Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"02" жовтня 2013 р. Справа № 820/7777/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чернової М.С.,
за участю: представника позивача - Мунір А.А.,
представника відповідача - Чечуйко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова про скасування рішення, -
Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (далі - позивач або ДП "Завод імені В.О.Малишева") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова (далі - відповідач або УПФ України в Комінтернівському районі м.Харкова), в якому просить суд скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова №624 від 31.05.2013.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача повідомив, що 05.06.2013 ДП "Завод імені В.О.Малишева" отримало рішення управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова №624 від 31.05.2013 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, (авансових платежів) у сумі 435899,65грн. - штраф, 250089,84грн. - пеня. Сума нахованих санкцій обчислена за період з 21.01.2013 по 30.04.2013.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ДП "Завод імені В.О.Малишева" направило скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
12.07.2013 ДП "Завод імені В.О.Малишева" отримало рішення, яким скаргу ДП "Завод імені В.О.Малишева" залишено без задоволення.
Після отримання рішення ГУ ПФУ у Харківській області, ДП "Завод імені В.О.Малишева" направило повторну скаргу до Пенсійного фонду України.
Позивач повідомив, що 13.08.2013 ДП "Завод імені В.О.Малишева" отримало рішення Пенсійного фонду України №20865/09-10 про результати розгляду скарги, яким скаргу ДП "Завод імені В.О.Малишева" залишено без задоволення.
ДП "Завод імені В.О.Малишева" не погоджується з вищезазначеними рішеннями, оскільки, як вважає позивач, при їх винесені не в повному обсязі досліджено обставини справи, порушено норми чинного законодавства.
Позивач зазначив, що 27.12.2011 Господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На час звернення до суду з цим адміністративним позовом провадження у справі про банкрутство триває.
Позивач посилається на те, що нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, статтею 12 цього Закону, визначено конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу повністю відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
Позивач стверджує, що за змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.
Позивач зазначає, що УПФ України в Комінтернівському районі м.Харкова проігноровано приписи, зазначені у Постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 18 грудня 2012 року, тому позивач просить суд на підставі ст.166 КАС України винести окрему ухвалу, якою вказати на недоліки у роботі УПФУ у Комінтернівському районі, Головного управління ПФУ в Харківській області та Пенсійного фонду України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
У поданих до суду письмових запереченнях (а.с.23-25) відповідач, а в судовому засіданні представник відповідача заперечували проти позову, зазначивши, що рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №624 є законним, а визначені в рішенні суми штрафу та пені є обґрунтованими.
Відповідач повідомив, що ДП "Завод імені В.О.Малишева" своєчасно не сплатило єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в повному обсязі з нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за грудень 2012 року, у зв'язку з чим управлінням Пенсійного фонду України Комінтернівському районі міста Харкова було складено рішення №624 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені. Нарахування фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку підприємства, яка формується за даними звітів платника, які він розраховує самостійно.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.12.2011 порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідач вважає, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
У зв'язку із зазначеним відповідач вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач - державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" - зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова.
За визначенням п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон; у тексті постанови приписи нормативно-правових актів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч.2 ст.6 Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до ч.9 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.
Згідно з ч.12 ст.9 Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених статтею 25 Закону. (Частина 2 ст.25 Закону.)
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. (Частина 6 ст.25 Закону.)
Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що відповідач в порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не сплачував єдиний внесок у строки та в порядку, що визначені цим Законом.
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. (Частина 13 ст.25 Закону.)
Згідно з п.2 ч.11 ст.25 Закону, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. (Частина 14 ст.25 Закону.)
На виконання вимог ч.14 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" управлінням Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова прийнято рішення №624 від 31.05.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ДП "Завод імені В.О.Малишева" застосовано штраф у розмірі 435899,65грн. та нараховано пеню у розмірі 250089,84грн. (а.с.6, 7).
Прийнятим за результатами розгляду скарги позивача на вказану вимогу рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.07.2013 №9099-07/20 (а.с.8-9) залишено без змін рішення УПФ України в Комінтернівському районі м.Харкова №624 від 31.05.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, а скаргу підприємства залишено без задоволення.
Рішенням Пенсійного фонду України від 08.08.2013 №20865/09-10 (а.с.10-11) залишено без змін рішення УПФ України в Комінтернівському районі м.Харкова №624 від 31.05.2013 та рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про результати розгляду скарги від 08.07.2013 №9099-07/20, а скаргу залишено без задоволення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, статтею 12 цього Закону, визначено конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу повністю відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.
Щодо вказаних тверджень позивача суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2011 у справі №5023/10655/11 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева", з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області від 26.03.2013 у справі №5023/10655/11 продовжено процедуру розпорядження майном до 09.10.2013.
За визначенням ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або ви знання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або ви знання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Суд зазначає, що наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.
Виходячи з наведеного, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.
Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на виконання цих зобов'язань не поширюється.
Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або ви знання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 9 липня 2013 року у справі №21-178а13 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 32532869).
Згідно з приписами статті 244-2 КАС України вказане рішення та правова позиція Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення №624 від 31.05.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску прийнято управлінням Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 та ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши викладені у позовній заяві доводи позивача суд, з огляду на встановлені обставини та наведені приписи нормативно-правових актів, зазначає, що позивач не повідомив суду про існування обставин, що свідчили б про протиправність оскаржуваного рішення УПФ України в Комінтернівському районі м.Харкова №624 від 31.05.2013.
Як наслідок, суд вважає позовні вимоги про скасування рішення УПФ України в Комінтернівському районі м.Харкова №624 від 31.05.2013 необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про прийняття окремої ухвали, якою вказати на недоліки у роботі УПФУ у Комінтернівському районі, Головного управління ПФУ в Харківській області та Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У зв'язку з відсутністю порушень при прийнятті оскаржуваного рішення УПФ України в Комінтернівському районі м.Харкова №624 від 31.05.2013 суд не вбачає підстав для прийняття окремої ухвали.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м.Харкова про скасування рішення - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 07.10.2013.
Суддя Р.В. Мельников