10 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5171/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
при секретарі - Іванюк Є.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Клименко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
23 серпня 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2013 року №0000151703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71 410,00 грн, з яких, за основним платежем 57128,00 грн та 14282,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000161703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 57 362,00 грн, з яких: за основним платежем 55755,25 грн та 1606,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що господарські операції з Приватним підприємством «Райдуга» (далі - ПП «Райдуга») та Приватним підприємством «Річмонд Сервіс» (далі - ПП «Річмонд Сервіс») підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Під час господарських операцій з позивачем підприємства були зареєстровані платниками ПДВ.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
19.06.2008 ФОП ОСОБА_3 зареєстрований у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Полтавської міської ради (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) /арк. с. 11/. З 20.06.2008 ФОП ОСОБА_3 перебуває на обліку у ДПІ у м. Полтаві, з 26.08.2008 є платником ПДВ /арк. с. 130, 131/.
Видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_3 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Пунктом 20.1. статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень пункту 75.1. статті 75 та пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
У період з 09.01.2013 по 29.01.2013 згідно наказів №2614 від 26.12.2012, №170 від 22.01.2013 та відповідно до направлень від 09.01.2013 №№25, 26 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2010 по 31.12.2011.
Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на 57 128,00 грн за жовтень 2010 року, чим порушено вимоги підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, пункту 4.1., підпункту 4.5.1. пункту 4.5. статті 4, підпункту 7.4.5.пункту 7.4., підпункту 7.7.1 пункту 7.7.статті 7 Закону України «Про податок а додану вартість», а також заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 55755,25 грн (за 2010 рік на 49328,25 грн та за 2011 рік на 6427,00 грн), чим порушено вимоги підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.1. та 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.10.3. пункту 138.10. статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України /арк. с. 24/.
За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складено акт перевірки від 05.02.2013 №496/1703/НОМЕР_1 /арк. с. 16-24/.
На підставі зазначеного акту перевірки 19 лютого 2013 року ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення №0000151703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71 410,00 грн, з яких, за основним платежем 57128,00 грн та 14282,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000161703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 57 362,00 грн, з яких: за основним платежем 55755,25 грн та 1606,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач не погодився із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2013 року №№ 0000151703, №0000161703, судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).
При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 57128,00 грн та з податку на доходи фізичних осіб у сумі 55755,25 грн стали господарські правовідносини позивача з ПП «Райдуга» та ПП «Річмонд Сервіс».
01.07.2010 між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Райдуга» укладено договір купівлі-продажу №01/07-2010, за умовами якого останній зобов'язався поставити позивачеві зернові культури /арк. с. 65/.
Так, у жовтні 2010 року позивач придбав у ПП «Райдуга» сою на загальну суму 342768,00 грн, з яких: сума ПДВ - 57128,00 грн.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Райдуга» позивачем надано договір, квитанції до прибуткових касових ордерів, видаткові та податкові накладні /арк. с. 65-71/.
З метою здійснення транспортування придбаної у ПП «Райдуга» сої, 01.09.2010 ФОП ОСОБА_3 уклав договір з ТОВ «Пролінг-2006» про надання транспортних послуг, на підтвердження чого позивач надав договір, акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг), квитанції до прибуткових касових ордерів /арк. с.154-157/.
У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що в межах власної господарської діяльності придбану у ТОВ «Райдуга» сою позивач реалізовував ТОВ «Українське зерно», ТОВ «Нібулон», ТОВ «Кернел-Трейд», ТОВ «Хлібінвестбуд», на підтвердження чого надано суду договори, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні /арк. с. 72-104, 140-154, 158-165/.
На підставі господарських операцій з ПП «Райдуга» позивачем сформовано податковий кредит по ПДВ у розмірі 57128,00 грн, віднесено до складу витрат 42 846,00 грн.
Дослідивши надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку по господарським операціям з ПП «Райдуга» суд вважає їх такими, що відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.
Враховуючи те, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з ПП «Райдуга», суд вважає висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження податку на додану вартість на суму 57 128,00 грн та заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 42846,00 грн неправомірним, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0000151703 та №0000161703 в частині визначення основного платежу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 42846,00 грн протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Також, судом встановлено, що 04.10.2010 ФОП ОСОБА_3 уклав договір з ПП «Річмонд Сервіс» про надання транспортних послуг /арк. с. 58/.
На підтвердження фактичного отримання робіт від ПП «Річмонд Сервіс» позивач надав договір, квитанції до прибуткових касових ордерів, акти виконаних робіт /арк. с.58-64/.
На підставі господарських операцій з ТОВ «Річмонд Сервіс» позивачем віднесено до складу витрат по цим господарським операціям 12909,25 грн.
Надаючи оцінку наданим первинним документам бухгалтерського обліку по господарським операціям з ПП «Річмонд Серівс суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовґязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання - передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг), який повинен містити всі необхідні реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», або інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.
Надані позивачем акти виконаних робіт від 27.10.2010, 25.11.2010, 27.12.2010, 12.08.2011 /арк. с. 60-63/ щодо надання ПП «Річмонд Сервіс» послуг по перевезенню не містять обсягу та одиниці виміру господарської операції, а відтак не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Зазначені акти не дають змоги встановити зв'язок між отриманими позивачем послугами по перевезенню від ПП «Річмонд Сервіс» зазначеними в цих актах та наданими товарно-транспортними накладними.
За викладених обставин реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Річмонд Сервіс» не підтверджено належними доказами, тому висновок ДПІ у м. Полтаві про заниження ФОП ОСОБА_3 податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12909,25 грн є обґрунтованим, податкове повідомлення рішення від 19 лютого 2013 року №0000161703 в частині визначення основного платежу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 12909,25 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1606,75 грн є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За викладених обставин, позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів №0000151703 від 19 лютого 2013 року .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів №0000161703 від 19 лютого 2013 року в частині визначення основного платежу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 42846,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1142 (однієї тисячі ста сорока двох) гривень 56 (п'ятдесяти шести) копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2013 року.
Суддя К.І. Клочко