013 року, дату отримання ним трудової книжки.»
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що 18.04.2013 року територіальною державною інспекцією з питань праці у м.Києві проведено перевірку додержання законодавства про працю у ДП «Нафком-Агро» за вимогою прокурора Хорольського району від 09.04.2013 року №100/1397вих 13.
За результатами перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у м.Києві згідно копії листа прокурору Хорольського району від 09.07.2013 року №26/03/1297 та встановлено, що наказом № від 01.04.2012 року за підписом директора ОСОБА_7, позивача звільнено з роботи з ДП «Нафком-Агро» з посади комірника з 01.04.2012 року.
В порушення ст.47 КЗпП України, трудову книжку в день звільнення, та на час проведення перевірки не видано. Адміністрацією підприємства надано пояснення, що трудову книжку позивачу видано, але разом з тим, на підприємстві відсутні будь-які документальні підтвердження видачі трудової книжки. Остаточний розрахунок в день звільнення, та на момент проведення перевірки не проведено, чим порушено ст.116 КЗпП України.
За результатами перевірки ДП «Нафком-Агро» видано припис щодо вжиття заходів із видачі позивачу трудової книжки, а матеріали перевірки направлено до прокуратури Солом»янського району м.Києва для вирішення питання про порушення кримінального провадження за ознаками злочину передбаченого ст.172 КК України.
Відповідно до п.п.1 п.3 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, основними завданнями Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.
На підставі викладеного суд не може не брати до уваги вищевказані результати перевірки територіальної державної інспекції з питань праці у м.Києві від 18.04.2013 року.
Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до абз.3 п.32 ППВС України N 9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Відповідно до розрахункових відомостей ДП "Нафком-Агро" за лютий 2012 року та березень 2012 року (арк. спр.14,15; 19-21 відповідно) оклад позивача становить 1200 гривень 00 копійок.
Тому враховуючи вищевказане стягненню з ДП "Нафком-Агро" на користь позивача підлягає заробітна плата за фактично виконану роботу та за час вимушеного прогулу в сумі 15600 гривень 00 копійок (1200+1200=2400/2=1200Ч13 місяців вимушеного прогулу =15600 гривень 00 копійок )
Відповідно до п.16 ППВС України №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний
строк позовної давності.
Оскільки позивач в позовній заяві вказує, що про своє звільнення він дізнався 23.10.2012 року (арк.спр.2), що підтверджується довідкою Хорольської МДПІ Полтавській обласної ДПС від 23.10.2012 року №855/ш/17-058 (арк.спр.12), тому суд вважає, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 8 676,80 грн. слід відмовити в зв»язку із закінченням строку позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судових витрат, то суд відповідно до ст.88 стягує з ДП "Нафком-Агро" в дохід держави судовий збір в сумі 458,80 гривні пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10,11,57,59,60,61,88,133,137,212,213,215, 224-226 ЦПК України, ст. 47, 116, 117 КЗпП України, суд
Позов ОСОБА_1 до ДП "Нафком-Агро" про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за фактично виконану роботу, за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Зобов»язати дочірне підприємство «Нафком-Агро» видати наказ, яким змінити дату звільнення з роботи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01 квітня 2012 року на 08 травня 2013 року, дату отримання ним трудової книжки.
Стягнути з дочірнього підприємства «Нафком-Агро» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 заробітну плату за фактично виконану роботу та за час вимушеного прогулу в сумі 15600 (п»ятнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ДП "Нафком-Агро" на користь держави судовий збір в сумі 458 гривень 80 копійок.
Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за фактично виконану роботу та за час вимушеного прогулу в сумі 15600 (п»ятнадцять тисяч шістсот) гривень із ДП "Нафком-Агро" на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст.367 ЦПК України допустити до негайного виконання, за один місяць.
В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі до Хорольського районного суду в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, що брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Головуючий: