Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
04 жовтня 2013 р. № 820/8734/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Горшкової О.О. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова, звернувся до суду із адміністративним позовом до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.08.2013 року; скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.08.2013 з виконання рішення № 1436 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у розмірі 35385,64грн., винесеного управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова 19.07.2011 року до Акціонерного товариства закритого типу "Граніт"; зобов'язати Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції прийняти рішення № 1436 від 19.07.2011 про стягнення з АТЗТ "Граніт" 35385,64грн. до виконання, відкрити виконавче провадження та провести всі відповідні дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець допустив бездіяльність та порушив вимоги діючого законодавств, наслідком чого слугувало прийняття незаконного та неправомірного рішення.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскільки позивачем, в порушення вимог п. 13 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України, затвердженого наказом № 3593/5 від 26.12.2011 року (далі - Порядок № 3593/5), при повторному пред'явленні виконавчого документа до виконання не було повідомлено державному виконавцю інформації щодо отримання боржником (АТЗТ "Граніт") нових (додаткових) активів чи майна, то відповідачем було правомірно прийнято оскаржувану постанову, якою відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розлянути справу без його участі.
Представник відповідача у судове зсідання не прибув, у наданих до суду запереченнях на позов просив розглянути справу без його участі.
Згідно приписів ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведені процесуальні приписи, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які у своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова прийнято рішення №1436 про застосування до АТЗТ "Граніт" фінансових санкцій у загальному розмірі 35385,64 грн., яке було в послідуючому пред'явлено до примусового виконання до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.
Постановою старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Погосян В.В. від 12.03.2012 року серії ВП №31643126 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення.
31.05.2013 року старшим державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2, 5 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними та у зв'язку з неможливістю з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи. Відповідно до штампу поштової кореспонденції, вказана постанова надійшла на адресу позивача 26.06.2013 року.
15.07.2013 року позивач повторно звернувся до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Постановою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Колесник М.А. від 06.08.2013 року серії ВП №39635954 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова від 19.07.2011 року № 1436.
Як встановлено під час судового розгляду, юридичною підставою для винесення спірної постанови є п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", а фактичною підставою висновок суб'єкта владних повноважень про неподання стягувачем інформації про наявність у боржника майна, з посиланням на вимоги Порядку № 3593/5, згідно якої при повторному пред'явленні до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно.
Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 8 вищеназваного Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Пунктом 8 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 14 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV визначено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
В свою чергу, при прийнятті оскаржуваної постанови державним виконавцем не було зазначено жодної обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження і яким саме законом вони передбачені.
Посилання відповідача, як на підставу прийняття спірної постанови, на положення п. 13 Порядку № 3593/5, суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаною правовою нормою лише встановлено, що у разі повторного пред'явлення до виконання виконавчого документа, який було повернуто стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке за законом може бути звернено стягнення, органи Пенсійного фонду України надають державному виконавцю іншу наявну додаткову інформацію про виявлене у боржника майно. В свою чергу, ані положенням Закону України "Про виконавче провадження", ані положенням вказаного Порядку не визначено правових наслідків у випадку неподання додаткової інформації, а тим більш, прийняття державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Зазначена позиція кореспондується з приписом ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Крім того, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягувач не обтяжений обов'язком подавати органам державної виконавчої служби відомостей про майно боржника, оскільки розшук такого майна є управлінською функцією (обов'язком) згаданих органів в силу ст. ст. 1, 2, 11 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неподання стягувачем інформації щодо наявного у боржника майна в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження та не позбавляє права стягувача повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
З огляду на зазначене, оцінюючи дії державного виконавця на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що прийнята останнім оскаржувана постанова є такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірної постанови.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що спірна постанова є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням вимог діючого законодавства, в зв'язку з чим, позовні вимоги з приводу її скасування є обгрунованими та підлягають задоволенню.
В свою чергу, приймаючи до уваги, що позовні вимоги з приводу визнання протиправними дій відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови є похідними від вимог з приводу її скасування, суд дійшов висновку, що належним захистом порушених прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, буде скасування спірної постанови.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти до виконання рішення позивача про стягнення з АТЗТ "Граніт" фінансових санкцій , відкрити виконавче провадження та провести всі відповідні дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку про наступне.
Із системного аналізу положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти до виконання рішення позивача про стягнення з АТЗТ "Граніт" фінансових санкцій, відкрити виконавче провадження та провести всі відповідні дії у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, суд не може підміняти орган управління в реалізації владних функцій, а по-друге, дана вимога спрямована на майбутнє, так як, стосується виключно тих правовідносин і подій, котрі ще не склались і не відбулись відповідно.
Водночас, частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, суд приходить до висновку, що достатнім для захисту прав та інтересів позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення позивача про стягнення з АТЗТ "Граніт" фінансових санкцій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати постанову Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області від 06.08.2013 року серії ВП №39635954 про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України у Московському районі м.Харкова № 1436 від 19.07.2011 року про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу "Граніт" заборгованості в розмірі 35385,64 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Суддя Горшкова О.О.