Справа № 817/3314/13-а
04 жовтня 2013 року 16год. 55хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Павлюк І.А.
відповідача: представник Іщук Н.В.
третьої особи позивача: представник Ігнацевич І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Імексбанк"
до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області
про визнання дій незаконними, скасування постанови про арешт та зобов'язання вчинити певні дії
Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про визнання дій по винесенню постанови про арешт коштів від 04.09.2013 року незаконними, скасування вказаної постанови та зобов'язання вчинити дії щодо звільнення з-під арешту рахунків підприємства відкритих в АТ "Імексбанк".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області щодо арешту рахунків суперечать чинному законодавству, роблять неможливим проведення процедури санації, перешкоджають виконанню плану санації та суперечать інтересам фізичних та юридичних осіб - конкурсних кредиторів по справі про банкрутство, не дають можливості відновити платоспроможність боржника.
Зазначає, що 21 лютого 2012 ухвалою господарського суду Рівненської області у справі № 9/83 було введено процедуру санації боржника та призначено керуючого санацією ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів». Також було скасовано заходи забезпечення вимог кредиторів, які було вжито ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.12.2003.
Як на підставу неправомірності дій державного виконавця позивач посилається на приписи частини четвертої статті 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якими передбачено, що арешт на майно боржника та інші обмеження щодо дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації уразі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
При цьому зазначає, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області накладено арешт на соціальний рахунок ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» з якого виплачуються кошти з державного бюджету для працівників у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що є порушенням пункту 2 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими на поховання».
В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та в поясненнях від 02.10.2013 р. (а.с.93-94).
Представник відповідача проти позову заперечила в повному обсязі з підстав викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с.55-58) та в усних поясненнях в ході судового розгляду справи. На обґрунтування, на її думку, безпідставності позову, подала суду копії матеріалів виконавчого провадження, що спростовують предмет позовних вимог щодо неправомірних дій відповідача.
Додатково зазначила, що зняття арешту з соціальних коштів повинно бути обґрунтоване, до нього мають бути долучені документи, що підтверджують статус коштів, які знаходяться на арештованому рахунку боржника.
В задоволенні позову просить відмовити повністю.
Судом залучено до участі в справі третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Імексбанк" м.Одеса.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 04.09.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Рівненській області винесено постанову про арешт коштів боржника (ВП №5056407), якою накладено арешт на кошти боржника ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», що знаходяться на всіх рахунках, відкритих боржником в АТ «Імексбанк», м. Одеса (а.с.132).
Вказана постанова з супровідним листом від 04.09.2013 № 10246 буда надіслана для виконання та відома в АТ «Імексбанк» м. Одеса та ВАТ "РЗТА" (а.с.23).
На виконання постанови АТ «Імексбанк» м. Одеса МФО 328384 накладено арешт на кошти Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" в сумі 1073736,67 грн., що містяться на р/р 26001126946001, 26023126946001, 26045126946001, 26056126946001.
Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 №202/98-ВР (далі - Закон №202/98-ВР) та Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) визначено, що примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладене на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Положення ст.4 Закону №202/98-ВР визначають, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.11 Закону №606-XIV).
Частина 4 статті 39 Закону №606-XIV зобов'язує державного виконавця не проводити виконавчих дій протягом строку, на який виконавче провадження зупинено. При цьому, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.
Поряд з цим, в незупиненій частині зведене виконавче підлягає до виконання із застосуванням заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом №606-XIV.
Відповідно до частин першої та другої ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок накладення арешту та вилучення майна боржника. Зокрема, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Системний аналіз статей 52, 57 цього Закону дає підстави стверджувати, що накладення арешту на банківський рахунок є складовим елементом процесу виконавчого провадження, який застосовується органами державної виконавчої служби України для збереження та звернення стягнення на грошові кошти боржника за рішенням суду.
Як встановлено судом, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває зведене виконавче провадження № 5056407 від 19.07.1999 року про стягнення з ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів».
Зазначене зведене виконавче провадження зупинено відповідно до п. 8 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження" на підставі ухвали Господарського суду Рівненської області № 9/83 від 12.12.2003 року, згідно якої порушено справу про банкрутство ВАТ „РЗТА".
Зведене виконавче провадження в незупиненій частині стосується стягнення на користь фізичних осіб заборгованості із заробітної плати в загальній сумі 201 912 грн. на підставі 6-ти виконавчих листів (а.с.73, 74, 76, 78, 80, 82) та наказу господарського суду Рівненської області від 08.12.2009 року №15/158 на суму 772 065,88 грн. (а.с59)
Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.05.2013 по справі № 15/158 задоволено скаргу ФОП ОСОБА_5 та скасовано постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 30510347 від 05.01.2012 з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 15/158 виданого 08.12.2009 р. про стягнення із ВАТ «РЗТА» на користь ФОП ОСОБА_5 772 065,88 грн.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.05.2013 по справі № 15/158 залишено без змін.
