Справа №:123/7805/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
№ провадження:22-ц/190/5893/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Белинчук Т. Г.
"07" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Белинчук Т.Г.
суддів:Ісаєва Г.А., Підлісної І.А.
при секретарі:Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Казенного підприємства «Південний еколого-геологічний центр» про стягнення заробітної плати за весь період несплаченого при звільненні робітника розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2013 року в частині стягнення середнього заробітку, -
16 липня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до КП «Південний еколого-геологічний центр» про стягнення середньої заробітної плати за весь період несплаченого при звільненні робітника розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що наказом № 14-К від 27 березня 2006 року він був прийнятий на роботу в КП «Південний еколого-геологічний центр» на посаду помічника машиніста бурової установки 2 розряду. Наказом № 50-К від 15 квітня 2013 року він був звільнений у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що було зроблено відповідний запис у його трудовій книжці.
На час звільнення заборгованість по заробітній платі сплачена не була, у зв'язку з чим він ОСОБА_6 19 червня 2013 року звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої, заробітної плати в сумі 25797,32 гривень, яка підтверджується відповідною довідкою відповідача від 13.05.2013 року № 451.
Оскільки на день подання даної позовної заяви до суду відповідачем не було здійснено розрахунок з позивачем, останній вважає, що у відповідності до положень ст. 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення рішення.
Також позивач зазначає, що у зв'язку з наявністю інфляційних процесів, заробітна плата, належна йому за законом, знецінилася, тому відповідно до Закону України № 2050-111 від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати» він має право на компенсацію у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати. Виплата компенсації відповідачем не здійснювалася.
Крім того, позивач, посилаючись на положення п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, п. 1 ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП вважає, що невиплата заробітної плати більше 20 місяців призвела до моральних страждань, оскільки він був не в змозі забезпечувати собі нормальні життєві умови і задовольнити свої мінімальні потреби, що вимагало від нього значних додаткових зусиль для організації його життя. Позивач оцінює совою моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Південний еколого-геологічний центр» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 7025 грн. 20 коп. (без урахування податків та обов'язкових платежів). В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення середнього заробітку і просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП «Південний еколого-геологічний центр» на його користь середній заробіток у розмірі 9673,16 грн., посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції посилаючись на довідку № 822 від 16.08.2013 року, не врахував, що той розрахунок, якій в ній зазначений є не правильним. А саме при розрахунку середньої кількості відпрацьованих годин відповідач врахував середню кількість за останні шість місяців, коли нормами чинного Законодавства передбачено розрахунок за останні два місяці. Також вказує, що суд першої інстанції не прийняв до уваги розрахунок, який надав відповідач. На підставі викладеного просить суд задовольнити його апеляційну скаргу.
Колегія суддів не приймає до уваги заяву апелянта від 07.10.2013 року про внесення змін до апеляційної скарги (а.с. 61), оскільки зміни внесені після закінчення строку на апеляційне оскарження (ч.1 ст. 300 ЦПК України).
Рішення суду в частині відмови в позові не оскаржено, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, керуючись принципом диспозитивністі, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, не робіть висновків щодо неоскарженої частини.
КП «Південний еколого-геологічний центр» належним чином повідомлявся про дату судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки (а.с. 56), проте його представник до суду не з'явився. Підстави неявки у судове засідання представника відповідача КП «Південний еколого-геологічний центр», викладені у клопотанні, визнані колегією суддів не поважними. У зв'язку з наведеним, колегія суддів розглядає справу за відсутності представника КП «Південний еколого-геологічний центр»
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (порушення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 117 КЗпП України, виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності в цій частині.
Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки є невиплата в вини відповідача остаточного розрахунку при звільненні, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Проте розмір середнього заробітку, якій визначено судом першої інстанції до стягнення, проведено у порушення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Крім того покладаючи в основу розрахунку середньогодинну заробітну плату у розмірі 13,51 грн., яка визначена з урахуванням обов'язкових внесків та платежів, суд першої інстанції зазначив, що стягненню підлягає сума середнього заробітку без урахування податків та обов'язкових платежів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з КП «Південний еколого-геологічний центр» . Наказом № 50-К від 15 квітня 2013 року він був звільнений у зв'язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 15).
На час звільнення остаточний розрахунок з ОСОБА_6 проведено не було та заборгованість складала 25797,32 гривень ( а.с. 5). Відповідно до довідки відповідача № 823 від 16.08.2013 року на 16 серпня 2013 року заборгованість за остаточним розрахунком при звільнені складає 25381,91 грн. (а.с. 31).
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).
Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку при звільненні.
Судом першої інстанції встановлено, та проти чого не заперечує позивач, що ОСОБА_6, отримував заробітну плату погодинно в залежності від відпрацьованого часу .
Визначаючі розмір стягнення суд першої інстанції зазначив, що середньогодинна заробітна плата ОСОБА_6 складає 13,51 грн. При визначені середньої кількості фактично відпрацьованих годин за один календарний місяць зазначив 130 годин, проте цей час визначено у порушенні вищенаведеного Порядку, оскільки вказаний розмір визначено виходячи з показника за останні 6 місяців, а не за останні 2 місяця, як це передбачено Порядком.
Зазначаючи, що 13,51 грн. є середньогодинною заробітною платою, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вказана сума визначена відповідачем з урахуванням обов'язкових внесків та платежів ( а.с. 28).
Відповідно до довідки КП «Південний еколого-геологічний центр» № 822 від 16.08. 2013 року середньогодинна заробітна плата ОСОБА_6 відповідно до п.8 Порядку складає 13,51 грн. з урахуванням обов'язкових внесків та платежів, проти чого не заперечує позивач (а.с. 28).
Враховуючи, що за лютий 2013 року було відпрацьовано 190 годин на місяць, а у березні 2013 року 168 годин (а.с. 28), то середня кількість годин за один календарний місяць складає 179 годин на місяць.
(лютий 2013 року 190 годин + березень 2013 року 168 годин = 358 годин - за два останніх місяця;
358 годин : 2 = 179 годин - середня кількість годин на місяць).
Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 квітня 2013 року по 16 серпня 2013 року складає 9673, 16 грн. з урахуванням обов'язкових внесків та платежів (179 годин на місяць х 4 місяця = 716 годин - усього годин за період з 15.04.2013 року по 16.08.2013 року;
716 годин х 13,51 грн. = 9673, 16 коп. - середній заробіток за період з 15.04.2013 по 16.08.2013 року).
Ураховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про стягнення середнього заробітку допустив неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення змінити, збільшивши розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 9673 грн. 16 коп. з урахуванням обов'язкових внесків та платежів за період з 15 квітня 2013 року по 16 серпня 2013 року.
В решті рішення не оскаржується, тому колегія суддів не входить в обговорення його законності і обґрунтованості.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в частині стягнення середнього заробітку задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2013 року в частині стягнення середнього заробітку змінити, збільшивши розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 9673 грн. 16 коп. (дев'ять тисяч шістсот сімдесят три грн. шістнадцять коп.) з урахуванням обов'язкових внесків та платежів за період з 15 квітня 2013 року по 16 серпня 2013 року.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А. Підлісна І.А.