Справа №:117/759/2012Головуючий суду першої інстанції:Ісламгулова О.В.
№ провадження:22-ц/190/4664/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
"07" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання місця проживання дітей, за зустрічними позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дітей,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2012 року, -
25 листопада 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання місця проживання дітей.
Свої вимоги мотивує тим, що 06.03.2002 року між нею та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох дітей - сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. 25.06.2010 року шлюб між ними було розірвано. Рішенням комісії з питань захисту прав дітей виконкому Євпаторійської міської ради АР Крим № 588/3 та № 592/2 від 13.08.2010 року було визначено місце проживання дітей з їх батьком - відповідачем у справі, за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено час участі у вихованні дітей для неї з 15.00 год. п'ятниці до 15.00 год. неділі. Посилається на те, що відповідач ухиляється від виконання вищезазначеного рішення комісії та перешкоджає їй у побаченнях та спілкуванні з дітьми, самовільно змінив місце проживання та переїхав з дітьми до м. Саки. Зазначає, що постановою Євпаторійського МВ ГУ МВС України в АР Крим від 13.05.2010 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ст. 296 КК України. На підставі вищезазначеного вважає, що діти не можуть проживати та виховуватися людиною, яка вчинила злочин відносно їх матері. Спроби домовитися з відповідачем щодо його участі у вихованні дітей, їх матеріального утримання виявилися безрезультатними. Вважає, що з урахуванням перехідного віку сина, який потребує належного догляду та материнської любові, та з урахуванням віку дочки ОСОБА_9, яка навчається в молодших класах школи і потребує материнського догляду, необхідно визначити місце проживання дітей з нею з 19.00 год. до 08.00 год. наступного дня, а у неділю повну добу, на інший вільний час вважає можливим надати відповідачу для його участі у вихованні дітей. Крім того, у час щорічної відпустки вважає необхідним надати їй для сумісного відпочинку з дітьми не менше 20 днів у літній час з метою їх оздоровлення. Посилається на те, що нею створені належні житлові умови для проживання дітей, а саме, вона знімає трикімнатну квартиру у м. Євпаторії, в якій є всі належні умови для проживання різностатевих дітей. Визначивши місце проживання дітей з нею, також просить припинити стягнення з неї аліментів у розмірі ? частки всіх заробітків на утримання дітей. Просить зобов'язати ОСОБА_7 не чинити їй перешкод у вихованні дітей, визначити місце проживання дітей за місцем її проживання: АДРЕСА_1, визначити спосіб участі у вихованні дітей для неї наступним чином: надати право на побачення та спільне проживання щодня з 19.00 год. до 08.00 год. наступного дня, а у неділю - цілодобово, надати можливість сумісного відпочинку її з дітьми тривалістю не менше 20 днів у літній час з метою їх оздоровлення, припинити стягнення з неї аліментів на утримання дітей.
ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дітей.
Вимоги мотивовані тим, що діти - син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають разом з ним. Для проживання дітей ним створені усі необхідні умови. В період навчального тижня він з дітьми проживає у будинку за місцем реєстрації його дружини - ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 про що він повідомив інспекторів Євпаторійської Служби у справах дітей. Діти навчаються в Сакському УВК «Школа-ліцей», відвідують Сакську міську дитячу музичну школу, крім того, додатково вивчають англійську мову та математику, ведуть активне життя в сім'ї, рішення про об'єднання сімей, перевід в іншу школу, переїзд на час навчання в м. Саки приймалося дітьми самостійно, цим рішенням діти задоволені. Діти оточені материнською любов'ю та жіночою турботою з боку ОСОБА_10 та її матері, яка є власником будинку, в якому вони проживають. Вихідні та шкільні канікули вони усією сім'єю проводять в с. Попівка Сакського району АР Крим. Зазначає, що він не ухиляється від виконання рішення комісії з питань захисту прав дітей виконкому Євпаторійської міської ради АР Крим від 13.08.2010 року. ОСОБА_6 тричі приїжджала в с. Попівка до дітей, діти в цей час знаходилися за місцем, яке визначено для зустрічей, іноді ОСОБА_6 дзвонить дітям по телефону, але кожні вихідні, у час, який встановлений їй для зустрічей, не приділяє дітям уваги, 30.10.2010 року вона тільки 10 хвилин поспілкувалася з дочкою. Також зазначає, що дочка хворіє на алергію, потребує постійних обстежень та лікування, він має автомобіль, а тому може забезпечити відвідування дочкою медичних закладів та матеріально оплатити лікування, ОСОБА_6, враховуючи те, що вона не має постійного прибутку, зазначеного дочці не забезпечить, як і не зможе забезпечити належних умов для проживання дітей. Враховуючи вищенаведене, просить визначити місце проживання дітей з ним за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3; встановити час участі матері ОСОБА_6 у вихованні дітей кожну першу та третю неділю з 10-00 год. до 17-00 год. кожного місяця з попереднім узгодженням часу з врахуванням інтересів дітей.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 19 січня 2011 року до участі у справі залучено орган опіки та піклування Євпаторійської міської ради АР Крим у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Справа розглядалася неодноразово, останнім рішенням Сакського міськрайонного суду від 22 червня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дітей з матір'ю відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дітей з батьком задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, з батьком ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 45,50 грн.( а.с.89-91 т.2).