На підставі вказаних судових рішень 10.06.2013 державним виконавцем, у відповідності до вимог ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 15/158 виданого 08.12.2009 про стягнення із ВАТ «РЗТА» на користь ФОП ОСОБА_5 772 065,88 грн. Станом на 04.10.2013 постанова про поновлення виконавчого провадження не скасована.
В судовому засіданні представник позивача зазначила, що грошові вимоги ФОП ОСОБА_5 за наказом господарського суду Рівненської області № 15/158 виданого 08.12.2009 р. про стягнення із ВАТ «РЗТА» на користь ФОП ОСОБА_5 772 065,88 грн. включені до плану санації, що підтверджується протоколом №16 засідання комітету кредиторів від 16.09.2013 року (а.с.118-123), витягом зі змін до плану санації (а.с.126-129). У зв'язку з цим посилається на вказані докази, як на підставу неправомірності дій державного виконавця, що призвело до порушення прав інших кредиторів.
Суд такі твердження оцінює критично, оскільки такі дії позивач ініціював вже після винесення спірної постанови про арешт коштів, окрім того, станом на день розгляду справи в суді зміни до плану санації ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» не затверджені господарським судом Рівненської області, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника № 9/83, окрім того.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції,чинній на момент розгляду справи) визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 21.02.2012 у справі №9/83, якою введено процедуру санації боржника ВАТ "РЗТА" та скасовано заходи забезпечення вимог кредиторів, вжитих ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.12.2003 (т.1 - а.а.с.11-15), оскільки оспорювана постанова державного виконавця про арешт коштів боржника є заходом примусового виконання рішень щодо виплати заробітної плати в незупиненій частині виконавчого провадження та не приймалася на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 12.12.2003, як захід забезпечення вимог кредиторів.
Окрім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 встановлено, що вимоги ПП ОСОБА_5 виникли після введення мораторію, відтак мораторій на вимоги ПП ОСОБА_5 не поширюється. Мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів до боржника (до яких відносяться вимоги ПП ОСОБА_5) знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Виходячи з положень наведених норм законодавства суд зазначає про відсутність підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника з тих позицій, що стягнення заборгованості суперечить інтересам фізичних та юридичних осіб - конкурсних кредиторів по справі про банкрутство.
Поряд з цим, суд приходить до висновку про неправомірність накладення арешту на кошти, які за своїм призначенням є цільовими коштами на вимогу суб'єктів господарювання.
Як вказано вище, згідно оскаржуваної постанови накладено арешт на всі рахунки боржника в АТ «Імексбанк».
У відповідності до Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, якою затверджено план рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі -Постанова № 280), кошти, що містяться на рахунку « 2600» є коштами на вимогу суб'єктів господарювання.
1 січня 2011 року набув чинності Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Підпунктом 9 пункту 11 розділу VIII Закону від 8 липня 2010 року №2464-VI були внесені зміни до ст. 21 Закону України від 18 січня 2001 року №2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі -Закон №2240-III ).
Частиною 2 ст. 21 Закону №2240-III, зокрема, передбачено, що:
- страхувальник-роботодавець відкриває у банку окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів (далі - окремий рахунок) у порядку, встановленому Національним банком України;
- страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам;
- страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;
- у разі порушення провадження у справі про банкрутство страхувальника-роботодавця страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, повертаються до районної, міжрайонної, міської виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка в подальшому забезпечує надання матеріального забезпечення застрахованим особам.
Згідно з пунктом 1.8 глави 1 «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція), до поточних рахунків належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
У відповідності до Постанови № 280 кошти, що містяться на рахунку « 2604» є цільовими коштами на вимогу суб'єктів господарювання.
14.12.2010 року Національний банк України листом №25-111/2972-22535 «Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків» повідомив, що рахунки юридичних осіб, відкриті банками за балансовим рахунком 2604 «Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання», належать до поточних рахунків за спеціальними режимами їх використання.
Виходячи із аналізу вищезазначених положень законів, суд приходить до висновку, що кошти, які містяться на рахунку 26045126946001, вал. 980 в ПАТ «Імексбанк» м.Одеса, МФО 328384 входять до складу рахунків за спеціальними режимами їх використання, а отже не можуть бути спрямовані на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
На підставі викладеного, враховуючи встановлені законом повноваження державної виконавчої служби і те, що рахунок 26045126946001, вал. 980 в ПАТ «Імексбанк» м.Одеса, МФО 328384 є спеціальним, постанова про арешт коштів від 04.09.2013 року, якою накладено арешт на кошти боржника, що містяться на вказаному рахунку, є незаконною в цій частині, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства України.
Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають до задоволення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Постанову від 04.09.2013 року ВП №5056407 про арешт коштів, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Дудки І.О., скасувати в частині накладення арешту на поточний рахунок № 26045126946001 в АТ "Імексбанк", код МФО 328384.
Зобов'язати управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області вчинити дії щодо зняття арешту з поточного рахунку № 26045126946001 в АТ "Імексбанк", код МФО 328384.
В решті позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 17,20 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Гломб Ю.О.