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 12 листопада 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено. Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 22 червня 2012 року залишено без змін (а.с.161-163 т.2).
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 06 березня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 12 листопада 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.177-179 т.2).
Додатковим рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 04.06.2013 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 з батьком, ОСОБА_7 (а.с. 193 т.2).
В апеляційній скарзі на рішення суду від 22 червня 2012 року ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що у відповідача яких-небудь переваг порівняно з нею для проживання з ним дітей не мається. Думка дітей, які не досягли чотирнадцятирічного віку для суду не є рішучим, тим паче що відповідач на протязі всього цього часу оговорював її перед дітьми та намагався укоренити в них негативне відношення до неї. Також вказує, що висновок Євпаторійського органу опіки позитивно на її перевагу та дає можливість проживання дітей разом з нею у Євпаторії. Зазначає, що вона офіційно працевлаштована та має достатній дохід для утримання дітей. На підставі викладеного просить суд задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідач за первинним позовом ОСОБА_7, орган опіки та піклування виконкому Сакської міської ради, орган опіки та піклування виконкому Євпаторійської міської ради неодноразово, належним чином повідомлялися про дату судового засідання, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення судових повісток, телефонограми, витяг з журналу телефонограм ( у судове засідання 22.04.2013 року - а.с. 183, 185, 186 т.2; у судове зсідання 16.09.2013 року - а. с.202, 203, 204 т.2; у судове засідання 07.10.2013 року - а.с. 218, 219, 222, 223, 224, 225 т.2), проте до суду не з'явилися. У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності відповідача ОСОБА_7, представників органу опіки та піклування виконкому Сакської міської ради та органу опіки та піклування виконкому Євпаторійської міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволені первинного позову ОСОБА_6, та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що діти тривалий час проживають з батьком, останнім створені усі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей та, взявши до уваги ставлення сторін до виконання батьківських обов'язків та ставлення дітей до кожного з батьків, дійшов висновку про можливість визначення місця проживання дитини з батьком, що буде відповідати інтересам самої дитини. При цьому також зазначив, що ОСОБА_6 безперечних доказів щодо створення ОСОБА_7 перешкод її участі у спілкуванні та вихованні дітей, невиконанні рішення органу опіки та піклування не надано і судом це не встановлено.
З висновками суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини з батьком погоджується колегія суддів. Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у позові ОСОБА_6 у повному обсязі.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються я на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 24 Постанови від 12 червня 1998 року № 16 « Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» убачається, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з 2002 року знаходилися у шлюбі. Мають двох дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 та доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 8, 9 т.1). Сімейне життя не склалося, 25 червня 2010 року рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим шлюб був розірваний за позовом ОСОБА_6 Підставою розірвання шлюбу сталося те, що на весні 2010 року ОСОБА_6 втратила інтерес до чоловіка та пішла від нього до іншого, з яким склалися фактичні шлюбні стосунки та вона має намір утворити нову сім'ю (а.с. 12 т. 1).
Після розірвання шлюбу спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей був предметом розгляду комісії з питань захисту прав дитини виконкому Євпаторійської міської ради. Рішеннями виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 592\2, № 588\3 від 13 серпня 2010 року місце проживання дітей визначене з батьком ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено час участі у вихованні дітей ОСОБА_6, а саме: з 15 годи п'ятниці до 15 годин неділі (а.с. 18, 19 т. 1).
У ході розгляду справи в апеляційної інстанції встановлено, що діти мешкають у АДРЕСА_3 де навчаються та займаються у позашкільних навчальних закладах. Оскільки родина має будинок на берегу моря по АДРЕСА_2, то діти мають можливість відпочивати за цією адресою. За вказаними адресами для дітей створені усі необхідні умови для проживання, розвитку та виховання, що підтверджується актами обслідування житлово-побутових умов ( а.с. 57, 97, 115, 116 т.1).
Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 грудня 1991 року (далі Конвенція) визначається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до ст. 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, відповідно до положень принципу 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
Отже, виходячи з аналізу вищезазначених положень Конвенції та Декларації прав дитини, слідує, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
На даний час неповнолітньому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, виповнилося 16 років, малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, виповнилося 10 років. Діти неодноразово були допитані, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції. Діти з травня 2010 року проживають з батьком у його нової родині.
У засіданні суду першої інстанції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснювали, що батько не заперечує у їх спілкуванні з матір'ю, але остання фактично з ними не спілкується, телефонує дуже рідко. Кожні вихідні вони знаходилися у с. Поповка, якщо і траплялися зустрічі з матір'ю, то ці зустрічі були не тривалі, мати запитувала про навчання у школі, до себе не запрошувала.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07.10.2013 року було встановлено, що ОСОБА_6 з травня по жовтень 2013 року перебувала у м. Винниця, де доглядала з хворою матір'ю. У Крим повернулася у жовті 2013 року, проте після повернення, як пояснила ОСОБА_6 колегії суддів, до 07.10.2013 року з дітьми не зустрілася, останній раз дітей бачила у березні 2013 року.
Позивачка ОСОБА_6 пояснила колегії суддів, що постійним місцем її проживання є АДРЕСА_1, де вона мешкає за договором найму (а.с. 30 т.2) .
Згідно з частинами 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору щодо місця проживання дитини необхідно враховувати висновок органу опіки та піклування за місцем проживання дитини .
Відповідно до висновку відділу у справах дітей виконкому Сакської міської ради від 22.03.2011 року № 15-17\153 запропоновано визначити місце проживання дітей з батьком ОСОБА_7 ( а.с. 176-177 т.1).
Відповідно до висновку виконкому Сакської міської ради від 18 травня 2012 року № 71\02.1-30 орган опіки та піклування в особі виконкому Сакської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання дітей з батьком ОСОБА_7 за його місцем проживання, а також визначити участь ОСОБА_6 у вихованні дітей, шляхом зустрічі у визначений час (а.с. 70-72 т.2) . Вказаний висновок надано компетентним органом, відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV, та є належним чином оформленим.
Колегія суддів, перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо спору між батьками у даній справі, виходить з того, що визначення місця проживання дитини з одним із батьків не є санкцією щодо іншого, оскільки сторонами у спорі є батьки, які люблять своїх дітей і бажають їм найкращого. На суд в даному випадку покладається обов'язок оцінити за своїм внутрішнім переконанням, заснованому не тільки на знаннях закону та судової практики, але й на знаннях життя, почуттях розумності та справедливості, надані сторонами доказами, та ухвалити обґрунтоване та законне рішення.
Декларацією з прав дитини, прийнятою Генеральною асамблеєю ОНН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи у позові ОСОБА_6 суд першої інстанції фактично створив перешкоди у вихованні дітей матір'ю, у зв'язку з чим колегія суддів, вважає, що позов ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, шляхом надання ОСОБА_6 права на участь у вихованні та побаченні з дітьми за місцем їх проживання, враховуючи при цьому стан здоров'я молодшої доньки ОСОБА_9 та позовні вимоги ОСОБА_6, зокрема про надання права на участь у вихованні та на побачення з дітьми.
Ураховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові ОСОБА_6 про визначення місця проживання дітей належить скасуванню, по справі належить ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Надати ОСОБА_6 право на участь у вихованні та побаченні з дітьми - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом визначення часу на виховання та побачення із дітьми за місцем їх проживання, а саме з 10 годин 00 хвилин до 18 годин 00 хвилин у суботу та неділю щотижня. В решті позову ОСОБА_6 належить відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2012 року в частині відмови в позові ОСОБА_6 про визначення місця проживання дітей скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Надати ОСОБА_6 право на участь у вихованні та побаченні з дітьми - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, шляхом визначення часу на виховання та побачення із дітьми за місцем їх проживання, а саме з 10 годин 00 хвилин до 18 годин 00 хвилин у суботу та неділю щотижня.
В решті позову ОСОБА_6 відмовити.
В решті рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.